Попіл Чорнобиля стукає в серце… (До 30-річчя аварії на ЧАЕС)

Олександр Бєляков для Нового Шляху, Торонто.

Publication1

Напередодні тридцятої річниці Чорнобильської катастрофи залишається чимало нерозв’язаних проблем, які чекають нашої уваги. В історії висвітлення трагедії — багато надто емоційних сторінок. Мені не раз доводилося писати про ЧАЕС, «чорнобильців», «переселенців», залишену Прип’ять та 30-кілометрову зону… Піднімаючись безлюдними сходами багатоповерхівок у Прип’яті, я переживав досить сильні почуття, переступаючи дитячі іграшки або сімейні фотографії, які були залишені у цьому мертвому місті. Але ще трагічнішою виявлялася доля людей, змушених повернутися до забороненої зони.

Чорнобиль змінив долі багатьох українців. Особисті історії потерпілих публікувалися й у канадській пресі. Серед найбільш трагічних – зворушливі розповіді про прямі або непрямі наслідки здоров’я для дітей. Всесвітня організація охорони здоров’я поширила дані, що 250 тисяч подружніх пар у Європі зважилися на аборт у перше десятиліття після трагедії саме через острах перед наслідками Чорнобиля. В Україні деяких вагітних примушували до абортів лікарі, був навіть дозвіл робити це без будь-яких обґрунтувань на великих термінах вагітності.

Світлана Алексієвич, Нобелівська лауреатка 2015 року, у книзі “Чорнобильська молитва” розповідає про трагедії цих сімей: «Ми чекали першу дитину. Чоловік хотів хлопчика, а я – дівчинку. Лікарі вмовляли мене: “Треба зважитися на аборт. Ваш чоловік довгий час знаходився в Чорнобилі”. Він – шофер, і його в перші дні туди викликали. Возив пісок і бетон. Але я нікому не вірила. Не хотіла вірити. Я читала в книгах, що любов може все перемогти. Навіть смерть. Дитинка народилася мертва. І без двох пальчиків. Дівчинка. Я плакала. “Ну, нехай би у неї хоча б пальчики були. Вона ж – дівчинка …”.

Лікарями зафіксовані численні приклади збільшення кількості спонтанних абортів, мертвонароджених і передчасних пологів після Чорнобильської катастрофи. Зросли первинні звернення щодо безплідності, збільшилися випадки патології сперми, гіпофункції яєчників. Це підтверджують вчені не лише в Білорусі та Україні, але й у Греції, Фінляндії, інших країнах. Якщо екстраполювати дані Греції і Швеції на всю Європу, то цей фактор міг призвести до додаткових десятків тисяч спонтанних абортів і мертвонароджень. Щомісячні дані щодо перинатальної (в перший тиждень після пологів) смертності в Німеччині та Польщі за 1985 – 1990 роки виявляють вплив Чорнобильського типу забруднення. Також була виявлена статистично достовірна асоціація між вмістом цезію в організмі матері і збільшенням дитячої смертності.
Фахівці радять окремо розглядати детерміністичні наслідки опромінення, тобто ті, які обов’язково настають при високих дозах (променева хвороба), та ймовірнісні (ракові захворювання, лейкемія, вади розвитку нащадків тощо). Втім, довести залежність імовірнісних наслідків саме від опромінення досить складно — можна говорити лише на основі збільшення рівнів захворюваності населення на прикладі статистично великих вибірок населення за великий термін часу.

Іноді імовірнісний характер дії опромінення не стає зрозумілішим з часом, а статистика лише заплутує. Наприклад, достеменно відомо про 131 випадок захворювань на рак протягом життя із загальної кількості 24 тисячі осіб, які перебувають тривалий час у районі 15 км від Чорнобиля. Ця кількість означає збільшення захворюваності на рак серед постраждалого населення лише на 2,6 відсотки. Серед загальної кількості постраждалого населення України й Білорусі, 75 мільйонів, ця частка ще більш малозначуща – лише 0,0047 відсотка збільшення захворюваності населення. Але за цією часткою відсотка – чиїсь рідні й близькі, на кого припадає цей 131 випадок. Втім, хоч статистика і недосконала річ, на першій сторінці наведені основні висновки про наслідки катастрофи, які зараз є загальноприйнятими у науковому світі.

Робити висновки про причини захворювання у конкретного пацієнта вкрай складно. Вчені не дійшли однозначного висновку з приводу того, як діють малі дози опромінення при тривалій дії. Проблема ускладнюється накопиченням взаємодіючих чинників: радіація як складне неоднозначне явище — складності з простежуванням ефектів — відсутність однозначних наукових теорій — часом ще й політичне замовлення на цю тему. У підсумку все це дає безліч несподіванок у висвітленні проблеми в кінцевому результаті. Фахівці вважають, що вплив природних посилених джерел радіації (таких як радон у приміщеннях) в Україні навіть набагато серйозніший, ніж вплив Чорнобиля, але про це не пишуть із політичних і соціальних причин.

Навіть через 30 років громадськість та академічний світ мають труднощі з одержанням повного доступу до достовірної інформації про Чорнобиль. Тому будь-які нові дані набувають особливої цінності. На жаль, інтерпретація багатьох із них часто залежить від політичних рішень. Висвітлення проблем Чорнобиля протягом минулих років не раз набувало нових акцентів через втручання тих або інших обставин. Найбільше привертали увагу до Чорнобиля такі фактори: загроза тероризму (особливо події 11 вересня 2001 року в США); енергетична криза; нарощування потужностей ядерної енергетики з метою досягнення енергетичної незалежності; питання роззброєння; утилізація ядерних відходів і врегулювання торгівлі цими відходами.

Свого часу Чорнобильська трагедія зробила виклик політичній системі СРСР. За однією з експертних оцінок, Радянський Союз витратив на подолання наслідків цієї катастрофи близько 358 мільярдів доларів у цінах 1987 року (15% валового національного продукту). Фахівці вважають, що матеріальні й моральні втрати від Чорнобиля, певною мірою, призвели до краху СРСР. Окрім того, катастрофа перетворила екологічний рух на потенційно сильну політичну силу на території Радянського Союзу, певним чином сприяючи незалежності України й Білорусії у 1991 році. Зарубіжні уряди поспішили зробити відповідні висновки. Хоча преса й писала про трагедію, чиновники різних міністерств і відомств у Європі використовували різні аргументи, щоб уникнути надання відкритого доступу до будь-якої інформації про екологічну катастрофу своїм громадянам.

Американський дослідник Гоулд вважає, що неадекватні реакції не були особливістю лише радянської бюрократії. Такі дії — природна реакція будь-якої бюрократії, що намагається уникати поширення небажаних новин. Політичні діячі й уряди перетворили трагедію на інструмент пропаганди і впливу на громадську думку. У деяких державах трагедія відіграла значну роль у їхній політиці (Німеччина, Швеція, Австрія тощо). Там рухи захисників навколишнього середовища і партії «зелених» активно використовують приклад Чорнобиля у своїх акціях і нині.

Наступні катастрофи також зробили свій внесок. Дві трагедії — 1986 і 2001 років — переплелися найнесподіванішим чином. Після терористичних акцій 11 вересня американські спецслужби виявили фотографії і плани американських атомних електростанцій у терористів у Афганістані. 103 атомні електростанції в США могли потенційно бути новими цілями для тероризму. Преса мимоволі почала оцінювати ризики, згадавши й про Чорнобиль. Тоді американська трагедія справила певний ефект і на Чорнобильську атомну станцію. Додаткові заходи безпеки торкнулися заборони польотів над 30-кілометровою зоною. Безпосередньо у США 21 ядерний реактор розташований досить близько до аеропортів. Крім того, більшість цих реакторів були розроблені без урахування небезпеки потенційного ураження навіть порівняно невеликими літаками. Відразу після 11 вересня 2001 року ядерна промисловість відреагувала досить незвично, чим спричинила критику у США. Американський учений Хірш описує цю подію так: «реакція індустрії шокує. Замість того, щоб визнати уразливість їхніх структур і необхідність посилити безпеку, спікер Інституту ядерної енергії зайняв екстраординарну позицію, стверджуючи, що більший рівень безпеки не потрібний, бо Чорнобиль не був такий страшний». Пізніше чиновники багаторазово використовували цей аргумент.

Чому така глобальна катастрофа сталася саме в Україні? Володимир Вернадський попереджав, що після відкриття таких важливих джерел енергії як атомна, наука й техніка стають важливою геологічною силою, в якій матеріалізується еволюція духовного життя людства. Християнські церкви наголошують на тому, що ця трагедія стала наслідком погіршення духовного стану людства, гордині і жадібності людини.

Хочете дізнатися більше про трагедію Чорнобиля? Чекаємо вас на нашому заході «Ехо Чорнобиля» в Інституті Св. Володимира 22 квітня о 7.30 вечора. Детальніше тут.