Олександр Панченко для Нового Шляху, Полтавщина.
Закінчення (з попереднього числа)
У XVIII столітті садиба була розбудована з урахуванням настанов доби бароко. Серед садибних будівель були оранжерея і сад бароко, розпланований за примітивним планом. Рештки первісного розпланування збереглися посеред сучасного пейзажного парку, а сам парк оголошено пам’яткою садово-паркового мистецтва. Ніяких значущих робіт по реставрації парків не проводиться, частина паркової території зайнята під училищний стадіон. Впродовж XVIII століття містечко Хомутець було центром другої Миргородської сотні Миргородського полку. Збереглася печатка місцевого сотенного правління з гербом: у щиті – хрест, під яким три восьмипроменеві зірки. На початку XIX століття господарем Хомутця став московський письменник, історик і дипломат І. М. Муравйов-Апостол. Троє його синів – Матвій, Сергій та Іполит –стали видатними діячами декабристського руху. У Хомутецькому маєтку бували П. І. Пестель, М. П. Бестужев-Рюмін, М. І. Лорер, М. С. Лунін та інші декабристи. 1754 року полковником Михайлом Даниловичем Апостолом була збудована мурована Троїцька церква з дзвіницею, 1883 року освячена Покровська дерев’яна церква з дзвіницею, при якій діяли бібліотека і жіноча школа грамоти, 1892 року, дерев’яна Воскресенська церква. 1884 року в приміщенні, спорудженому на кошти поміщиці Муравйової-Апостол, відкрито земську школу (зруйнована у 2008). Від 1891 року діяла земська лікарня. У 1888 та 1889 роках Хомутець відвідав Антон Павлович Чехов. Він хотів тут придбати хутір, заснувати “літературну колонію” і побудувати лікарню, але ці задуми не здійснилися. Влітку 1889 року він “відкрив” у Хомутці талановитого майстра гончарної справи П. І. Калашника, вироби якого експонувалися потім в різних музеях країни. На початку XIX століття маєток належав Іванові Муравйову-Апостолові, письменнику, історику та дипломату – нащадку Данила Апостола по жіночій лінії. Від 1806 року він мешкав у Хомутці і саме за нього було перебудовано палац та переплановано парк, який є натепер пам’яткою садово-паркового мистецтва. За радянських часів садибу Муравйових-Апостолів передано під одну з перших на Україні аґропрофшколу, технікум свинарства і, нарешті, зооветеринарний технікум. Слід наголосити, що у 1884 році цей маєток перейшов до С. К. Гартінґа, а у 1863 році у Хомутці сталося селянське заворушення, викликане незгодою селян сплачувати дуже великі грошові податки на землю. У грудні 1905 року хомутецькі селяни вчинили напад на маєток Гартінґа, були викликані московські урядові війська, найактивніших учасників заворушень заарештовано.
Люба Павленко до німецько-радянської війни закінчила 7 класів школи, а з приходом німців у 1942 році була примусово вивезена на невільницькі роботи в Німеччині, де тяжко працювала, часто по 12 годин на день в сталеварні імені Германа Ґерінга у Ваттенштаті. Згодом Люба разом з іншими дівчатами копала окопи протягом 2 місяців в 1944 році на обо¬ронній лінії Мажіно коло франко-бельгійського кордону. Від окопів дівчат-невільниць забрали на роботу до господарів, а згодом Люба разом з іншими українськими дівчатами була вивезена до міста Ахен. При кінці Другої світової війни вона, на щастя, опинилась в частині Західної Німеччини, окупованій західними альянтами. Пройшовши комісію ІРО, помилково українська дівчина була запи¬сана як полька і знайшлася в польському таборі. Остаточно була перенесена до табору для біженців в Бонн-Дуісдорф, де у 1945 році зустріла і 10 червня 1945 року одружилася у цьому таборі з Петром Дерев’янком. В Австралії пані Люба головним чином займалась вихованням трьох дітей – сином Володимиром та дочками Марією й Катериною. 10 років пізніше Люба пішла працювати в тяжкій сталевій індустрії, де пробула 20 років до своєї пенсії.
…Ось такими були мої роздуми про людське призначення, життєвий шлях, походження та діяльність українського патріота Володимира Дерев’янка – вояка, юриста й українського патріота, що спочив понад 17 років тому в далекій Австралії і якому б виповнилося цього року 70 літ.
Share on Social Media
