Галина Костюк для НШ, Торонто.
Цьогорічний День Вікторії художники – члени УСОМ провели на березі озера Онтаріо. На етюди вийшли Олег Лесюк, Станіслав Хоменко, Людмила Барміна, Данило Глинчак, Іван Лазірко, Наталя Валенюк, Тарас Бойчук. До художників приєдналися Діана Мельниченко, реставратор Іванна Проць, гостя з України – Мирослава Бойків, яка нещодавно мала персональну виставку своїх аплікацій із соломи у галереї КУМФ. Також долучилися Василь Коломацький – програміст, правозахисник, меценат і Максим Гуменюк – студент архітектури Торонтського університету.
Чудовий день – теплий, соняшний, заквітчані дерева, запашне повітря – усе довкола підносило на дусі і сприяло творчому настрою. Люди неквапливо прогулювались узбережжям озера, милувались довкіллям. Кожен з художників обрав краєвид до душі і поринув у роботу. Станіслав Хоменко не любить зеленого кольору, тому для нього пошуки місця для малювання були справжнім випробуванням – нелегко оминути навесні зелене. Та наполегливість митця увінчалася успіхом – він знайшов кущ із фіолетовою лозою. Молоді листочки щойно почали пробиватися і не затуляли глибокої червонувато-фіолетової барви розлогого куща. Твір Хоменка – як це властиво його стилю – відштовхуючись від конкретного місця, являє складну композицію, у якій колір і форма є визначальними. Краєвид у нього є радше поштовхом до емоційного переживання, до осмилення складного духовного світу сучасної людини, аніж відображення певного місця.
І. Лазірко відступив від своєї традиційної синьо-жовтої палітри і створив експресивний пейзаж із високими деревами на березі озера. Наталка Валенюк майстерно поєднала природу з міськими обрисами. Краєвид Олега Лесюка сповнений весняним буйноцвіттям – білим, жовтим з червоними акцентами на тлі ясно-зеленого листя і синього неба. У Лесюка, Глинчака і Хоменка дорога – і частина пейзажу, і традиційний символ – початок нового, незвіданого. Данило Глинчак намалював-зіткав тонкий ліричний образ весняного узбережжя пастеллю – світлі тони підкреслюють легкість, прозорість ранкової атмосфери, пробудження довкілля, схиляють до роздумів.
Максим Гуменюк обрав складний предмет зображення – каміння при березі озера. Величезні камені-валуни у цій частині міста творять своєрідний пояс, котрий відділяє озеро від суші. На одному з них Максим сидів, а решту малював разом із хвилями, що розбивалися об берег. Він досить непогано впорався із важким завданням передати фактуру різних стихій – води, неба, каміння. Василь Коломацький пішов складним шляхом – подати якнайбільше візуальної інформації. Його роботи відзначаються увагою до деталю.
Для Людмили Барміної майже кожна картина має також концептуальну ідею. От і три її пейзажні етюди дають не лише уявлення про творчу манеру мисткині, схильність до узагальнення, акцентування на головному, а й привертають увагу до речей, осіб, які інакше лишилися б незавваженими. Художниця малює людей, котрі фотографуються на тлі озера та центру Торонта з його хмарочосами та телевежею, розмірковує про різні хвилі емігрантів і туристів, які накочуються на цей берег, як хвилі озера Онтаріо. Її етюди дають багато простору для уяви.
Вихід на природу для художників – не лише нагода попрацювати у колі друзів, а й поспілкуватися, замислитися над важливими естетичними, духовними питаннями, на які не завжди вистачає часу у будні. Створені краєвиди стали предметом захоплення шанувальників мистецтва у галереї КУМФ.
Share on Social Media
