Олександр Харченко для Нового Шляху, Торонто.
Спілка українських журналістів Північної Америки провела свій третій З'їзд 20-22 травня на оселі “Союзівка” у штаті Нью-Йорк. Офіційно відкриваючи З’їзд у суботу 21 травня, Голова Спілки, головний редактор ґазет The Ukrainian Weekly та Свобода, пані Рома Гадзевич, привітала учасників і оголосила програму З'’їзду. Вітальне слово на відкритті З’їзду виголосив посол України до Канади Андрій Шевченко, якого представив Марко Левицький, редактор “Українських Вістей” (Едмонтон). Він зазначив, що за свою журналістську діяльність посол у 2005 році був нагороджений Премією свободи слова «Репортерів без кордонів».
Найперше посол Андрій Шевченко виконав свій обов’язок, передавши вітання і вибачення від його колеги Валерія Чалого, посла України до США, який теж мав бути на З’їзді Журналістів, але з уваги на приїзд до Вашингтону важливої делегації з України, був зобов’язаний бути у Вашингтоні. Андрій Шевченко заявив, що з часу, як він став послом, в нього зовсім змінилися погляди на канадських (і американських) українців і представив дві версії. Перша – в Україні люди мають примітивне розуміння, мовляв, діаспора у Канаді і в Сполучених Штатах – це шараварщина, танці, пісні тощо. Друге уявлення – українці в Північній Америці можуть дати Україні все, що Держава Україна попросить. Посол пригадав, що за радянської ери одна сусідська родина регулярно отримувала пачки з Канади. Тоді люди думали, що канадські українці – це здебільшого мільярдери, і лише деякі – мільйонери. І всі їхні справи зводяться до того, щоб допомагати Україні.
Протягом 5-ох місяців перебування на посаді посла України в Канаді, він зрозумів, що канадські українці тяжко працюють і щедро діляться зі своїми рідними і земляками в Україні. Українська громадськість на Північно-американському континенті суттєво допомагає Україні під час війни між Росією й Україною, головним чином допомагає українським військовим та українським переселенцям. Іншими словами – це продовження висилки тих самих згаданих вище пачок, як і раніше, але тепер йдеться не про бандеролі і пачки, а про мільйони доларів на допомогу воюючій Україні – сказав посол Андрій Шевченко. Він провів паралель, звернувши увагу на те, що за радянських часів українська діаспора допомагала своїм урядам зрозуміти велику несправедливість у тому, що великий український народ не має власної держави, а тепер нагадує своїм урядам, що треба допомагати Україні у боротьбі за незалежність.
Розповів він і про труднощі, які сьогодні є в Україні, а також згадав і про успіхи. Наприклад, про національну поліцію – 2 роки раніше “беркутівець” міг бути загрозою для життя будь-якого громадянина, а тепер це вже інша планета – 80% громадян України підтримує національну поліцію, і слід додати, що Америка і Канада допомагають створювати національну поліцію України. Помітні також зміни і на енергетичному ринку – це колосальні, глибинні зміни, оскільки із цього ринку витискають оліґархів. Вводяться інші принципи, а в майбутньому Україна осягне енергетичну незалежність. Не помічати такі зміни було б несправедливим. Інший приклад – державні закупівлі, які раніше були символом тотальної корупції. Тепер кожен документ про державні закупівлі відкрито публікується. У державних тендерах також беруть участь європейські компанії. Таке стало можливим тільки після того, як Україна підписала договір із Євросоюзом про вільну торгівлю. А це вже говорить про справжню відкритість у торгівлі.
Тому коли ми говоримо про Україну, справедливо критикують ті, що кажуть “зміни відбуваються повільно, хотілося б, щоб проходили швидше”. Але не можна погодитись із тими, котрі кажуть “все як було, так і є, як крали, так і крадуть”. Це несправедливо супроти людей, які переводять ці зміни в життя. На жаль не змінилася медична система, судівництво, ЖЕКи (житлово-експлуатаційні контори) теж перебувають на попередніх стандартах (ліфти, як не працювали за радянських часів, так не працюють і тепер, як не було гарячої води, так немає її і тепер).
Серед викликів, перед якими опинилася Україна, на першому місці є корупція, на другому – приватизація державних підприємств, які слід віддати в довгострокову оренду. Він вважає приватизацію державних підприємств, яких є більше тисячі, важливою справою. Дотепер ці підприємства – головне джерело корупції.
І найголовніший виклик для держави Україна – це війна, яка не дозволяє Україні рухатися вперед так швидко, як нам хотілося б. Ми бачимо, як мілітаризується Крим і загострюється ситуація на Донбасі. Для України війна закінчиться тоді, коли під українське знамена повернуться у Крим і на Донбас.
На завершення свого виступу посол Андрій Шевченко звернувся до журналістів із проханням і закликом такими словами: “Україні, як ніколи, потрібна ваша допомога, щоб захищати Україну в інформаційній гібридній війні, яку веде проти нас Росія. Мені, як журналісту і в кошмарному сні не снилося, що я буду закликати журналістів допомагати обороняти нашу державу. Але тут не йдеться про інтереси тільки української держави, Америки чи Канади, але йдеться про цивілізаційний світоглядний вибір. Ми повинні розуміти, що Росія готується до великої війни зі Заходом, де Україна буде лише одним із театрів бойових дій, де потенційна лінія фронту буде від Сирії до Арктики.
Ця війна вестиметься різними методами, і вона вже ведеться. Саме тому вона й називається гібридною. Це й інформаційна війна, підкуп політиків, підтримка протестних рухів, які зі середини підривають Західний світ, а не лише Україну. Це й імітація громадянських протестів, які ми зараз бачимо. Йдеться про великий комплексний підхід.
На саміті НАТО у Варшаві на початку липня обговорюватимуть, як зможе НАТО протидіяти гібридній війні Росії. А українцям на цю тему є що сказати, тому що ми дуже боляче відчуваємо наслідки такої війни. Ніхто в світі не знає краще за нас. Завдяки українській Діаспорі на Заході протягом двох з половиною років витворилася велика симпатія до України. Вільний світ співчував нам під час Майдану та на початку війни. Ця моральна підтримка є дуже важливою для нас під час війни.”
Сусідом Канади в Арктиці є та сама Росія, яка від 2008 року зазіхає на канадську Арктику, тримаючи найбільшу військову силу в Льодовитому океані. Росія прямо заявляє, що вся Арктика є зоною інтересів Росії.
Але є й інша сторона медалі. Є добрі речі, якими Україна може поділитися. Наприклад, літак “Мрія”, який полетів до Австралії, а там на летовищі на нього чекали 16 тисяч людей, щоб тільки подивитись. Тією подією зацікавилися і СNN, і Ройтерс і БіБіСі. А при цьому ми можемо нагадати, що Україна є світовим лідером у торгівлі зерном, соняшникової олії, щороку в Україні 16,000 випускники вузів отримують дипломи з Інформаційних Технологій.
Канада надає велику підтримку Україні. Міністерства Оборони Канади й України співпрацюють між собою, проводять спільні військові навчання. Україна очікує підписання Угоди про вільну торгівлю з Канадою. У червні в Торонто відбудеться Торговельний Форум, який має стати взаємовигідним і для України, і для Канади.
Учасники З’їзду нагородили посла гучними оплесками.
Далі буде.
Керівництво Спілки звертається із закликом і проханням до всіх журналістів і працівників українських засобів масової інформації Канади і США стати членами Спілки, вписове 10 доларів на рік. Йдеться про піднесення престижу цієї благородної професії у Діаспорі. Подібні заклики повинні йти від Спілки, щоб на наступному З’їзді журналістів було у п’ять разів більше представників, ніж цього разу. До речі, 1972 року я був на З’їзді журналістів Америки й Канади (так тоді називалася ця спілка), Головою був Нестор Ріпецький. Торонтські журналісти того разу їздили на З'їзд найманим автобусом на 45 осіб.
Спонсорами З'їзду цього разу стали Self-Reliance New York Federal Credit Union (Головний спонсор), а окремі сесії З’їзду спонсорували: Self-Reliance (NJ) Federal Credit Union, Ukrainian Self-Reliance Federal Credit Union, Self-Reliance Ukrainian American Federal Credit Union, як також спонсорами були і чотири засоби масової інформації: The Ukrainian Weekly, Svoboda, New Pathway і Ukrainian News KONTAKT Ukrainian TV Network.
Share on Social Media
