Український офіцер Надія Савченко, про яку ми говорили у попередньому числі, досі перебуває у російській в’язниці. З-за грат вона продовжує показувати приклад патріотизму, мужности і самозречення (такий приклад стане у пригоді багатьом з чоловіків). Її лист до Президента України Петра Порошенка справляє настільки сильне враження, особливо з урахуванням того, у яких умовах він писався, що ми наводимо його повністю:
Шановний Президенте України.
Дякую за увагу і за те, що не забуваєте людей.
В такий нелегкий час для українського народу нелегко зберегти Віру. Я вірю в Україну, в свій народ і хочу вірити Вам як гаранту.
Я-то витримаю! А Вас щиро прошу допомогти Україні.
Хочу вірити в те, що у Вас все вийде краще, ніж у попередників, і на нашій землі настане мир і злагода. У Вас для того є всі можливості і вірю, що бажання і мудрість теж є.
Ніщо не забуто і ніхто не забутий! Я вірю в Майдан, у свій народ! І в перемогу!
Дякую Вам.
З повагою,
Старший лейтенант Савченко Н.В.
Зараз ми знаємо, що цей лист писався Надією після її восьмиденного голодування проти незаконного затримання терористами і перевезення на російську територію. На будь-які законні процедури під час утримання Надії у російській в’язниці сподіватися не випадає, тож нікого не здивувало повідомлення, що українському консулові у Росії Г. Брескаленку прийшлося практично штурмувати слідчий ізолятор у Воронежі, аби отримати побачення з нею.
Надія розповіла консулові, що терористи перевозили її у Росію з мішком на голові. Таким чином, вона спростувала і без того неоковирну інформацію Слідчого Комітету Російської Федерації, начебто вона попала до Росії як біженка. Зараз Надія за рішенням російського суду залишена під вартою до 30 серпня. За свідченням її матері, Надія у тюрмі не підписала ніяких зізнань.
Стає зрозумілим, що сильний патріотизм Надії є родинною рисою. Мама Надії розповіла, як у своєму інтерв'ю російському журналісту вона навчила його української історії і просила передати Путіну, що не лише Донбас і Крим є українською землею, а і землі аж до Передуралля, які були у складі київської держави від Ігора до Ярослава.
Share on Social Media
