Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Події, які десятиліттями замовчувались. До 75 річчя створення УПА

Sep 27, 2016 | Newpathway, Ukraine, Featured, Arts & Culture

Галина Пагутяк, Львів.

У 2011 році навряд чи багатьох зацікавили б пристрасті довкола відзначення 70-ї річниці Олевської республіки, які охопили тоді Житомирщину. То був ідеологічний конфлікт місцевого масштабу.

Однак зараз, коли слова “терор”, “окупація”, “партизани” перейшли з розряду пасивної та рідковживаної лексики в активний словниковий запас українців, є сенс пригадати події, які десятиліттями замовчувались особливо ретельно, бо були успішними.

В умовах війни на Поліссі була створена незалежна українська держава, яка проіснувала майже три місяці між вогнів двох окупацій – радянської та гітлерівської. Який сенс було створювати цю державну одиницю, на що сподівалися її творці, наскільки далеко сягали їхні плани і яку користь може принести нам знання про Олевську республіку зараз?

Після нападу на Радянський Союз німці просувалися здебільшого шосейними шляхами. Поліську котловину вермахт під час свого наступу майже не зачепив. Там і почався цей дивовижний експеримент відновлення української державності – Олевська республіка, куди входили Олевський, а також частини суміжних із ним Овруцького, Лугинського і Ємільчинського районів Житомирської області та північно-східна частина Рівненської. 21 серпня 1941 року вояки створеної Тарасом Бульбою-Боровцем Української повстанської армії “Поліська Січ” звільнили від військ НКВС невелике місто Олевськ та прилеглі райони і проголосили створення незалежної української держави. Українці вже мали схожий досвід – Карпатську республіку 1938 року, яку потопили в крові. Але цього разу все було по-іншому.

Минуле, як і сьогодення Олевщини, багате історичними подіями, різноманітними фактами. Територія Олевського району займає північно-західну частину Житомирської області. На півночі межує з Республікою Білорусь, на заході – з Рівненською областю України. Площа району 224,7 тис.га. Олевський район, як адміністративна одиниця, був створений у 1923 році.

Адміністративним центром району є місто Олевськ – одне з найдавніших міст України. Якщо Київ має на своєму віку 1534 роки, то Олевську цьогоріч виповнилося 1304 роки. В сиву давнину територія нинішнього Олевського району входила до складу Древлянського князівства, а Олевськ вважався одним з трьох найбільших міст – поряд із Вручієм (Овручем) та Іскоростенем (Коростенем).

Армія без держави

Армія без держави можлива, але чи можлива держава без армії? Однозначно – ні. Чи втримався б Ізраїль на Близькому Сході хоча б місяць, якби не створив власної армії? За десятиліття існування ізраїльської армії служба в ній стала престижною, особливо цінуються піхотинці. Юнаки і дівчата після проходження служби отримують сертифікат, який дає їм змогу навчатися у вишах, та інші привілеї. Створити професійну армію для захисту громадян і кордонів – це першочергове завдання державотворення. Але іноді буває, коли армія стає сама творцем держави.

Тарас Бульба-Боровець розповідає про момент істини, який він осягнув на початках сворення повстанської армії. У липні 1941-го в одне село прибули агітувати місцеву молодь вступати в армію, щоб боротись за українську суверенну державу. Вислухавши агітаторів, якийсь чоловік середнього віку спитав: “А яка ваша програма?”. Їм відповіли, що вони військо, а не політична партія. Присутні обурились: “Як? Ви воюєте без програми? За що та в ім’я кого ми маємо воювати? Армія мусить мати програму – або власну, або тієї партії, яку захищає”. Це змусило замислитись очільників УПА, і невдовзі було сформовано програмну платформу під назвою: “За що бореться Українська повстанська армія”. Всього 20 пунктів. Я не стану всі їх перелічувати, відзначу тільки ті, які були реалізовані згодом в Олевській республіці:

“10. УПА визнає засади демократії як єдино правильні для української народної держави. Українська держава мусить базувати свою розбудову не на вузьких реакційних, однонаціональних та однокласових доктринах, а на широких основах територіального патріотизму.

11.УПА бореться за абсолютну рівноправність усіх громадян незалежно від національності та релігії(…)

12. УПА бореться за дійсну, не фіктивну свободу думки, слова. Віри і чину кожного громадянина української держави, без різниці його національності, статі, стану, походження й політичних та релігійних переконань”.

Економічна частина програми не менш цікава й актуальна навіть для нашого часу. Отже, УПА виступає за усталення чотирьох видів власності: державної, комунальної, кооперативної та приватної. Державне адміністрування має регулювати лише важку та оборонну промисловість. Щодо сільського господарства, то воно ділиться також на державне, кооперативне і приватне. Спекуляція землею та великовласницьке поміщицтво заборонені. Держава надає у вічне користування землю тому, хто її обробляє.

Соціальна частина програми передбачає право на безкоштовну освіту, медицину, профспілки як основний засіб захисту трудових прав.

Ось так виглядала політична платформа Української повстанської армії, і вона почала впроваджуватись, щойно постала Олевська республіка. Як на мене, то вона могла б стати навіть нині програмою для майбутнього президента України.

Держава й армія

Армія, яку вдалося зібрати, налічувала від 3 до 10 тисяч осіб. Небагато, звичайно, але досить, щоб очистити Олевськ і територію довкола нього від НКВС. 15 вересня на міському стадіоні Олевська урочисто було прийнято присягу. Бульбаші, як їх називали в народі, вірили, що з Олевська почнеться визволення України. Не буду зараз говорити про оточення, в якому перебувала щойно проголошена республіка. Уявімо, що це наче острів. Є територія, є влада, яку завойовано військовими методами. Тепер на черзі – адміністрування і реформи. Отже, як виглядав склад уряду Олевської республіки: Симонович Борис – голова уряду ОНР,

Грабовський – секретар,
Денисович (Троїцька) Ніна – відділ освіти та науки,
Лукашевич Іван – відділ торгівлі та промисловості,
Мандебура – відділ військових справ,
Мітринга Іван – шеф-редактор січової газети «Гайдамака»,
Свиридюк Іван – відділ фінансів,
Рубанський Федір – озброєння ОНР.
Головою Олевської сільуправи було обрано Покальчука Зінька, суддею – Шатківського.
Священиком Свято-Миколаївської церкви, духівником Поліської Січі УПА був Симонович Михайло.

Населення Олевської республіки – люди, які пережили не лише гіркий досвід колективізації, розкуркулення, а й пройшли ідеологічну вакцинацію червоними комісарами проти національного патріотизму й релігійності. Українці, євреї, поляки. Тому надзвичайно важливим було інформування людей і заохочення до місцевого самоврядування, позитивний приклад нових урядовців. З Олевська найперше зникла вся комуністично-партійна символіка. Відразу. Це те, що через 23 роки української незалежності продовжує існувати на сході й півдні України, щоб, боронь Боже, не образити почуттів колишніх комуністів та комсомольців. Наслідки цього ми бачимо зараз у сепаратизмі і спробах реанімувати Радянський Союз. Друге – повноцінне культурне та освітнє життя. Відновлено навчання у школах, подекуди на радянських підручниках, але з курсом на виховання українського патріотизму. Важливим було створення власної типографії і редакції газети «Гайдамака». Планувалось відкриття театру. Люди потрохи повертались до церкви, до молитви, хоч у цьому ніхто не чинив на них тиску, ясна річ.

Створити економічну стабільність й соціальний захист також вдалося. Помірні податки, які йшли частково на утримання війська і на забезпечення «бюджетної сфери», відновлення приватної власності й оновлення кооперативної, заборона підвищувати ціни і боротьба зі спекуляцією, 8-годинний робочий день. Запрацювали зупинені підприємства – меблевий і порцеляновий заводи, гончарне виробництво. Призначено регулярні ярмарки, де відбувався натуральний обмін. Телефонний зв'язок був налагоджений на сотні кілометрів по лініях Сарни – Олевськ – Рокитно, Олевськ – Лельчиці, Олевськ – Коростень. Ось як описує ситуацію Тарас Бульба-Боровець: « Від половини серпня до половини листопада Олевськ був справжньою столицею, щось на зразок окремої, абсолютно суверенної української національної республіки. Ця “республіка” мала свою окрему територію, що її сама виборола від ворога, свою адміністрацію, своє військо, своє законодавство воєнного часу, свій суд, свою виконавчу владу».

Продовження у наступному числі

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.