Новий Шлях.
Як завжди у кінці місяця Радіо КОНТАКТ (транслюється щонеділі о 9 вечора на AM530 CIAO Multicultural Radio у Торонті) провело круглий стіл за участю ведучого Андрія Головатого, політичного і економічного аналітика та блогера Андрія Титаренка і редактора Нового Шляху Юрія Білінського. 29 травня основною темою стало звільнення і повернення до України Надії Савченко.
Перше питання Андрія Головатого було: що відбулось перед звільненням Надії Савченко і на що сподіватися після звільнення.
АТ: Насправді ніхто достеменно не знає. Перша інформація про наступне звільнення Савченко з’явилася після зустрічі заступника Держсекретаря США Вікторії Нуланд і помічника Путіна Владіслава Суркова наприкінці березня. І важливим моментом є те, що це звільнення сталось напередодні зустрічі Великої Сімки без Путіна, при чому було відомо, що німецький Канцлер Анґела Меркель виступає проти того, щоби Путіна залучати до Сімки. Третє – щойно спливло 2 роки президенства Петра Порошенка і якщо у нього були якісь зобов’язання перед Партією Регіонів, то я не думаю що вони були довічними. Тому що Порошенко зараз виглядає краще, він більш рішучий, як на мене. І ще одна подія, яка відбулась буквально вчора чи позавчора, це те, що Тріпак – колишній заступник голови СБУ – надав до НАБУ інформацію стосовно «чорного фонду» Партії Регіонів, з якого випливає, що президентські вибори 2010 року були вкрадені, і що в цьому брав участь, на жаль, Віктор Андрійович Ющенко. Всі ці події якось зійшлися. Може скидатися, що десь існує якийсь центр управління, бо таких співпадінь не буває. Але я думаю, що цей центр скоріше у Вашингтоні ніж у Москві. І Путіну треба було зробити якийсь жест перед засіданням Сімки, тому що там ставлення до нього дуже погане. А з чисто політиканської точки зору Петро Порошенко нічого, крім головного болю, від звільнення Савченко не отримує.
ЮБ: А чому Надія Савченко була настільки злою, коли прилетіла в Бориспіль? Вона не раділа, хоч її звільнили після двох років в'язниці. Я почав шукати підтексти, хоч і не люблю конспіративних теорій. Може вона була злою, бо взнала про умови, на яких її відпустили? Але тут я не можу спекулювати, бо ні в відкритих джерелах про це нічого немає, ані нема якихось показників, що Україна поступилася чимось Росії. (НШ: З моменту цього обговорення, яке відбулось 29 травня, з'явилися очікування, що Верховна Рада на початку червня буде розглядати зміни до Конституції України щодо децентралізації і виборів на окупованих територіях, які багато хто вважає поступками Росії.)
АГ: Кілька місяців тому Надія написала листа, що не піде на те, аби її обміняли на тих двох ГРУ-шників.
ЮБ: Тут я не бачу якогось підтексту, бо Надія не пішла на жодні умови Путіна – це один з небагатьох випадків в українській історії, що представник України демонстративно наплював на Путіна, на Росію, на всі їхні вимоги. Вона пішла своїм шляхом, вона поставила свої умови – ніякого прохання про помилування, і ті умови були задоволені. Можливо, вона не хотіла, щоб її обмінювали на тих ГРУшників, але після того, як її звільнили, вона сказала, що вони вояки, до них треба ставитися як до вояків, і їх не треба було судити українським кримінальним судом. Це, звісно, піднімає питання, що там немає війни, і тому не могло бути трибуналу. Але вона про них говорила мало не з приязню.
АГ: Я думаю, що це була процедура рятування обличчя Путіна, тому що він мав віддати її так чи інакше. І вони зробили це як обмін.
ЮБ: Справді, це був чистий порятунок обличчя. Там потрібна була хоч якась ширма і ось вона з’явилась у вигляді обміну. Тут головне – Савченко і те, що вона повністю наполягла на своїх умовах. В Україні просто виття піднялось – що вона собі дозволяє, чому не просить про помилування? Чому вона ставить Україну під загрозу, «попроси про помилування і Путін нічого не буде вимагати від України і від Заходу з приводу України». Вона не пішла на це. Зараз навіть позиція України на Мінських переговорах стала різкішою. Савченко сказала в російському суді, що Росію можна і треба скрутити в баранячий ріг. І це те, що зараз, принаймні ззовні, починає відбуватися. Вона сама скрутила Росію в баранячий ріг. А представники України на Мінських переговорах почали дуже чітко говорити, починаючи пару тижнів тому з Кучми, який сказав, що поки не будуть виведені російські війська і не буде забезпечений контроль над кордоном, ніяких виборів на Донбасі не буде. Ольга Айвазовська – новий член української делегації в Мінську – взагалі сказала, що вибори цього року провести нереально. Можливо, ця позиція співпала з поведінкою Савченко, а може це таки є частиною великого плану, а може Савченко просто надихнула українську сторону на це. Десь місяць тому оцей тиск Заходу, оці переговори Америки з Москвою створювали враження неминучості, що за Україну все вирішать, потім поставлять перед фактом, що ви повинні провести вибори, тобто російські війська залишаються, а ви проводьте вибори. Потім Савченко почала бунтувати, і в останні пару тижнів Україна дуже чітко ставить питання, що «вибачте, ви забули про одного із учасників переговорів у Мінську (тобто про Україну), і ми не будемо проводити вибори на ваших умовах».
АГ: Чи питання про окуповані території і Крим входили до переговорів щодо повернення Савченко?
АТ: Я поки що вважаю, що Крим – за дужками цього обговорення. Росія в Криму поводиться як вдома. Моя особиста точка зору, це те, чого я очікую, а не те, чого я хочу, що для того, щоби Крим повернувся в Україну, треба щоби розвалилась Росія, або щоби була велика нестабільність в Росії.
ЮБ: Я би хотів додати, якщо говорити про більш термінові речі, мене трохи здивувала позиція Савченко, не розчарувала, а здивувала. У її виступі у новина каналу 1+1 вона майже примирливо говорила про «голову ДНР» Захарченка, який сказав, що розстріляє Савченко, як тільки вона з’явиться на кордоні ДНР, якщо вона приїде визволяти українських полонених. А вона каже, що це могли ЗМІ прибрехати, а навіть якщо він так і сказав, то ми би з ним це обговорили. Вона цілком очевидно зайняла позицію примирення. Вона, приїхавши із російської в’язниці, не взяла меча і не сказала, «всі за мною, бити москалів», як Жанна Д’арк. Що це? Вона показує себе політиком?
AH: We didn’t know much about Nadia when she was kidnapped 2 years ago, we know now that she was with the Ukrainian Air Force, she was in Iraq, flying helicopter supply missions, and she was actually spotted on Maidan, on the front lines of the Revolution of Dignity. She grew up in a very patriotic home. What do we make of her?
YB: She is absolutely new and one of the problems is that she’s become so prominent for not only Ukraine, but worldwide, and yet we know so little about her. And this is one of the risks that Ukraine has. I think she was a bit too quick to say that “if you want me to become President – I will” during her first news conference. This remark shows that she is very impulsive and very direct. And she has no fear.
AT: Yeah, you cannot scare her. I spoke with Vira (her sister) – Nadiya grew up wanting to be a pilot and she was not admitted to the pilot school on health grounds. She went to the Minister of Defence and she forced him to admit her to the school by sitting days in his waiting room. She graduated with distinction and that’s how her whole life is going. When the war started, she joined the Aidar battalion as a private, not as an officer, she didn’t want to waste her time. And she is absolutely foreign to the world of politics.
YB: And yet, I think she is showing herself as a politician.
AT: She is trying, she is a learner. Sometimes we see her going way off political limits. It will take time. There are also a lot of people, who are trying to use her. And it depends on her because people will be talking hundreds of millions of dollars to her. But I don’t think she can be bought.
YB: She will have a very hard time fitting herself in that political puzzle in Ukraine, what to do not to harm her long-term political prospects, to pave her way to that Presidential post. Ukraine has not had a charismatic leader for so long. And people started talking about her potential presidential bid when she was in prison. And she said that when she was released, she was impatient and it was clear that this is what she wants. Ukraine wants it, she wants it and I’m only afraid that we had Yushchenko, who had such a frenzy around him for about a couple of years. And everyone knows what happened next. It would be devastating for this history to repeat itself. But so far she’s shown to be a very genuine person.
(НШ: Ситуація отримала продовження наприкінці минулого тижня – Надія Савченко не поїхала у тур Європою, куди, як дехто вважав, її хотів відправити Президент Порошенко, а навпаки почала заважати Президенту і владній коаліції у Верховній Раді прийняти зміни до Конституції у частині правосуддя, внесши разом з Юрієм Шухувичем проект постанови про відміну прийнятих змін. Надія Савченко наполягає на тому, що зміни щодо правосуддя можуть потягти за собою інші зміни до Конституції, включно зі спеціальним статусом окупованих територій. Надія зайняла досить радикальну позицію – вона вважає, що змінювати Конституцію під час війни не можна.)
Запис круглого столу “Ґлобальний Майдан” можна прослухати на kontakt.ca/radio
Share on Social Media
