Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Іван Багряний – письменник з пензлем в руці (продовження)

Oct 25, 2016 | Newpathway, Featured, Arts & Culture

Павло Лопата для Нового Шляху, Торонто.

Продовження з попереднього числа

“Етюд” – перша літературна спроба прозаїка, написана під впливом літературного вчителя, Володимира Винниченка. Кишенькового формату книжечку Багряний з першим прибраним прізвищем видав власним коштом, заробленим у копальнях вугілля, з тиражем 1000 примірників. Її обгортка досить приваблива і оформлена самим автором з допомогою графічних засобів. У промінні сонця, що світить праворуч знизу на майже всю сторінку висувається чорний силует дівчини. Напружено натягнувши довгу красиву шию, вона захоплено кудись поривається вперед. З голови її буйно-красиве волосся паде на чоло, а решта звисає на рамена. Контурний портрет, а також заголовний шрифт книжечки виконані “по-нарбутівськи”. Дві кінцеві літери першого слова зменшені під 45 градусним кутом, над якими покладено перші три літери другого слова, також зменшені під тим самим кутом. За тодішнім правописом, Іван Багряний (Полярний) подав літеру “і” замість “и”. Над заголовним шрифтом вказано прізвище автора, а під назвою книжки розташовано виразні букви грубшим шрифтом число новель. Ця графічна робота Багряного вказує на його тенденційні здібності виступати художником.

Неабияку майстерність маляра-мистця засвідчує одна з його ранніх робіт: “Охтирський Покровський собор”, намальована 1924 року. Її виконано олійними фарбами на дошці з добрим умінням передавати об’ємність. Ансамбль Покровського собору, збудований 1753 року, частинно закривають густо порослі листяні дерева. Верхи церкви та дзвінниці величаво піднесені вверх. Вони красуються випуклими формами стін та банями під сіро-синіми хмарами. На перший план картини висувається кам‘яна огорожа та центральний вхід до подвір’я через капличку, до якої з правого боку простелилася доріжка. Над зображенням простої доріжки видніє підпис маляра “Лозовягин”. Крім того, вказано дату і місцевість на темному фоні картини.

У другій половині 20-их років минулого століття, часто-густо публікувались різні твори Багряного в таких журналах: “Червоний шлях”, “Всесвіт”, “Плужанин”, “Гарт” та “Життя й Революція”. У видавництві “Маса” вийшла його поетична збірка “До меж заказаних”, а потім вийшли друком поеми “Батіг”, “Вандея”, “Собачий бенкет”, “Гутенберг” та оповідання “В сутінках” та “З оповідань старого рибалки”, й опісля “В поті чола” (1930).

Влітку 1929 року І. Багряний відпочивав у рідному місті. Насправді, він не відпочивав, а малював. Намалював юнака в гімнастерці, в якого бачимо спокійне обличчя та глибоко задуманого. Права рука в нього опущена за столом вниз, а ліва-спочиває на столі. Цьому чоловікові на ім‘я Яким тоді було 29, а маляреві-23 роки.

Письменник, закінчивши писати сатирично-політичну епопею “Комета”, відіслав її редакторові журналу “Глобус”. Але рукопис того твору в дорозі перехопили працівники НКВС, які незадовго після звинуватили Багряного в антирадянській діяльності. Переслідування перетворилися на 5-річне ув‘язннення у далекосхідніх таборах. На засланні письменник перебував понад два роки, і в 1936-му році втік, переховуючись у знайомих в Зеленому Клині. Аж через два роки осмілився приїхати додому, де його тут же знову заарештували. У тюрмі просидів понад два роки у камері смертників, але за відсутністю доказів його було звільнено.

Коли письменник повернувся в Охтирку, знову взявся за свій улюблений фах. У той час він намалював портрет Георгія Бондаря. Мав бажання намалювати і його дружину Софію Михайлівну, але не вистачило йому часу. Якраз тоді він займався розмальовками декорацій для Охтирського драматичного театру, а також малював завісу, наповнену запорожцями. Дружив Іван з Павлом Миколаєвичем Коров’яковським, польського походження мужчиною, який керував духовим оркестром. З нього художник намалював портрет, що кілька років висів у хаті Параски-дружини Павла, але портрет не зберігся. Війною згоріла їхня хата, разом з портретом, що висів на видному місці. Довгі роки висіла на стіні картина Багряного “Дівчина з бантом” у помешканні дочки Софії Бондар – Зінаїди Георгіївни Прогонної, 1937 року народження. Натурщицею для мистця була та ж сама Зінаїда, симпатична дівчинка в білому платті убрана, а на її милій голівці з кучерами-бант. Із слів самої Зінаїди, яку відвідав Олександер Шугай 1991 року в Охтирці, довідуємось, що “Іван Павлович малював мене в своєму ж домі. Чимось я йому сподобалась, чи що. Отой бант, що, наче метелик на голові, зробили мені з пояса тоді ж…Отак, подивлюсь на себе, колишню, і мов полегшає, посвітліє…”.

У цей же тривожний і грізний час, коли намальовано “Портрет Зінаїди Прогонної”, Багряний створив кілька малюнків на вірші Шевченка, й одночасно, ще й такі картини: “Свято на Івана Купала” та “Діва Марія”. У художника було багато задумів, але вони лишились в нього нездійсненими. Хотів розписати Охтирський Покровський собор, але не з власної вини йому це не вдалося зреалізувати. Коли в театрі ставили “Запорожець за Дунаєм”, “Назар Стодоля”, “Поки сонце зайде, роса очі виїсть…”, “Маруся Богуславка”, “Дай серцю волю, заведе в неволю”, “Ой не ходи Грицю”, “Сватання на Гончарівці”, “Шельменко-деншик”, які людям дуже подобались, то для цих спектаклів Багряний виконав декорації, але, багато чого, на жаль, згоріло.

Продовження у наступному числі

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War
Borsch

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.