Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

85 років УНО – частина перша (продовження)

Sep 20, 2016 | Featured, Newpathway, Community

Микола Воротиленко, Голова відділу УНО, для Нового Шляху, Едмонтон.

Продовження з попереднього числа

Після приєднання до Канади Британської Колумбії об’єднуючою ідеєю для величезних територій стала побудова транс-канадської залізниці. Спільними зусиллями уряду Канади, Англії та бізнесу була побудована залізниця від Галіфаксу до Ванкувера, тобто від сходу до заходу Канади. Почалось будівництво залізниці у 1881 р., а закінчилося в 1885 р. З 1886 року почались перевезення по залізниці.

Щоб повернути вкладені в будівництво залізниці гроші, бізнес повинен був почати розвивати прерії Центральної та Західної Канади. Людські ресурси Англії та її колоній, Франції і деяких країн Західної Європи були практично вичерпані, але консервативна частина уряду Канади не бажала ще одної імміграції. Проте здоровий глузд та тиск зі сторони бізнесу перемогли. Наступними масовими переселенцями до Канади стали німці меноніти з різних країн, шведи, датчани та ісландці. Але і ці людські ресурси до 1886 року були теж вичерпані. Через відсутність робочої сили у західній Канаді наступила криза, економічний розвиток призупинився і потрібний був притік нових виробничих сил.

До 1894 року переселенці зі східної Європи були небажаними, оскільки слов’янські народи вважались малокультурними, лінивими, неагресивними, безініціативними і непридатними до піонерського життя в тяжких умовах. Але під тиском залізничної компанії та бізнесів консервативна частина канадського парламенту знову відступила і відкрила імміграцію зі Східної Європи. Серед різних народів до Канади почали приїздити і українці, із паспортами інших європейських країн, оскільки України ще не існувало як держави.

Для європейців і американців традиційний вигляд українців в кoжухах, вишиванках, чоботях та високих шапках був дивний, але своєю настирливістю, наполегливістю, вмінням освоювати дикі землі та вести фермерські господарства українці завоювали до себе повагу і перший скептицизм по відношенню до них зник. B 19 століттi було також важливим те, що українці були християнами та білими людьми.

Цікаво, що люди, які приїхали в кінці 19 століття до Канади, не були першими українцями, що приїхали до Північної Америки (ПА). В різних джерелах знайдені спогади чи посилання на те, що поодинокі українці в складі інших народів почали приїздити до ПА ще в 18 чи навіть 17 столітті, проте автор знайшов задокументований спогад лише про одну людину. Його ім’я Агапій Гончаренко, який народився в селі Кривині, Київської губернії 17 серпня 1832 року. В 1853 році Агапій закінчив духовну семінарію, а в 1857 році російський Синод послав його до Греції навчатись, де він познайомився із російськими революціонерами (Бакуніним та іншими). Рятуючись від переслідування російським урядом, у 1865 році він утік до США, де проводив службу в грецьких православних церквах. Коли США купили у Росії Аляску, Агапій видавав часопис для росіян Аляски “Аляска Геральд”, де друкував вірші Шевченка. Пізніше Агапій жив на фермі біля Сан-Франциско, одружився на італійці і пробував заложити комуну “Україна” в Каліфорнії. Був революціонером, але патріотом України, знав грецьку та арабські мови. Помер 7 травня 1916 року.

Перша хвиля українців-іммігрантів припадає на 1891-1914 роки. За цей час близько 180 000 русинів-українців приїхало до Канади. Більшість з них були малоосвічені селяни з західних частин України, які входили до різних країн Європи. Найпершими та найбільш відомими вважаються Іван Пилипів та Василь Єленяк. З початком Першої Світової Війни більше 5 000 українців було заарештовано урядом Канади, майно було відібране, а господарів поміщено до концентраційних таборів лише за те, що вони мали австро-угорські паспорти (Канада воювала на боці Англії проти Австро-Угорщини та Німеччини). Найбільш прикро, що українці не мали ніякого відношення до війни Австро-Угорщини та стали жертвою своєї бездержавності. Уряд Канади вибачився перед українцями за свої дії в минулому майже через 100 років.

Причини iміграції українців до Канади та інших країн в кінці 19 століття

В 15-19 століттях українські етнічні землі були захоплені різними колонізаторами: московитами, поляками, татарами, турками та іншими. В той час як поміщики мали по 500-1000 га землі, український селянин мав лише 1-5 га. Цієї землі не вистачало, щоб прогодувати великі українські родини. Деякі сім'ї не мали землі взагалі. Канада на той час пропонувала 65 га диких, неосвоєних, лісистих ділянок за $10 і до приїзду родина мусила мати $25. На той час для українців це були великі гроші, але це було досить дешево для Канади – в Канаді в ті часи можна було заробити один долар за день. Отримавши свої 160 акрів, родина залишалась один-на-один з дикою природою. Спочатку будували собі “бурдей”, або курінь, де тимчасово жили і навіть взимку при -40С.

Розчищали землю, вирубували ліси, сіяли пшеницю та городину, будували першу хату. Отримавши землю і побудувавши перше примітивне житло, людям потрібні були гроші, щоб розвивати господарство. Тому чоловіки йшли по містах та лісах заробляти. Це була в основному тяжка фізична праця по 12 годин на день і за плату 1-2 долари в день в тяжких житлових та кліматичних умовах. Жінки залишались в бурдеї, корчували дерева та заготовлювали будівельні матеріали для хати. Сильні морози та комарі робили умови праці дуже тяжкими для обох груп.

Проходили роки. Люди ставали на ноги фінансово та матеріально. Потім приходили духовні потреби: будувалися церкви, школи, люди самоорганізовувались в різні культурні, просвітницькі, професійні та інші гуртки. З часом найбільш освічені представники української громади ставали політиками та бізнесменами.

Що являла собою українська громада в ті часи

До 1910 року українська громада за своїму релігійним, політичним та культурним становищем стала дуже різноманітною. Це були:

•Русини греко-католики
•Русини православні
•Руські православні
•Незалежні русини греко-католики
•Серафимці
•Пресбитеріани
•Соціалісти
•Народовці
•Та інші більш дрібні групи

Через початок І Світової Війни з 1914 по 1919 рр. iміграція до Канади практично була відсутня. Біля 10000 українців з Канади воювали в канадському війську. Один з них – Филип Коновал – отримав найвищу нагороду – “Хрест Вікторії”.

Величезною подією для діаспори стало проголошення Української Народної республіки (УНР) в 1917 році. Це дало великий поштовх для відродження української свідомості, історії, культури, мови та духовності.

Друга хвиля iміграції українців до Канади припадає на 1919-1939 роки

За цей час до Канади приїхало біля 70 000 українців. Більшість з них були вже освіченими, були учасниками збройної боротьби за незалежність України і мали досвід організаційного життя в незалежній Україні з 1917 по 1920 роки.

Після того, як Польща почала проводити пацифікацію та терор проти українського населення, значна частина населення подалась на iміграцію. Уряд Польщі в той самий час стимулював виїзд українців з етнічних українських земель. Хоч інколи в інших країнах за агітацію до iміграції можливо було навіть попасти до в’язниці.

Таким чином, в 20-тих роках 20-го століття в Канаді була присутня І хвиля українських імігрантів та її нащадки, і ІІ хвиля, яка постійно прибувала. На жаль, ІІ хвиля не завжди знаходила спільну мову з представниками І хвилі. Для цього було декілька причин:

– в значній мірі, перша хвиля спостерігала за подіями в Європі і в Україні здалека, і не завжди розуміла, що там відбувається;

– перша хвиля була розбита релігійно та ідеологічно на декілька частин громади. Дехто вважав себе русинами, дехто рутенами, руськими, бойками, гуцулами, галичанами, інколи не знаючи, що всі вони українці зі спільною мовою, традиціями, культурою, хоч за попередні 30 років життя в Канаді духовні інституції та провід громади і провели величезну роботу з національної освіти дорослих та дітей. Тобто спільна українська мова, народнi та церковнi звичаї повинні були об'єднати людей. Найбільш вони не могли зрозуміти, “чом то одні русини, а дві віри”. Мається на увазі греко-католики та православні.

Продовження у наступному числі

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War
Borsch

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.