Микола Третяк для Нового Шляху, Київ.
З попереднього числа
До четвертого тому творів В`ячеслава Чорновола ввійшла його епістолярна спадщина. У п'ятому томі зібрано публіцистику 1970-1984 років і матеріали “Справи №196” (перша публікація!). Шостий том присвячено творам Чорновола, написаним після звільнення з ув'язнення, в період перебудови в СРСР та боротьби за незалежність України – статті, промови, листівки тощо. У сьомому томі читайте інтерв'ю, статті й виступи В'ячеслава Чорновола, коли він став уже легальним, публічним політиком в останні роки існування СРСР і в перші роки незалежної України, період утвердження її державності. Восьмий том містить матеріали 1993-1995 років. Дев'ятий – 1996-1997-го, зокрема, статті в редагованій Чорноволом газеті “Час-Time”, біографічні матеріали, тексти, присвячені прийняттю Конституції, що означило новий період в історії нашої держави.
Цілком логічно, що десятий том представила упорядниця всього десятитомника, Валентина Чорновіл.
– Цього видання не було б, якби не взявся за нього “Смолоскип”. Коли почали, ще не знали, який то обшир. Сам Чорновіл обирав певні тексти для видання творів, а ми вирішили видати все. Кожна літера, кожна записка мені здалися важливими. Упорядником першого тому я стала з лекгої руки Михайлини Коцюбинської. Вона сказала: “І так увесь матеріал через тебе йде, тож берися”, ну, а потім так далі й пішло – якщо витягла перший том, витягну і решту.
Виступила на презентації директорка Центру Леся Курбаса Неллі Корнієнко, яка входить до редколегії десятитомника.
– Я маю фантастичне відчуття, що всі тексти Вячеслава Чорновола – надактуальні. І друге відчуття, шокуюче – невже пройшло більше двадцяти років, а все залишається так само? У Чорноволі для мене найцікавіше те, що він – стратег. А ще він мав відавгу ризикувати, будь-який політик повинен ризикувати, бути таким собі “сталкером” (на жаль, наші політики здебільшого цього не вміють).
Соратник Вячеслава Чорновола Богдан Горинь повернувся до питання різних граней головного героя цього дня.
– Він справді міг стати визначним ученим – це доводить його праця про Бориса Грінченка. Що стосується журналістики, я не побоюся цих слів, – він був геніальним журналістом. Він показав, якою має бути журналістика і якою вона є насправді блідою та немічною, неосвіченою. Але всі ці грані затьмарює Чорновіл-політик, Чорновіл-державотворець. Просто диво, що Україна в такий складний момент народила таку знакову постать – одну з найвидатніших постатей нашої історії. Як він став видатним політиком-державотворцем? Це поки залишається білою плямою в наших дослідженнях. У 1959 році ми познайомились у Львові та сперечалися. Ох, як він гаряче спілкувався! Він мені, наприклад, доводив, що Грінченко – вища постать за Франка в контексті кінця ХІХ століття. На останок хочу сказати: без цього десятитомника не може обійтися жоден історик, історія України без нього немислима.
– Вячеслав Чорновіл народився на Святвечір за новим стилем, Василь Стус народився на Святвечір за старим стилем, – сказав політичний експерт, донедавна політик, син Вячеслава Чорновола, Тарас Чорновіл. – І він весь час у цьому шукав якийсь символізм. Він взагалі був далекий від окультизму чи інших подібних речей, він був спонтанно, внутрішньо віруючою людиною. Але ось чомусь цьому факту він надавав значення. Якщо і презентований сьогодні десятий том перевести на біблійну історію – то це страсний тиждень. Це жахливо. Незалежна Україна, яка вже відбулася, вже ні в кого немає сумнівів, що держава є і буде (ще в чотирнадцятому році були сумніви, чи вона буде, а тоді сумнівів не було). Так, вона пішла не тим шляхом, але розвивалась, і відбувалося й дещо з того, що батько хотів. Він був незадоволений, але сам факт утвердження і державотворення йому важив більше. Тож той період мав би бути для нього періодом комфорту, можливістю трохи відпочити, розслабитися. Але так не вийшло. Це том дуже сумний, том, у якому рефреном проривається фраза: “Та що ж ми за народ такий, що своїх нищимо!”. Раптом виявилося, що помилки в державотворенні вбивають тих, хто творив цю державу. Том – великий урок для нас. Також я хочу подякувати видавництву “Смолоскип”, яке виконало насправді функцію держави.
Отже, цього дня постать В'ячеслава Чорновола і його спадщина стали ще трохи ближчими науковому і читацькому загалу, ще глибше закарбувалися в інформаційному просторі України. А це – зайвий запобіжник від безпам'ятства на випадок чергових історичних холодів і завірюх.
Share on Social Media
