Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі-“спеціалісти” прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували – теж з льоду – престол. Все це оздоблювали брамою з ялинових або соснових гілок – “царські врата”.
Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і корогви, хор співає “Голос Господній…”, за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком – народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці – рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція була не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки.
На річці, біля хреста похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.
Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: “Во Йордані хрещающуся Тобі, Господи…” У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над “Йорданню”. Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають води. Всі, хто приїхав на “Йордан” кіньми – чи то верхи, чи то саньми – воду набирають відрами і напувають своїх коней – “щоб хвороби не боялися та міцніші були”.
Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи “водичкою-йорданичкою”. Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків, кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується і може довго зберігатися.
До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина “оновлюється” для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.
Дитячу сторінку підготувала Олена Андрусяк, Комітет Рідного шкільництва Дирекції УНО Канади. Друкується за підтримки Фундації УНО
Share on Social Media