Ярослав Стех, Торонто.
“…Як довго не буде між нами християнської єдности, так довго її найслабший противник буде від нас сильніший..”
А. Шептицький
Виповнюється 150 років від дня народження Владики Григорія Хомишина і я прослідкував доволі широку і контраверсійну літературу про нього. Хомишин Григорій Лукич народився 25 березня 1867 року у селянській родині в селі Гадинківці, Гусятинського повіту на Тернопільщині. Початкову освіту здобув у місцевій народній школі, згодом закінчив Тернопільську гімназію. У 1888-1893 роках навчався на богословському факультеті Львівського університету. Після закінчення богословії його було посвячено на священика і направлено у Станіславів на посаду катедрального співпрацівника (нині Івано-Франківськ). Звідси за ініціативою єпископа Юліяна о. Хомишина було відряджено до Віденської Боголословської академії на п'ять років для поглиблення теологічних знань. У Відні о. Хомишин здобув ступінь доктора Богословських наук і у березні 1899 року він повернувся у Станіславів, де протягом двох років працював на посаді катедрального служителя. Відтак був направлений на пароха до Коломиї. За ініціативою митрополита Шептицького 19 червня 1904 р. Григорія Хомишина призначено на Владику Станіславської кафедри. Отримавши єпископське признання, новий владика з великою енергією взявся до праці.
Єпископ Хомишин був добрим проповідником, говорив популярно і доступно. На початку своєї діяльності він звернув особливу увагу на Гуцульщину, де панували забобони і розв’язле родинне життя. Підібравши кілька найкращих священиків з єпархії, таких як о. Бахталовський, о. Козворовський і о. Ковч, Хомишин розпочав місійну діяльність на Гуцульщині. Він перейшов цілу Гуцульщину від села до села два рази і в кожнім селі давав місійні науки. Під час Першої світової війни єпископ сам давав місійні науки і на Поділлі. Він приїжджав до парохії в суботу ввечері і в неділю на співаній Службі Божій починав місію. Своїми місіями Владика значно розбудував релігійно-суспільне життя: заснував духовну семінарію у Станісласвові (1907), почав видавати квартальник для священиків “Добрий Пастир” (1931-1939), перебрав тижневу газету “Нова Зоря”, яка стала органом протегованої Хомишиним Української Католицької Народної Партії. З його ініціативи у парафіях було створено мережу читалень “Сокола”. Також Владика впровадив харитативно-допоміжну діяльність: Товариство Івана Милостивого, кооператив “Священича Поміч”, “Дієцезіальний фонд”, тощо. Дуже єпископ Хомишин сприяв діяльності різних монаших чинів та згромаджень, релігійних і молодіжних організацій. Коли у жовтні 1929 р. у Римі відбулося закладення першого каменю під будову Української Греко-Католицької колегії, посвячення здійснював Станіславський єпископ Хомишин з українськими єпископами.
Владика брав активну участь і в політичній діяльності України. Він відстоював лінію “нормалізації” з окупаційною польською владою і домагався автономної рівноправности на українських землях, випустивши брошуру “Українська проблема” (“Problem ukrainski”, 1930). Під час визвольних змагань українського народу, коли Рада ЗУНР була перенесена зі Львова до Станіслава, Владика надав їй не тільки приміщення, але і брав активну участь у її роботі. Він закликав населення вступати в лави УГА і боротися за волю України, висилав священиків, як капеланів для ідеологічного зміцнення військ, і їх виховання в національному і релігійному дусі.
У 1933 році єпископ Хомишин звернувся до вірних з пастирським листом, у якому обґрунтовував необхідність впровадження греко-католицької акції в українському суспільстві і наголошував на занепаді моралі та відповідальності кожного мирянина перед Церквою і народом. У відозві “Організаційні основи католиків” від 21 жовтня 1934 року, єпископ навчав, як організовувати католицькі об'єднання, вказував на те, що акція повинна бути аполітичною і лише таким чином працювати на оздоровлення суспільства і зміцнювати політичну діяльність народу. Разом із цією відозвою єпископ сповіщав про створення нового товариства під назвою “Скала”, яке мало стати основою для розбудови в Станіславській єпархії ідей Католицької акції. Було рекомендовано змінити офіційну назву читалень, що тоді працювали практично при кожній парафії, з “Парохіальних читалень” на читальню “Скала”, що вказувало на перехід інституцій такого характеру в пряме підпорядкування Головному відділу товариства “Скала” у Станіславові. Статут “Скали” свідчив, що об'єднання мало допомагати у поширенні й поглибленні освіти і культури серед українського народу, та покращувати його релігійно-моральне життя.
Ще під час польської окупації єпископ Хомишин дбав, щоб кожного року, на Зелені Свята, був проведений процесійний велелюдний похід на могили Січових Стрільців, які загинули в боротьбі з польськими агресорами.
Будучи Станіславським єпископом, Владика Григорій дбав не лише про розвиток і добробут церков та монастирів, а й про розвиток освіти українського населення. Відомо, що промотором цієї діяльності був митрополит А. Шептицький, який дбав за правідловим розвитком загального життя нашого народу.
Владика Хомишин велику увагу приділяв пресі; “Правді” і “Новій Зорі”, які на той час були трибуною українського відродження. Єпископ Хомишин розбудував велику інтелектуальну богословську працю в різній формі: крім часописів видавалися листівки, книги та більш ніж тридцять пастирських листів і послань.
А понадто Владика Григорій, спільно з Митрополитом Андреєм, були засновниками і фундаторами Земельного Банку Іпотечного – поважної фінансової установи, яка дбала про розвиток українського підприємництва і капіталу. У зв'язку з цим єпархія часто брала кредити з цього банку, які спрямовувалися на будову церков, шкіл, захоронків, закупівлю землі і лісу.
Вже після Першої світової війни, 1920 року Владика Хомишин опублікував книгу “Набоженьство до Найсвятішого Серця Господа нашого Ісуса Христа – Підручник для священиків”. Книга була настільки популярною серед духовенства і вірних, що отримала назву “Червона Книжка”. У цій праці Владика Григорій подає богословські основи почитання Пресвятого Серця Христового та Пресвятої Євхаристії, а також різні форми цього почитання: молебні, акафісти, Свята Година, нічні чування з адорацією, тощо. Другою фундаментальною працею Владики Григорія є його книга “Парафіяльна Місія”, яка на правах рукопису з'явилася друком у трьох томах перед Другою світовою війною, а у 1999 році перевидана одним томом в Івано-Франківському єпархіальному видавництві “Нова Зоря”.
Продовження у наступному числі
Share on Social Media
