Ярослав Стех для Нового Шляху, Торонто.
Напередодні Різдвяних Свят традиційно відбуваються релігійні реколекції. Цьогорічні реколекції, які від 11 до 16 грудня в церкві Св. Димитря в Торонто перепровадив о. Андрій Зелінський, були винятково цікавими і успішними. На завершення реколекцій о. Андрій запрезентував дві своїх цікаві книги.
На початку хочу відмітити, що цьогорічні реколекції відбувалися в часі, коли українці 13 грудня відзначають Свято Андрія Первозваного. Це свято апостола Андрія, приємно відмітити, збіглося з реколекціями о. Андрія Зелинського. Зрештою апостол Андрій має в Україні свою багату легендарну традицію. Ще у І-му ст. він побував на київській землі, виконував там релігійні місії, поширював Євангельські науки й втілював в життя християнство. Святий апостол Андрій Первозванний був із роду єврейського, з Віфсаїди Галілейської, рибалка, брат Апостола Петра. Спочатку він був учнем Іоанна Хрестителя. Як тільки Предтеча, поглянувши на Ісуса, що проходив поблизу, сказав: «Ото Агнець Божий!», Андрій пішов за Ісусом і став Його першим учнем. Господь покликав Андрія за Собою, сказавши: “Ідіть за Мною. Я зроблю вас ловцями людей” (Мф. 4, 18 – 19). Від того часу ап. Андрій їздив світами з місіями голосив пророцтва, проповідував християнство, росказував про долю церкви і світу (Мк. 13, 3 – 5). Зіславши на апостолів Духа Святого, Ісус Христос разом з іншими апостолами дав Андрію владу прощати гріхи (Ін. 20, 23).
Це коротке впровадження, до певної міри віддзеркалює хід місійної науки, яку виголосив на реколекціях о. Андрій Зелінський. Назва реколекції походить від лат. recollection, що означає відновлення. Цьогорічні реколекції справді відновили почуття учасників, які мали змогу слухати прекрасні, глибокі за змістом проповіді о. Андрія Зелінського. Не буде перебільшенням, коли скажу, що о. Андрій це справді талановитий релігієзнавець і феноменально обдарований місійонар. Його прововіді чинять у свідомості багатьох слухачів своєрідний позитивний переворот. У нього своя методика у проповідях, яка глибоко западає в людську пам’ять. Думаю, що не тільки для мене, але для усіх присутніх цьогорічні реколкекції мали надзвичайно позитивне виховне значення.
З великою приємністю присутні слухали о. Андрія проповіді в яких він прославляв і величав Господа нашого Ісуса Христа. Напевно, багато з присутніх задумувалися над проповідями і порівнювали їх з своїм прожитим життям. Такі проповіді приносять не тільки вдоволення і корість, але передовсім збагачують знання. На тих реколекціях проповідник переносить нашу уяву вглибоке осмислення: «Хто я є і куди я мандрую?». Оскільки головною суттю Літургії є перемінити духовно людину. Так само молитва епіклезіс в Анафорі звучить: «Зішли Духа Святого на нас і на ці передлежачі дари». Якщо ми не дозволимо Духові Святому, щоб міняв нас, то Літургія для нас ніби і не відбудеться. Хліб і вино перемінились, а ми, які прийшли, такі й пішли.
Тим більше глибокі реколекційні науки допомагають зрозуміти сентенцію нашого земського буття і перемінитися в повне добро. На ці суттєві питання вповністю образно, в доступній формі відповів о. Андрій Зелінський, який має незвичайний дар наблизити людину до Бога. Отець Андрій геніяльно володіє теологічними знаннями, а при тому великим даром вміння образного порівняння, яке спрямовує до переконливості, що не тільки його мова зворушує присутніх, але доходить до глибин їхнього почуття, а через почуття до свідомости, яку пересічній людині важко навіть висловити думкою. Отець має мабуть самим Богом наділений дар, добру дикцію і велику особисту цінність розбуджувати в почуттях людини творчу інтуіцію, яка вже після виголошених слів Отцем у свідомости людини розвивається і дає саме ці плоди, які о. Андрій засіяв. Треба бути надзвичайно сильною і талановитою особистістю, щоб вміти на прикладах належно вдосконалювати людей у вірі до Бога і Батьківщини, показувати їм, що є правдиве, гарне, досконале і яким шляхом прямувати, щоб осягти Боже спасіння.
Коротко лише пригадаю, що о. Андрій Зелінський, молода людина, високо освічений священик Української греко-католицької церкви, член чернечого згромадження «Товариство Ісуса», військовий капелан України. Народився 2 вересня 1979 року. Здобув Філософську освіту у St. Basil College, Стамфорд, США; богословську – у Pontificia Universita Gregoriana, Рим, Італія; політологічну – у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», Київ. Основні сфери наукових інтересів та напрямки пасторальної діяльності: християнська духовність у контексті сучасної культури, ідеологія національної безпеки та задоволення духовних потреб військовослужбовців. Своє капеланське служіння серед військовослужбовців розпочав у 2006 р. в Академії сухопутних військ у Львові, а з червня 2014 р. бере активну участь у забезпеченні духовною підтримкою українських військових у зоні АТО, здійснюючи своє служіння у підрозділах ЗСУ під Слов’янськом, Краматорськом, у Пісках, Дебальцевому та під Маріуполем Донецької області. Отець з величчю людської гідности проходить тяжкими дорогами тієї кривавої війни, які нам задає вже три роки путінська Росія. Переходить разом зі своїми побратимами через неімовірні випробування, через втрати найближчих друзів. При тому виявляє неперевершену стійкість і мужність як капелян, який для них є духовним батьком і другом.
І виконує о. Андрій свої обов’язки з гордістю і надією, що скоро наблизиться цей світлий день української перемоги. Признаюся, що беру участь в церковних реколекціях вже не вперше і жоден з Отців не вчинив на мене такого сильного впливу, який зумів вчинити о. А. Зелінський. Для прикладу Отець у своїх реколекційних розважаннях коротко, але дав глибокий аналіз феномену самотності з позиції релігієзнавства. Так само він визначив сенс явища повернення. У загальному розумінні самотність, це відчуття розриву з оточуючими людьми, боязнь наслідків самотнього способу життя, важке переживання, пов’язане із втратою життєвих цінностей або близьких людей, постійне відчуття покинутості. Значення слова повернення в собі поєднує чимало подій так в розмовній формі, як і у формі наявній. Отець Андрій пояснював в переносному значенні повернення з темряви в світлий день, все це треба належно осмислити в тексті проповіді.
У своїх розважаннях мабуть найбільше уваги отець приділив жертвенній християнській любові, представляючи її як ключову силу цілковито безкорисливу і безмежно віддану людською душею для Бога і для ближнього. Він цю справжню жертвенну любов порівнював до самого дару Господа нашого Ісуса Христа, ініціатора та першого джерела такої любові. Який будучи розп’ятим за нас на хресті не перестає дарувати із свого пробитого Серця, саме таку жертвенну любов, вистраждану у великих муках. Так, християнська любов – це любов Христа, це любов, яка витікає з його душі і продовжує своє життя у душах, здатних Його наслідувати.
Мимоволі зроджувалася думка, що таку любов передають нам сучасні воїни ЗСУ, які на сході України захищають свій народ проти війни, яку провадить проти України Росія. Таку ж саму жертвенну любов виявляє і о. Андрій Зелінський як військовий капелян, який виконує свої священичі обов’язки вкрай складних воєнних умовах, допомагаючи пораненим і виконуючи свої священичі обов’язки перед загиблими на фронті. Він нагадує мені про пролог з «Мойсея» Ів. Франка, в якому сказано: «Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий. Твоїм будущим душу я тривожу»… Папа Іван Павло ІІ у своїй енцикліці «Блиск правди» по-особливому акцентує на чесноті юнака стверджуючи, як це важливо, щоб кожний з нас ставив запитання Ісусові Христові Богові: «Що я маю робити, щоб увійти в життя вічне», і своєю поведінкою на це питання дає відповідь о. Андрій Зелінський.
Саме і це головна заповідь, бути вірним Божому законодавству і виявляти жертвенну любов до свого ближнього і Батьківщини. Такий повний дар любові ціною свого життя віддають воїни Збройних Сил України і їхні капеляни.
Крім глибоких проповідей о. Андрія, порушувані були питання, розпрацьовані у його двох книгах: «На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення» (Львів, 2016), яка є продовження першої його книги “Соняхи. Духовність на час війни”, яка вийшла рік тому. Там можна познайомитися з приголомшуючими думками автора тих книг про самотність, любов, про війну та справжню перемогу та про вигнання і про шлях повернення. Ці книжки, це спроба духовної рефлексії не лише над нашим сьогоденням, але й над тим, що лежить у майбутньому. Тут уважний читач побачить життя нашої країни, яка зазнає щоденних ран, горя, смертей і перемог, часто буває самотньою і залишається в єдності тільки з Богом, бо українці сподіваються на Боже милосердя. У проповідях, як і в книжкових записах о. Андрія – незмірна глибина порівнальних образів і символів. Кожний з них здатний вмістити цілу повість, поему, історію; в кожному втілені значні явища і діла, які в рівній мірі можуть бути розгорнені в грандіозні реферати чи романи.
У цьому місці слід ще згадати, що о. А. Зелінський починаючи з 18 до 23 грудня перепровадив ці реколекції в цій самій церкві Св. Димитрія в англійській мові. Обі реколекційні проповіді були вартісними і спрямовували почуття учасників на викорінення поневолення людини і спрямування вірних в русло християнської любові. Хто мав змогу вислухати ці проповіді, той переконався, що цьогорічні реколекції провадив знаменитий богослов, політолог, науковець, прекрасний мислителем і знавець мов, обдарований риторик, який гладко висловлює думки, після яких варто роздумувати не тільки над реченнями, але також над окремими виголошеними словами. Тут немов слова пророка Ісаї, які викарбувані на штаб-квартирі ООН – як вказівник до мети, якої має прагнути людство: «І перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи. Не підніме народ на народ меча, і не вчитимуться більше воювати».
Учасники реколекцій відчули, як о. Андрій співчуває людині в горі, розділяє з нею радощі, прагнення до правди. Самочинно насувався висновок: як віра без діл мертва, так ідейність без жертвенності є пустим звуком, фразою без живого змісту, словом – облудною позою. Крім того, подумалося, напевно високу цінність о. Андрій представляє як військовий капелян. Він є активним чинником в боротьбі наших воїнів. Осмислюючи загальнонаціональну вартість о. Андрія Зелінського вважаю було б надзвичайною великою користю для нашої церкви і народу створити такі умови, щоб Отець зміг свій талант присвятити повністю на благо науки. Такі визначні люди народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день на фронті. В українському суспільстві були великі духом особистості, які своїми здібностями та наполегливою працею і відвагою зуміли поборювати всі труднощі та вийти на передові позиції. Саме до числа таких безсумнівно належить о. Андрій Зелінський, який є одною із яскравих постатей цього непростого часу, тому всім нам таких людей слід оберігати.
Share on Social Media
