Новий Шлях.
На минулих вихідних Канаду досить несподівано відвідала Надія Савченко. Під час перебування Надії у російськіх в’язницях її гаряче підтримували українці в усьому світі, у тому числі наша громада у Канаді, як героїню російсько-української війни. Після її звільнення у травні цього року, постать Надії Савченко стала більш суперечливою внаслідок, зокрема, її заяв про шляхи розв’язку війни та про взаємне пробачення сторін. Суперечливість її постаті призвела до досить гарячих дискусій в нашій громаді напередодні, під час і після візиту Надії до Оттави і Торонто.
Наведемо тут, мабуть, найбільш суперечливі попередні висловлювання Надії Савченко, аби порівняти їх з тим, що вона сказала у інтерв’ю Новому Шляху, яке ми взяли після її зустрічі з громадою у Пластовій Домівці ім. Гуцуляків 3 грудня.
Насамперед, 7 червня цього року вона у розмові з Матвієм Ганапольским на Радіо Ера сказала, що Україні треба проводити переговори з ДНР і ЛНР напряму, після чого її звинуватили у підігруванні бажанню Росії зняти з себе вину за війну у Донбасі:
Матвій Ганапольский: Три кроки, найважливіші, на ваш погляд, які треба зробити для того, щоб Донбас повернувся?
Надія Савченко: Перше: продовжити санкції проти Росії, тому що вона ще не зрозуміла, що їй потрібно піти. Друге, вийти на прямий зв’язок, без Мінських домовленостей, із ДНР і ЛНР, як вони себе позиціонують, на прямий внутрішній зв’язок, без третьої і четвертої сторони.
Матвій Ганапольский: Хвилиночку, це досить сенсаційно. Ви вважаєте, що можуть бути прямі переговори між, наприклад, Президентом Порошенком і паном Захарченком?
Надія Савченко: Пан Захарченко не президент. Президент України у нас тільки один. Тому пан Захарченко, як ви його назвали, і пан Плотницький можуть позиціонуватись, з мене корона не впаде, якщо вони будуть позиціонуватись народними депутатами ДНР і ЛНР. Як як депутат готова з ними говорити. Третій крок? Та давайте мабуть посміхнемося один одному – і все вийде.
А 22 липня на 5-му каналі телебачення вона сказала: “Треба почати говорити одне з одним. Треба почати чути одне одного. Нам доведеться пробачати багато що. І нам так само доведеться, можливо, просити вибачення. Не можливо, а точно. Треба навчитися просити вибачення і пробачати. Інакше миру не буде”. На запитання ведучої, “У кого, ви вважаєте, нам треба просити вибачення?”, Надія сказала, “У тої матері, яка втратила останнього сина. Не важливо, з якого боку… У матері з ДНР, яка втратила свого єдиного сина, я готова попросити вибачення. Вона теж є нашою, українською людиною, її син українцем був”.
Отже, інтерв’ю з Новим Шляхом:
Новий Шлях: Колись в українських медіа писали, що у вас була ідея запропонувати ватажкам ДНР та ЛНР відсунути Росію від цієї війни і переговорів, і проводити переговори з ними напряму. Що ви думаєте зараз саме про таке викладення цієї ідеї?
Надія Савченко: Дуже цікаво інтерпретували, якщо було саме таке викладення. Я сказала про те, що говорити із самопроголошеними президентами окупованих територій можна про обмін полоненими. Саме тому, що в руках цих людей дійсно тримаються наші хлопці. І тому говорити про це можна з ними. Стосовно того, що в людей може пробудитися свідомість. Вона може пробудитися. І говориться не тільки про якісь дві персони, а говориться про людей, які відчувалися і відчувають себе там далі українцями, і про тих людей, які, можливо, мали якісь міркування про те, що Росія може їх врятувати, але побачили, скільки Росія наробила їм лиха, почали розуміти, що таке Україна врешті-решт. І такі люди теж є. Дійсно, з того боку в нас є дуже багато союзників, людей наших, які є проти того режиму, який зараз є, які готові допомогти нам, якщо ми врешті-решт прийдемо їх визволяти. Тому говорити є про що, говорити з людьми можна завжди.
Новий Шлях: А якби відновлювалась українська влада на тих територіях, яка доля була би нинішніх ватажків ДНР та ЛНР? Чи їх можна допускати до виборів, чи можна допустити, щоби вони за якихось обставин залишились там владою?
Надія Савченко: Треба бути реалістами. І в першу чергу ті ватажки, як ви їх називаєте, повинні зрозуміти, що якщо вони дійсно люблять свою землю, бажають їй добра, то вони повинні піти. Піти не тільки з політики, в яку вони в принципі і так не приходили, бо те, що там зараз відбувається, то не політика. Вони можуть піти слідом за Януковичем в Росію, якщо вони її люблять більше. Вони можуть просто піти куди завгодно і дати спокійно жити людям. Люди замиряться. Все одно в нас Україна – єдина, нам жити в ній ще довго і щасливо. І ми будем говорити одне з одним, будем миритися. Але звичайно ж люди, на чиїх руках є кров із злого наміру, вони повинні піти. В нас, на жаль, не буде миру ні при Президенті Порошенку, ні при тій самоназваній владі, яка зараз там є. Але Україна буде існувати ще тисячі і тисячі років, а життя людини набагато коротше. Тому я вірю, що без дурних людей при владі в нас буде мир в Україні.
Новий Шлях: Також говорили про те, що ви вважаєте, що повинне відбутися взаємне прощення, що українцям треба попросити прощення у російських матерів, діти яких загинули в Україні.
Надія Савченко: В першу чергу, діаспора це ті люди, які ходять до церкви напевно більше, ніж українці в Україні. А Господь вчить прощати. Стосовно того, хто в кого повинен просити вибачення. Путін повинен просити вибачення у тих матерів російських, дітей чиїх він посилав на смерть заради свого самодурства. Порошенко повинен просити вибачення у тих матерів, чиїх дітей він посилав, обіцяючи їм захист і все, і не надавши їм нічого. Вибачення повинна попросити кожна людина, яка подумала про іншу людину погано, тому що це розпалює війни. І тому так, я думаю що взаємне вибачення буде. Легше за всіх пробачать ті люди, як не дивно, які втратили найбільше, які втратили все. Їм просто більше нічого втрачати. Більше всього завжди будуть кричати, що хочуть війни, ті люди, які не воювали. Ті, хто воювали, війни більше не хочуть.
Новий Шлях: Чи ви вважаєте, що українці повинні просити пробачення у тих росіян, які прийшли із загарбницькою війною в Україну?
Надія Савченко: Ні, не плутайте, будь ласка, я вам щойно сказала, хто в кого повинен просити пробачення. Українцям в росіян нема за що просить пробачення, а от росіяни в українців, ті, які мають порядність і совість, уже просять. Коли я знаходилась у в’язниці, в мене дуже часто росіяни просили вибачення, “вибачте нам за те, що ми не змогли зупинити свою владу, за те, що таке трапилося”. Українцям в росіян просить пробачення нема за що, а от українцям перед українцями, чому ми одне одного не зрозуміли, нам можна просити пробачення. Громадяни України, які зараз знаходяться на окупованих територіях, сподівалися, що армія їх не кине, що армія їх визволить. Вони цього ждали до останнього. Зараз їхню землю топче чобіт російського солдата, їм приходить і розказує, що робити, російський мєнт. І ми повинні попросить в них вибачення. Я, як офіцер, повинна попросить в них вибачення за те, що не змогла їх захистити. За те, що територія Криму залишилася окупованою. А Президент, як гарант, повинен взагалі просити у них вибачення за те, що це сталося, за те, що помирають вони там, за те, що вони там знаходяться в розвалених будинках, сидять в підвалах, їм нема, що їсти, от за це Президент повинен просити вибачення, за те, що він втратив Україну.
Share on Social Media
