Розкопки Батурина 2016-2017 рр. Керамічний декор гетьманських споруд

Батурині
Цитадель фортеці Батурина з церквою св. Воскресіння та первинною гетьманською резиденцією XVII ст. на подвір’ї. Реконструйовано на основі археологічних даних у 2008 р. В. Мезенцев

Д-Р Володимир Мезенцев, Торонто; Юрій Ситий, Чернігів, для НШ-УВ.

Війна та економічні труднощі в Україні ускладнили, але не зупинили пляномірних розкопок у м. Батурині Чернігівської области, які щоліта проводить українсько-канадська археологічна експедиція. У цьому є велика заслуга спонсорів Батуринського історико-археологічного проєкту: Канадського Інституту Українських Студій (КІУС), Понтифікального Інституту Середньовічних Студій (ПІСС) та Дослідного Інституту «Україніка» у Торонто. Попередній директор КІУСу, провідний історик Гетьманщини, проф. Зенон Когут є академічним дорадником Батуринського проєкту. Президентом Дослідного Інституту «Україніка» є екзекутивний директор Крайової Управи Ліґи Українців Канади мґр Орест Стеців. Війна та економічні труднощі в Україні ускладнили, але не зупинили пляномірних розкопок у м. Батурині Чернігівської области, які щоліта проводить українсько-канадська археологічна експедиція. У цьому є велика заслуга спонсорів Батуринського історико-археологічного проєкту: Канадського Інституту Українських Студій (КІУС), Понтифікального Інституту Середньовічних Студій (ПІСС) та Дослідного Інституту «Україніка» у Торонто. Попередній директор КІУСу, провідний історик Гетьманщини, проф. Зенон Когут є академічним дорадником Батуринського проєкту. Президентом Дослідного Інституту «Україніка» є екзекутивний директор Крайової Управи Ліґи Українців Канади мґр Орест Стеців.

Висловлюємо щиру подяку Східньоевропейському Дослідному Інститутові ім. В. Липинського у Філядельфії за щедрий ґрант на археологічні дослідження Батурина 2016-17 рр. У 2005-17 рр. Чернігівська обласна державна адміністрація щорічно виділяла субсидії на розкопки цього міста.

2016 р. у розкопках Батурина брало участь 70 студентів і археологів з університетів Чернігова, Глухова і Сум. Минулого літа, за браком сумських студентів, Батуринська археологічна експедиція зменшилась до 50 членів. Її очолює археолог Юрій Ситий з Чернігівського національного університету. Д-р Володимир Мезенцев (КІУС, Торонто) є виконавчим директором Батуринського проєкту в Канаді. Відомий історик Княжої Руси проф. Мартін Дімнік (ПІСС) бере участь в історичних дослідах Батурина.

Зародок міста, батуринський замок, заснували 1625 р. за польського володіння Чернігово-Сіверщиною. У 1669 р. розбудована там велика й міцна фортеця стала політичною та військово-адміністративною столицею козацької держави. Батурин процвітав і досяг зеніту свого розвою за гетьманування Івана Мазепи (1687-1709 рр.), найбільш знаного й шанованого на Заході серед українських гетьманів. 1708 р. І. Мазепа у союзі зі Швецією підняв повстання за звільнення центральної України від зверхности Москви. 1-2 листопада того року повсталий Батурин атакувало російське військо. За допомогою зрадника воно вдерлось до фортеці, пограбувало й спалило місто дощенту і винищило козацьку залогу та усіх мешканців, разом 11-14 тисяч українців. За наказом царя Петра І, тотальний розгром і спустошення Мазепиної столиці мало стати прикладом покарання за непокору царським властям та залякати всю Україну.

Через півстоліття руїни й запустіння Батурина останній гетьман Лівобережної України Кирило Розумовський (1750-64 рр.) привласнив і відбудував місто та повернув йому статус столиці козацької держави. 1764 р. Російська імперія скасувала Гетьманат. Проте К. Розумовський продовжував розбудовувати й заселяти Батурин і розвивати його промисловість до своєї смерти у 1803 р. Після цього останнього піднесення колишня гетьманська столиця впала у занепад і почала відроджуватись лише у незалежній Україні.

По завершенні маштабних натурних реконструкцій замку-цитаделі, гетьманських палаців, церков, військової скарбниці й судової палати, розбудови музеїв старожитностей та туристської індустрії від 2009 р. Батурин став популярним центром туризму України. Протягом останніх трьох років зростає кількість відвідувачів музеїв та архітектурних пам’яток міста з України і з-за кордону (до 150 тис. туристів у 2016 р.).

У 2016-17 рр. продовжились розкопки на батуринський околиці Гончарівці. Наприкінці 1690-х рр. І. Мазепа побудував там свою головну резиденцію – прегарний цегляний палац о трьох поверхах з мансардою. 1708 р. московське військо пограбувало й спалило цей визначний твір української архітектури.

Аналіза матеріялів розкопок фундаментів і розвалів стін, письмових повідомлень та малюнка руїн Мазепиного палацу на Гончарівці 1744 р. дозволила дослідникам відтворити його архітектурне розв’язання та декор. Вірогідно, на замовлення гетьмана, палац спорудили й оформили загалом у стилі зрілого центральноевропейського барокко. Однак, за дослідженнями В. Мезенцева, оздоблення фасадів тої будівлі керамічними полив’яними розетками було самобутнім прийомом архітектури Гетьманщини.

Під час розкопок залишків гончарівської вілли у 1995-2013 рр. знайшли багато фраґментів розеток. Кругла форма цих деталей нагадує тарілки з сферично вигнутою центральною частиною й пласкими бортиками. Лицьова опукла сторона має рельєфні зображення розеток у вигляді стилізованих квіток різних фасонів і вкрита поливою білого, жовтого, зеленого, блакитного, бірюзового і темно-синього кольорів.

2017 р. В. Мезенцев та художник Сергій Дмитрієнко (Чернігів) проаналізували численні фото знайдених уламків і підготували гіпотетичні кольорові реконструкції шести типів цілих розеток технікою комп’ютерної графіки. Кожний тип має відмінний рельєфний квітковий і геометричний орнамент та переважно три-чотири підтипи розеток з варіяціями кольорів ґлязури, разом до 21 підтипа.

Ці деталі прибивали цвяхами на фриз антаблементу низкою з чергуванням різних типів і підтипів. За реконструкцією екстер’єру палацу Гончарівки В. Мезенцева, на усіх трьох поверхах ці фризи прикрасили розетками різних форматів, діяметрами від 30 см до 40 см. С. Дмитрієнко підрахував, що на його фасадах розмістили приблизно 264 розетки.

Спеціялісти відзначають високий технічний і мистецький рівень пічних кахлів, розеток та вставок з Мазепиним гербом гончарівського палацу, визнають їх цінними творами архітектурної майоліки українського барокко. Розетки були одною з найбільш численних і типологічно розвинутих категорій керамічного вбрання цієї споруди.

Висновки В. Мезенцева про оздоблення палацу Гончарівки розетками шести типів з 16-21 підтипом і палітрою не менше шести кольорів поливи доповнюють результати попередніх досліджень про використання там семи-дев’яти способів мощення і орнаментації підлог ґлязурованими й теракотовими плитками, біля 30 різновидів чепурних полив’яних різнобарвних пічних кахлів та двох варіянтів теракотових і ґлязурованих геральдичних плит. Ці дані свідчать про надзвичайну ошатність, коштовність та різноманітність керамічного декору головної резиденції І. Мазепи у Батурині.

За В. Мезенцевим, прийом оформлення її екстер’єру керамічними розетками перейняли з сакральної архітектури Києва між 1696 р. та 1700 р. Це узгоджується з думкою Ю. Ситого про виготовлення усього набору керамічного вбрання палацу – розеток, пічних кахлів, геральдичних вставок та плиток підлог – досвідченими кахлярами, яких гетьман запросив з Києва. Очевидно, вони відформували розетки з місцевої глини у Батурині, але могли привезти з собою готові різьблені дерев’яні форми, в яких виробляли розетки для тогочасних храмів Києва.

У XVII-XVIII ст. за їхнім взірцем і, можливо, за участю київських майстрів керамічними розетками опорядили кілька монастирських церков Київщини, Чернігівщини та Полтави. Відзначимо, що палац Гончарівки був єдиною відомою мурованою житловою будівлею в Україні, яку прикрасили керамічними розетками (виключаючи пізні імітації кам’яниць козацької доби).

Таким чином, виняткове використання у декорі головної резиденції І. Мазепи в Батурині вищерозглянутого прийому оздоблення храмів передової київської архітектурної школи свідчить про унікальність, багатство і національний кольорит цієї споруди. Триповерховий дизайн, високохудожні керамічні ґлязуровані поліхромні облицювання та своєрідне поєднання західньої і української орнаментації бароккового стилю виділяли столичний палац гетьмана серед цивільних будинків козацької держави.

2017 р. археологи частково розкопали підмурки й котлован невідомої зруйнованої цегляної споруди Мазепиної садиби на Гончарівці. Досліди і визначення цієї будівлі завершать наступного літа.

Розкопки 2016 р. на теренах фортеці та південного посаду Батурина виявили рештки дерев’яних хат міщан і козаків, 11 срібних і мідяних польських та російських монет, чотири пряжки й шість декоративних накладок з бронзи і латуні від козацьких шкіряних поясів, портупей та кінської збруї, уламок мідної ґарди шпаги, чотири свинцеві мушкетні кулі, чотири кремені від замків рушниць, залізне стремено, чотири мідяні ґудзики, три фраґменти мідних перснів та керамічну гральну фішку XVII-XVIII ст.

Тогоріч на південному посаді знайшли натільний хрест з мідяного сплаву XVII ст. Там рельєфно зображено Голгофський трираменний хрест зі знаряддями Страстей Христових по боках. На фортеці знайдено й різьблену кам’яну матрицю для відливання натільних хрестів. Ю. Ситий стверджує їхнє виробництво у Батурині в XVII – на початку XVIII ст.

У 2016-17 рр. експедиція продовжила розкопки маєтку генерального судді Василя Кочубея (після 1700 р.) на західній околиці міста. У другій половині XVIII ст. К. Розумовський тимчасово володів ним і спорудив там три дерев’яні будинки. На думку Ю. Ситого, вони були управами гетьманської адміністрації, які розібрали у XIX ст.

Археологи розкопали частини фундаментів з цегли, що підтримували дерев’яні стіни двох споруд К. Розумовського. Вони опалювались печами, обличкованими вишуканими керамічними кахлями.Торік там знайшли два фраґменти вузьких кахлів другої половини XVIII ст., прикрашені витонченим рослинним орнаментом, нанесеним темно-синьою ґлязурою по білому й жовтому фонах.

2016 р. на фортеці знайшли половину порівняно малої прямокутної пласкої пічної кахлі, що розписана кобальтовою й білою поливою у голляндському пізньобарокковому стилі. Там вціліли малюнки будинку та половини великої квітки. Кахлі такого формату, кольорів і стилю полив’яного розпису другої половини XVIII ст. знайдені у значній кількості в Києві, Ніжині та спорудах К. Розумовського у Батурині. В його батуринському палаці-музеї експонується п’ять цілих аналогічних плиток з малюнками ранньомодерних західньоевропейських будинків, веж і стилізованих птахів та половинок квіток по боках.

За В. Мезенцевим, знайдені у Батурині 2016 р. вузькі та мала прямокутна кахлі складали декоративні паски та карнизи на фасадах печей голляндського зразка між рядами більших плиток з головними композиціями, сюжетами й орнаментами. Репрезентативні знахідки таких великоформатних кахлів з споруд К. Розумовського у Батурині виставлені в його палаці-музеї. Вони вкриті переважно кобальтовою й білою та іноді коричневою, зеленою, жовтою і бежевою/тілесною емаллю. Там збереглись фраґменти найбільш артистичних реалістичних і стилізованих зображень чоловіків у европейському одязі XVIII ст., квіток та краєвидів ранньомодерних західніх міст і портів з вітрильниками, обрамлених пишними рослинними й геометричними візерунками.

Ймовірно, К. Розумовський імпортував кращі та найдорожчі синьо-білі кахлі з Нідерляндів для оздоблення груб і ватранів у його амбітних палацах та державних установах. Він міг також використати певну кількість дешевших імітацій модних голляндських кахлів, котрі виробляли в Росії з початку XVIII ст. та, можливо, у гончарному цеху, який гетьман заснував у Батурині 1750 р. Можна гадати, що знайдені в Батурині пласкі кахлі періоду К. Розумовського, розписані брунатною, зеленою, жовтою, бежево-тілесною та білою поливою, були місцевою продукцією. У малюванні таких плиток помітні впливи манери, сюжетів і орнаментів голляндської декоративної кераміки та їхня своєрідна народня інтерпретація в техніці різнобарвної ґлязури.

Торішнього літа на фортеці уперше в Батурині знайшли малу порцелянову фігурку пана у европейському вбранні XVIII ст. Скульптура досконало виконана у реалістичній манері, але без деталізації, і пофарбована у шість кольорів. На думку В. Мезенцева, статуетка була виробом порцелянової мануфактури у м. Мейсені в Саксонії й привезена до Батурина за К. Розумовського. Вона могла прикрашати світлицю козацького старшини, шляхтича, чи заможного міщанина, або служити іграшкою для його дітей. Знахідки цінних пічних кахлів голляндського стилю та німецької порцелянової скульптури свідчать про европейські комерційні контакти та багатство, рафінованість і вестернізацію культури й побуту еліти Батурина у період його останнього піднесення за К. Розумовського.

Цього року Ю. Ситий опублікував важливу статтю про дослідження нашою експедицією цвинтарів на батуринських околицях. В ній арґументовано, що серед 25 похованих XVII-XVIII ст., яких археологи ексгумували на околиці Теплівці 2005 р., більшість становлять жертви нападу на гетьманську столицю царського війська у 1708 р. Там виявили кістяки дітей та чоловіків і жінок різних поколінь – членів кількох родин.

На південному посаді Батурина 2006 р. розкопали поховання дитини в дерев’яній будівлі, що спалили 1708 р. У попередні роки в різних частинах міста археологи також виявляли могили мешканців, вириті поруч або серед руїн згорілих хат XVII – початку XVIII ст. Таких похованих Ю. Ситий впевнено ідентифікував як жертви каральної акції.

2017 р. на Гончарівці експедиція дослідила залишки дерев’яного житла початку XVIII ст., що спалили разом з сусіднім подвір’ям І. Мазепи у 1708 р. В котловані цієї оселі знайшли чавунне ядро від гарматного обстрілу міста того року.

Розкопки Батурина 2016 р. поповнили міський Музей археології рідкісними артефактами, які є важливими для вивчення керамічного декору житлових і адміністративних будинків гетьманської столиці та культури побуту гетьманів, старшини, шляхти й міщан. Нові археологічні дані розширили наші знання про місцеве виробництво металевих прикрас, хрестів-оберегів, предметів спорядження гетьманських козаків та їхніх коней, зброї й архітектурної майоліки, а також про західньоевропейські імпортні товари й мистецькі віяння у Батурині XVII-XVIII ст. Аналіза матеріялів поховань, розкопаних нашою експедицією на околицях, виявляє археологічні свідчення про загибель цілих родин під час поголовного вигублення населення Мазепиної столиці.

Її останні студії детально висвітлені у багатоілюстрованому науково-популярному буклеті Археологічні досліди Батурина 2016 року. Керамічні оздоби палацу Івана Мазепи (Торонто: «Гомін України», 2017, 32 стор. українською мовою, 75 кольорових ілюстрацій). Це видання можна придбати у канцелярії Крайової Управи Ліґи Українців Канади в Торонто за $10 (телефон: (416) 516-8223, email: luc@lucorg.com) та у Видавництві КІУСу в Едмонтоні (тел.: (780) 492-2973, email: cius@ualberta.ca, http://www.ciuspress.com/catalogue/history/361/arhaieologheichni-deoslidei-baturina-2016-r).

Наступного літа археологи продовжать польові досліди міста. Однак обтяжена воєнними витратами українська держава, напевно, не зможе надалі фінансувати цей науковий проєкт. В мирний час благодійна підтримка українців Канади та США досліджень Батурина була дуже важливою, а в теперішніх умовах вона рятує цей проєкт.

Найщедрішими меценатами вивчення батуринських старожитностей є бл. п. поетеса Володимира Василишин і її чоловік, мистець Роман Василишин (Філядельфія), Андрій Малецький та Мотря Кизич (Ню-Йорк), Олександра Жолобецька-Місьонг (Лівонія, Мічіґан), д-р Юрій Іванчишин та д-р Вільгельміна Дегрот (Торонто). У 2016-17 рр. археологічні досліди Батурина і підготовку публікацій підтримали дотаціями Крайова Управа Ліґи Українців Канади (голова Роман Медик), Ліґа Українців Канади – відділ у Торонто (голова Борис Михайлець), торонтський відділ Ліґи Українок Канади (голова Галина Винник), Союз Українок Канади (відділ ім. св. княгині Ольги, голова Наталя Ємець), Українська Кредитова Спілка Лимитед (головний управитель Тарас Підзамецький), Кредитова Спілка «Будучність» (головна управителька Оксана Процюк та менеджерка кадрів Христина Бідяк), Фундація «Прометей» (голова Марія Шкамбара), ресторан «Золотий Лев» (власниця Анна Кісіль), аптека “Healing Source Integrative Pharmacy” (власники Омелян і Зеня Хабурські) у Торонто та канадські меценати Фонду Катедр Українознавства при Гарвардському університеті.

Археологи звертаються до українських організацій, фундацій, компаній, громад і добродіїв у Північній Америці з проханням надалі підтримувати історико-археологічні дослідження Мазепиної столиці й публікацію їхніх результатів. Канадських громадян ласкаво просимо надіслати Ваші чеки з пожертвами на адресу: Orest Steciw, M.A., President, Ucrainica Research Institute, 9 Plastics Ave., Toronto, ON, Canada M8Z 4B6. Просимо виписати чеки на: Ucrainica Research Institute (memo: Baturyn Project).

Мешканцям США радимо надіслати пожертви на адресу: Mr. Stan Kamski, Treasurer, Pontifical Institute of Mediaeval Studies, 59 Queen’s Park Cr. E., Toronto, ON, Canada M5S 2C4. Будь ласка, випишіть Ваші чеки на: Pontifical Institute of Mediaeval Studies (memo: Baturyn Project). Ці наукові інститути надішлють канадським і американським громадянам офіційні посвідки для сплачування податків. Усім установам і жертводавцям буде висловлено подяку в пов’язаних з проєктом публікаціях та публічних лекціях.

За довідками про Батуринський проєкт можна звернутись до д-р Володимира Мезенцева за телефоном (416) 766-1408 чи email: v.mezentsev@utoronto.ca. Науковці щиро дякують українцям Канади та США за щедру багаторічну підтримку досліджень Батурина. З Вашою допомогою ми збережемо цей проєкт у теперішніх умовах і відтворимо славну й трагічну історію столиці козацької України.