Новий Шлях.
Одного гарного дня у редакцію Нового Шляху зателефонували. “Телефонує Волошин” – у слухавці був знайомий оксамитовий голос, який багато хто з нас чув на різних канадських радіостанціях. Але це був не відомий радіоведучий Тед Волошин, а його брат, причому старший, Степан. “Так, то мій голос”, з посмішкою говорить про успішну кар’єру свого брата на радіо Степан Волошин.
Степан Волошин – відомий у Торонто агент з нерухомості. У цій галузі він працює вже 33 роки. З усім відомих об’єктів, які за свою кар’єру продав Степан, можна назвати великий зйомний будинок коло української католицької церкви Св. Вмуч. Димитрія, на 105 La Rose Ave., де зараз живе багато українців. Степан згадує, що цей будинок на 80 квартир був проданий 10 років тому за 13 млн дол. “Зараз це було б в 3 рази дорожче”, каже він. Можна також згадати ділершип Streetsville Hyundai на Mississauga Rd. (де генеральним менеджером – українець Джеррі Гуссар), який, разом з трьома акрами землі, Степан Волошин продав 5 років тому.
Отже, Степан Волошин на ринку нерухомості великого Торонто бачив все. Але, за його висловом, такого довготривалого періоду росту цін, який продовжується вже більше 20 років, на пам’яті останніх поколінь більше не було. Втім, Степан готовий до будь-якого розвитку подій – він добре пам’ятає крах ринку 1989 року. Поки ринок росте, зауважує Степан, виграють власники житла, але це створює проблеми для тих, хто купує вперше, і для тих, хто хоче переїхати у інше житло: “Тепер складно продавати, якщо хочеш щось інше купити, бо нема, що купувати. Продавці отримують декілька пропозицій, які перевищують початкову ціну на 100-150 тис. дол., неможливо купити хату, і то найгірше для молодих. Я не можу повірити, що так діється, я не міг би зараз купити свою власну хату”.
Вже став загальним місцем той факт, що ціни на нерухомість у таких містах як Торонто та Ванкувер великою мірою піднімаються закордонними покупцями. У Степана Волошина теж є пара історій про таких покупців: “Я мав таунхаус на продаж на Don Mills та Bay View. Маленький, може 1200 кв. футів. Поставили його за за 750 тис. дол, а дістали 850. Купила китаянка з Китаю, вона має тут агента – навіть не бачила його, був віртуальний тур і вона дала на 100 тис. більше. Бо для них то не є гроші, вони мусять їх десь припаркувати і кладуть тут. Це почалося у Ванкувері, коли наш уряд 20 років тому сказав, що як даєш 250 тис. дол., то дістанеш статус іммігранта. Тоді нерухомість у Ванкувері виросла за одну ніч. А у 1999 р., коли у англійців вибігла оренда за Гонконг, знов гроші поїхали до Ванкувера”.
Степан поділився останніми тенденціями ринку нерухомості деяких районів: “Тепер ціни дуже скоро йдуть догори у Місісазі. Бо люди побачили, що там було дешевше. У околиці Markland Wood, де кордон Місісаги і Етобіко, хати ще недавно коштували на 100 тис. дол. дорожче, ніж такі ж самі хати на Ponytrail Dr. у Місісазі, за 200 метрів, тільки тому що то Торонто. А тепер тої різниці нема. Крім того, податок на передачу землі у Місісазі не треба платити 2 рази, як у Торонто. Ця різниця зникла цього року в квітні-травні, ціни виросли за ніч”.
Чи допоможуть охолодити ринок останні заходи уряду, такі як введення стрес-тесту? Степан вважає, що ці заходи “не нашкодять. Якщо якась людина раніше могла взяти мортгедж на 500 тис. дол., то тепер це 400 тис., отже вона тепер має давати більший даунпеймент. Внаслідок цього тепер на одну хату замість 15 пропозицій буде 8, і початкова ціна буде перевищена на 80-100 тис. дол., а не на 100-150 тис., як до того”. Степан не очікує обвалу ринку у найближчому майбутньому через обмеженість пропозиції, але уповільнення росту цільком може відбутися, вважає він.
Ми також поцікавились історією родини Волошиних. Степан, найстарший із дітей, а також Тед і Леся, – нащадки українських переселенців з Галичини і Буковини другої і третьої хвилі імміграції. Географія походження – Тернопільщина, Івано-Франківщина, Чернівці. Батько, Теодозій Волошин, був одним із ініціаторів СУМу в Торонто і газети Гомін України. Степан був одним із перших членів Духового Оркестра “Батурин”, де грав на тубі 12 років. Коли родина переїхала з Вудбріджа до Торонто, ходив до української суботньої школи ім. Юрія Липи на вул. Christie.
Очевидно, що таке родинне виховання не могло не зробити зі Степана Волошина великого українського патріота. Він бере участь у роботі Комітету Євромайдан-Торонто і передає 500 дол. з кожної угоди по нерухомості у фонд Комітету в ім’я того, з ким укладена угода. Згідно із заповітом мами Степана, яка померла рік тому, на її панахиді зібрали майже 3.5 тис. дол. на Євромайдан-Торонто. “Бо всі ми патріоти”, каже Степан.
З Україною Степан знайомий не з оповідань – він відвідав землю батьків більше 30 разів. Перший раз це сталося у 1969 р., у віці 18 років, коли допомагав батькові проводити тури в Україну у родинній фірмі Astro Travel. Степан може розповісти багато бувальщин з колишніх часів: “Під час моєї першої подорожі, ми були в ресторані готелю “Дніпро” в Києві, зайшов той КГБіст з Інтуриста, сказав “перепрошую, але американці вже сіли на місяць” і вийшов. Бо вони того не показували то ТБ. А на другий рік, як я їхав, то ми почали співати українських пісень в американському барі того ж готеля. На наступний день я почувся хворим – вони нас отруїли у тому барі. Не давали нам спокою – приходили, хотіли нам гашиш продавати за $10/кг. Одного разу зупинили мене на Хрещатику, питали, чи я привіз формулу. Я кажу “яку формулу, на шампунь?” Я вже знав того, хто ходив за нами у Києві, бо він носив той самий кожух кожного дня. Ми зайшли до ЦУМу, подивилися там, а коли виходили, я побачив, що він загубив нас, бо він сильно так шукав, де ми є. То я йому свиснув, він подивися, і вже на другий день інший за нами ходив”.
Але найбільше Степан подорожував Україною вже після здобуття Незалежності: “Я з партнерами пробував там робити бізнес. Намагалися зробити там спільні підприємства, привозили людей з Канади. Ми їздили туди 20 разів за три роки. Я багато разів був на сході, у Донецькій і Луганській областях. Ми навіть привезли індусів з Едмонтону у Горлівку, які хотіли дати там контракт на пошиття сорочок. Із тих поїздок нічого не вийшло, бо була корупція, усі хотіли гроші вперед”.
А ще, Степан – людина багатьох талантів. Все життя він любив робити меблі, але лише коли йому виповнилося 60 і стало трохи більше вільного часу, пішов до Mohawk College на курси теслів (cabinet making). З того часу він збудував декілька ліжок і столів для себе, дітей та онуків.
Вже більше 20 років Степан з родиною – члени парафії Св. Іллі в Бремптоні. Дружина Степана, Ґеня Волошин, – член церковного комітету парафії. Протягом років родина робила великий внесок у облаштування та відбудову церкви Св. Іллі. Одружені Степан і вже 40 років. У подружжя – двоє дочок: Наталя вчителює у католицькій школі в Брамптоні, а Стефця – архитектор та індустріальний дизайнер. Крім того Стефця – член Lemonbucket Orchestra, брала участь у знаменитих виставах Counting Sheep, у тому числі їздила з колективом представляти цю виставу на цьогорічний Единбурзький театральний фестиваль.
Новий Шлях вже писав про сім’ю Волошиних:
http://newpathway.ca/ted-woloshyn-the-face-behind-the-microphone/
Share on Social Media
