Вшанування жертв Голодомору 1932-33 рр. на оселі “Сокіл”

Свідок Голодомору Микола Латишко промовляє під час вшанування жертв Голодомору на оселі "Сокіл" 28 серпня 2016 р.

Наталка Корпан для Нового Шляху, Торонто.

На українській оселі “Сокіл”, що знаходиться в Гакстоні на мальовничому березі озера Сімко, щороку у серпні ми згадуємо і молимося за мільйони душ невинно убієнних під час Голодомору 1932-1933 років. Ця традиція склалася після того, як у 1989 році за ініціативою членів управи Українського національного об’єднання Торонто-Захід там було споруджено Монумент жертвам Голодомору .

Ось і цього року 28 серпня на велике свято Успіння Матері Божої спочатку відбулась Служба Божа, яку відслужив отець Іван Дерів за численній участі нашої громади. А потім була проведена Поминальна панахида на вшанування 83-іх роковин Голодомору, вчиненого сталінським тоталітарним режимом, і покладено живі квіти до монументу.

Після панахиди організовано спільний обід, приготовлений членкинями Організації Українок Канади ім. Ольги Басараб відділ Торонто-Захід, який благословили отець Іван Дерів та отець Ярослав Боцюра, та урочисту програму вшанування жертв геноциду.

Ведучою програми була заступник голови ОУК цього відділу Наталка Корпан. Вона надала право запалити Свічку пам’яті за всіма безневинно замученими голові Філії УНО Торонто-Захід Тарасові Пелеху і голові філії ОУК ім. Ольги Басараб Тетяні Прокопів.

Головний доповідач пані Олена Тиховська у своєму хвилюючому виступі нагадала присутнім, що це було штучно сплановане винищення в першу чергу сільського населення на родючих землях житниці Європи – України. Також вона зачитала моторошні уривки із книги спогадів свідків тих жахливих подій, яким чудом вдалося вижити.

Своїми спогадами про трагічні події поділився свідок голодомору пан Микола Латишко, який зараз проживає в Торонто, а тоді, будучи дитиною, на свої очі бачив смерть рідних і односельців, опухлі тільця дітей – своїх друзів…

Біль страждань від пережитого через поетичні рядки вірша “Полум’я скорботи” поетеси Наталки Тривайло передала вчитель Рідної школи УНО Торонто-Захід Богдана Овчиннікова.

Прошу, у серці запаліть скорботи полум’я священне
Та крізь століття пронесіть сльозу безвинно убієнних!

Ці рядки звернені і до нас, тепер і тут, в Канаді, живущих, щоб пам’ятали і світу розповідали про страшні злочини комуністичного тоталітаризму.

Наталка Корпан ще раз наголосила, що наш святий обов’язок – зберегти пам’ять про невинно убієнних мученицькою голодною смертю і розповісти про них дітям і онукам. Також вона звернулась з проханням не забувати запалювати свічку в своїх домівках в день пам’яті жертв Голодомору щочетвертої суботи листопада.

Урочистості вшанування жертв «українського Голокосту» завершилися спільним виконанням славня України.