В першу річницю смерти – китицю соняшників

ЯРОСЛАВ В. СОКОЛИК
17.04.1925 – 03.01.2017

Так, китицю соняшників Тобі, бо Ти завжди вносив соняшну усмішку у своє довкілля.

Називали ми Тебе “львівський патріот”, бо ж Ти у Львові народився і Львів для Тебе був “центром світу”! Однак Ти був соборником під кожним оглядом.

Пластуном з наймолодших літ, сином ветерана І-ої Світової Війни Василя Соколика, члена Просвіти, якому пропонували знамениту працю, щоб тільки став римокатоликом… Та не переконали. І хоч житя не було легке, четверо дітей, Зонка, Богдан і Ти з близнючкою Лідою наймолодші. Мама Марія з Горбалів, мусіла тяжко працювати, щоб помогти батькові.

Участь у молодечій організації завела Тебе аж до Одеси. А там на базарі Ти зі здивованням побачив вільну продаж соняшникової олії, якої в тім часі війни у Львові вже давно не було… Велику посудину привіз Ти мамі до Львова…

Шахруючи свій вік, Ти вступив до Дивізії, мріяв здобувати незалежну Україну. Нойгаммер, Словаччина – Жіліна, Югославія, Австрія. Відкрився Твій талант механіка і Ти направляв зброю і іншу машинерію. Нарешті мир. Праця шофером в IRO-UNRRA у льорда Джеліко. А льорд порадив зі всіх можливостей еміграції вибрати Канаду.

Контракт праці у фармера, а потім Торонто. Участь у дружині копаного м’яча юніорів, де Ти був вибраний як найліпший грач до юніорів Онтерія для змагань з Квебеком. Ваша збірна дружина виграла!

А далі студії механічної інженерії у Раєрсона, які Ти скінчив з відзначенням та грошевою нагородою за успіх, працьовитість та поставу. Завершив студії в Торонтонському Універзитеті. Працю почав як кресляр а скінчив як головний інженер великої фірми Лінк-Белт/ФМС. І надійшла пенсія. Та не дали відпочивати! Запросили викладати “менеджмент” до Гамбер Калиджу, а звідтам як “industrial technolodgy” дорадник для “National Research Council оf Canada”. Також був членом “Advisory Сommittees при Centennial і George Brown” калиджах.

Воркаголік! В праці, громаді, хаті, садочку…

Активний в Пласті – де ми познайомилися, співпрацювали, закохалися і одружилися в грудні 1955 року. Бог нас благословив двома синами, яких Ти безмежно любив. Моїх батьків поважав і з любов’ю їм догоджав.

Був Ти повний енергії і активний в багатьох товариствах. Членом спортового товариства “Україна”, товариства дивізійників, пресовим референтом СКВУ, головою Товариства Інженерів –ТУІК, головою Association of Professional Engeneers в Торонті, заступником голови Провінційного Комітету Українців Канади – КУК, а потім виконуючим його головою. Співосновником товариства Black Ribbon Day Committee, десять років головою КУК – Торонто, Генеральним Секретарем СКУ, головою Братства Українців Католиків – БУК Східної Епархії, членом дирекції Канадійської Української Мистецької Фундації – КУМФ… І все встигав, і все з усмішкою. А при тім родина була для Тебе найважніша. Багато нагород та медалей організаційних та державних Ти дістав за свою працю, які Ти ховав з вдячністю у шухляду свойого письменного стола. Скромний, чесний, правдомовний, джентельмен.

Дорогий Славку! Спи спокійно з Україною в серці, в канадській замлі, яка Тебе пригорнула ласкою і успіхом.

Згадуємо Тебе з болем, тугою, усмішкою. Доля була доброю для нас. Вічна Тобі Пам’ять!

Дякуємо всім за дружню співпрацю зі св. п. Ярославом в товариствах та оргнізаціях.

Дякуємо ще раз: о. Романові Лобаєві за опіку, всім за відвідини в шпиталі, участь в панахидах та похороні. За квіти, письмові співчуття, Служби Божі в Торонті, Оттаві, Саскатуні, Рочестері, Львові, Владиці Медвітові у Варшаві. Григоріянські циклі Богослужень в Гошові та Львові. Пожертви на Документаційний Центр в Торонті в сумі $6,364,00, на стипендії студентам Національного Універзитету “Острозька Академія” $4,285.00, на Церкву Св. о.Миколая в Торонті $1,200.00. За статті в пресі та чудовий спомин у варшавськім “Нашім Слові”.

Служба Божа
в річницю смерти св.п. Ярослава Соколика
відбудеться
3 січня 2018 р.
о год. 11-й ранку
в Церкві св. о Миколая в Торонті

Вічна Йому Пам’ять.

Просимо згадати молитвою.

В сумі з любов’ю:
Оксана Бризгун-Соколик, Всеволод та Ігор з Дебі, Андрійком, Данилком та Катрусею.

Пересилаємо пожертву $100.00 на пресовий фонд часопису у св. пам’ять Ярослава Соколика.

SHARE