Веснянки – назва старовинних слов’янських обрядових пісень, пов’язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт. Люди вважали, що за допомогою веснянок передають свою енергію природі, щоб усе живе навколо прокинулося і знову ожило.
Веснянки співаються майже завжди одночасно з танцями та іграми, які мають “закликати” весну та добрий урожай. Назв у веснянок є багато: “ягівка”, “гаілка”, “гагілка”, “ягілка”, “магілка”, “галанівка”, “лаголайка”, “риндзівка” та інші. Кожна місцевість, окрім особливої назви, мала ще й свої традиційні слова веснянок та веселих забав.
Різновидом веснянок є гаївки – пісні, що виконувались тільки у час великодніх свят. Гаївок було багато і різних: для молодших дітей, для старших, для хлопців і дівчат, були й гаївки, у яких парубки та дівчата обирали собі пару. На відміну від гаївок, веснянки обіймають цілий цикл весняних пісень, які співаються від Благовіщення цілу весну. Так, не кожна веснянка є гаївкою, хоч кожна гаївка є веснянкою.
Але, попри все, найголовнішим залишається те, що усі веснянки, як би їх не називали – це пісні, що звеселяють людей, несуть в їхні душі красу та оптимізм, та є дорогоцінним скарбом культури наших прапрадідів.
“Десь тут була подоляночка” (веснянка)
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.
– Устань, устань, подоляночко,
Устань, устань, молодесенька,
Умий личко так, як скляночку,
Утрись, утрись шовковим рушником,
Та візьмися в боки,
Покажи нам скоки,
Біжи до Дунаю,
Бери ту, що скраю.
За матеріалами: http://traditions.in.ua/pisni/vesnianky
Сторінку підготувала Олена Андрусяк,
Комітет Рідного шкільництва Дирекції УНО Канади
Друкується за підтримки Фундації УНО
Share on Social Media
