Дослідча стипендія Наукового Товариства ім. Шевченка в Канаді 2019

    Даґмара Турчин-Дувірак для Нового Шляху – Українських Вістей.

    Шість років тому Наукове Товариство ім. Шевченка в Канаді запровадило стипендію науковцям на дослідження української культури в Канаді. Стипендія в сумі до $5,000 має на меті заохочувати як членів НТШ, так і інших, зокрема, молодих і незалежних науковців, а також аспірантів при канадських університетах, займатися українсько-канадською тематикою, і, таким чином, розширювати і збагачувати ділянку українсько-канадських студій.

    Ініціатива НТШ виявилася дуже плідною. Перша стипендіатка Сюзанна М. Линн досліджувала нову хвилю українських емігрантів до Канади.

    Стипендіат 2015 року Микола Сорока присвятив свою розвідку поетові і літературознавцю, політичному та громадському діячу Микиті Мандриці.

    Д-р Валерій Полковський, якому було присуджено стипендію 2016 року, дослідив багатогранну діяльність визначного політичного, громадського, культурного діяча Канади Петра Саварина.

    Стипендіатом 2017 року, коли Канада відзначала 150-ліття своєї державности, став д-р Томас М. Приймак з темою “ Jaroslav Rudnyckyi, The Royal Commission, and The Emergence of Official Multiculturalism in Canadа”.

    Минулого року Дирекція НТШ присудила дослідчу стипендію молодому історику Ернесту Гийделу на статтю про іншого видатного Рудницького – Івана Лисяка Рудницького, історика та педагога, що став одним з фундаторів Канадського Інституту Українських Студій при Університеті Альберти.

    Цього року, як виняток, Дирекція присудила стипендію двом молодим науковцям, оскільки обидві аплікації виявилися надзвичайно важливими і цікавими.

    Ольга Зайцева-Герц є етномузикологом і навчається в докторантурі на музичному факультеті Університету Альберти. Сфера її зацікавлень – музичний фольклор українців Канади в усній традиції живого виконання. Вона запропонувала дослідження на тему “Singing Between Continents: music elements from homeland and pluralism in the songs of Ukrainian emigrants to Canada”. Матеріал дослідження О. Зайцевої-Герц – багата колекція аудіо-записів д-ра Роберта Климаша з 1960-тих рр., що є розпорошена по різних архівах Канади і США і до сьогодні ще неопрацьована та неопублікована. Мета дослідження- виявити особливості функціонування народних пісень, привезених українськими емігрантами з батьківщини, в канадському культурному середовищі, та вплив цього середовища на музичні елементи українського фольклору, особливо у виконавській манері (фразуванні, артикуляції, агогіці, метро-ритміці, тембровому звукотворенні тощо). Ольга Зайцева-Герц поєднує ентомузикологічну наукову діяльність з виконавською: вона має професійну вокальну підготовку, співає на сцені, є засновником-керівником музичного ансамблю ZAITSA, отже тонкощі виконавського мистецтва знає з власної практики. Дослідження українсько-канадського музичного фольклору, безперечно, стане важливою складовою загальних студій української культури в Канаді.

    Тема іншого стипендіата Максима Свєженцева зовсім з іншої ділянки і безпосередньо стикається з болючими проблемами сучасної України. Історик Максим Свєженцев здобув звання маґістра в 2014 році одночасно в Києво-Могилянській Академії і Варшавському університеті, присвятивши свою працю еволюції образу українців в польській історичній пам’яті між 1989 і 2003 рр. Після анексії Криму Росією, Свєженцев, кримчанин з Севастополя, зосередив свою увагу на дослідженні Кримської історії та боротьбі України і Росії за Крим. В період Революції Гідності М.Свєженцев був активістом на Майдані, а коли почалася російсько-українська війна на Донбасі, став волонтером-перекладачем для міжнародної групи “InformNapalm”. Зараз М. Свєженцев працює над докторською дисертацією на факультеті історії і політичних наук в Університеті Western в Онтаріо (науковий керівник – проф. М. Дичок). Тема його дослідження – “Russian Settler Colonial Project in Crimea”- пропонує цілком новаторський підхід у трактуванні Кримської історії. На відміну від нав’язуваного Кремлем стереотипу про Крим як ‘ісконно російську територію’, М. Свєженцев розглядає російську політику щодо Криму під кутом колоніального загарбництва. Мета його дослідження – показати, що російська колоніальна політика щодо Криму почалася з першою анексією Криму наприкінці 18-го століття, з примусовим витісненням корінного населення та масовим переселенням росіян на Кримський півострів, перейменуванням географічних назв і переписуванням місцевої історії, і ця ж колоніальна політика продовжувалася і в радянський період. Висвітлюючи історію Криму в загальносвітовому імперському і колоніальному історичному контексті, дослідник прагне продемонструвати, що існуюче знання Кримського минулого і сучасного створене імперією як інструмент підкорення колонізованих народів, а отже, має бути переосмислене і переписане.

    Очевидно, зайве наголошувати, наскільки концепція М. Свєженцева є актуальною і важливою сьогодні, коли Україна продовжує боротися з Росією за повернення Криму. З висвітленням ключових ідей молодий дослідник виступав на міжнародних наукових конференціях та симпозіумах і його праця вже привернула увагу світової інтелектуальної спільноти. Стаття, написана за підтримкою НТШ, сприятиме подоланню московської пропаганди і встановленню історичної правди.

    Даґмара Турчин-Дувірак,
    референт стипендій НТШ

    SHARE