Едмонтон вшанував Шевченка. “Таланти Тараса Шевченка”

Виступ дітей Рідної Школи при парафії Св. Юрія та школи Св. Матея

Галина Котович, член УМТА.

Концерт на пошану нашого батька народу Тараса Шевченка відбувся в Едмонтоні в неділю, 10 березня 2019 р. пополудні у приміщенні Дому української молоді (СУМ). Публіка переповнила залю.

Після спільного співу “Заповіту” голова Конґресу Українців Канади, едмонтонського відділу, Орися Бойчук виголосила вступне слово у двох мовах, а Генеральний Консул України в Едмонтоні, достойний Олександр Данилейко, привітав громаду і в цікавий спосіб пояснив зв’язок України з Канадою. Тоді хор “Дніпро” (дириґент Ірина Шмігельська) заспівав: “Думи мої” (обр. Є. Козака); “Зоре моя вечірняя” (обр. Є. Кухарця; солістка Наталя Онищук); “Орися ж ти, моя ниво” (муз. М. Лисенка).

Поміж виступами ведуча Лілія Соха читала тексти про таланти Шевченка (уклад Галини Котович, джерела: Іван Кейван, Євген Сверстюк). Найбільший талант Шевченка це сила його поетичного слова, якою пробудив український нарід і підніс нашу мову і літературу на гідне місце в колі літератур вільних націй. І хоч кожне слово Шевченка є про Україну, його думки є загальнолюдські.

Далі виступили діти Рідної Школи при парафії Св. Юрія та школи Св. Матея, як також діти Академії українських танців школи Св. Матея, з літературно-музичною композицією “Зацвіла в долині червона калина” (директор Рідної Школи: Оля Миц; музичний супровід: Лілея Волянська; дириґенти: Наталя Онищук та Анна Крупа; керівник танців: Дебі Качмар-Потер).

Шевченко був геніяльним поетом з Божого покликання, але талановитим професійним художником. Бог дав йому великий хист до малярства, бо інакше він не мав би змоги навіть вирватися зі села. Закінчивши Академію Мистецтв у Петербурзі, Шевченко мистцем почувався все своє життя, працював майже у всіх ділянках образотворчости і залишив велику та видатну мистецьку спадщину, понад 1000 творів, а додаткових 200 ще не знайдені.

Шевченко написав драму “Назар Стодоля” і разом з Котляревським і Квіткою-Основ’яненком належить до трійці основоположників українського театрального побутового репертуару. Поет був також глибокий знавець европейської класичної музики. Бажав написати оперове лібретто про життя Мазепи, але це не здійснилося, бо Шевченко із композитором-аматором Петром Селецьким цілком розійшовся у поглядах на українство.

На засланні в Азії Шевченко написав 9 повістей, між ними автобіографічну повість “Художник”, а його “Щоденник” і листи віддзеркалюють його світогляд і широке знання різних ділянок науки, літератури, музики і мистецтва.

Члени драматичного театру “Сузір’я” при Українському Національному Об’єднанні представили коротку п’єсу “Листи Шевченка” (художний керівник: Мирослава Оксентюк; сценарій: Леся Петрів; дієві особи: Євгеній Бурлака, Анастасія Хома, Аліна Іваннікова, Іван Воротиленко).

Шевченко добре розумівся на архітектурі і під час праці для Археографічної Комісії у Києві 1845 р. надзвичайно правдиво віддав в акварелях архітектуру старовинних церков і монастирів зі всіма нюансами форми, стилів і духа даної доби.

Пізніше на засланні виступив у виставі на сцені як добрий актор-аматор і декоратор. Через заборону писати і малювати взявся до скульптури, бо “те, що не заборонене – дозволене”. На підставі листів до приятелів бачимо, що Шевченко добре визнавався в цій ділянці. Є згадка, що коли помер малий синок Мітя прихильного до поета команданта Ускова, Шевченко, за власним проєктом, збудував гарний пам’ятник і носив квіти на ранню могилу Міті.

Тріо Земля (Наталя Онищук, Ірина Тарнавська, Ксеня Мариняк) заспівали: “О, милий Боже України” (муз. Євсельського, обр. на тріо С. Вожаківського); “Весна, садочки зацвіли” (муз. Б. Фільц); ”Барвінок цвів” (муз. Ж. Колодуб). Цікаво почути твори сучасних, менш знаних композиторів.

УМТА, на чолі з Лілією Сохою, зорганізувало конкурс малюнків до віршів Шевченка. Участь брали учні Рідної Школи і школи Св. Матея. Оцінювали коло 90 творів Лариса Матчак, учителька і художниця, разом з членами УМТА. Ліля показала усі малюнки на екрані, подякувала дітям, похвалила їх і роздала нагороди. Переможці були: Рідна Школа (катеґорія кляси 1-3) – Мар’ян Подільняк, Мая Бурин, Марко Татарський; Св. Матея (катеґорія кляси 1-3) – Женевів Закордонська, Ларисса Тарнавська, Микейла Окінчук; св. Матея (катеґорія кляси 4-6) – Марко Миц, Джейслин Левчик, Лука Закордонський.

Тоді виступив хор “Верховина” при Спілці української молоді (СУМ) Едмонтон (дириґент Орест Солтикевич): “Зоре моя вечірняя” (мел. народна, гарм. Л. Ященка); “Тече вода з-під явора” (муз. Я. Степового).

Українські народні пісні, якими Шевченко зворушував слухачів своїм гарним співом, залишили свій слід на поетичній мові поета і на змісті і формі його віршів. Майже вся поезія Шевченка стала, якщо не піснею, то джерелом для створення усіх жанрів музичної творчости. Цей величавий вплив поезії Шевченка на професійний розвиток української музики триває донині і немає порівнянь з культурами інших народів.

Три тенори з України (народний артист України Олег Лихач; капелан Збройних Сил України о. Андрій Дуда; соліст Львівської консерваторії Іван Лихач) виступили з двома піснями і поезією Шевченка. Вони ще тиждень тому закінчили турне свого концерту “Пам’яті Небесної Сотні, Герої Не Вмирають”, але бажали залишитися і взяти участь у нашому шевченківському святі.

На засланні в Кос Аралі Шевченко у розпачі питався: ”Для кого я пишу? Для чого?”. Сам Шевченко не знав, яку силу матиме його слово на український нарід боротися за право на власну суверенну державу.

Закінчив концерт український народний хор “Вітер” (дириґент Леся Погорецька): “Чуєш брате мій” (сл. Б. Лепкого, муз. Л. Лепкого, обр. А. Авдієвського); “У перетику ходила” (обр. А. Дзюби); “Реве та стогне Дніпр широкий” (обр. А. Пашкевича); (музиканти: Маркіян Клопущак, Наталія Озипко, Микола Никифорук, Алисса Патерсон).

Заключне слово і подяки усім виголосила Люба Бойко-Белл, голова УМТА, і пригадала, що таких свят, як наші шевченківські не знає для своїх поетів ні один нарід на цілому світі. Бо нігде немає такого поета, щоб йому нарід стільки завдячував, як ми завдячуємо Шевченкові.

Тоді усі спільно відспівали державний гимн України.

SHARE