Запрошення до українців в усьому світі приєднатись до відбудови Народного дому у Перемишлі

Перемишлі
Український народний дім в Перемишлі. kolomene.blogspot.ca/2014/12/1.html

Новий Шлях.

Вже декілька років у Перемишлі відновлюється український Народний дім. Цими днями у Торонто перебував голова Громадського комітету відбудови Народного дому, член Головної ради Об’єднання Українців у Польщі, Андрій Комар з нагоди проведення бенкету до двадцятиліття Об’єднання українців “Закерзоння”. Пан Андрій дав інтерв’ю Українській телемережі Контакт (ТБ Контакт) та Новому Шляху про стан відновлення Народного Дому і реалії життя українців у Польщі.

Сьогодні Перемишль – невеличке місто, але для українців усього світу воно являється столицею українства в Польщі. Народний дім знаходиться в самому центрі Перемишля, у 20 метрах від Площі Ринок, і у 150 метрах від міської ратуші. У інтерв’ю ТБ Контакт Андрій Комар сказав про велике значення, яке надається відбудові Народного дому: “Ми хочемо, щоб Перемишль був культурною столицею українців у Польщі. Українство у Перемишлі особливо бурхливо розвивалося з 2-ї половини XIX ст. – з’явилися активні діячі, які заклали багато українських товариств, кредитівок, кооперативів, читалень. Значно розвинулася Українська Католицька Церква – Владика Снігурський високо підніс українське духовенство, яке стало рушійною силою для українського відродження у Перемишлі. На цьому тлі був збудований цей величавий Народний дім, який став центром усього життя українців у Польщі. Парадоксально, наприкінці Другої світової війни з Перемишля виїхало дуже багато українців, хто подався на схід, хто на захід. І у 1947 році, коли комуністична влада Польщі провела Акцію “Вісла”, коли насильно вивезли 150 тис. українців на західно-північні землі Польщі, з Перемишля майже нікого не вивезли, тому що там залишилось не дуже багато українців. У 1950-60-х роках ті люди, яких депортовано і вивезено на західні землі, почали помаленьку повертати. Звичайно, їм не можна було вертатись до їхньої хати, яка була занята поляками, або була спалена. Вони повертались до столиці, до Перемишля, попри те, що їх не можна було прописати і вони не мали роботи. І українці в Перемишлі знов почали відігравати дуже важливу роль. Проте, 1980-90-ті роки позначилися тим, що дуже багато українців звідти емігрувало, між іншим до Канади і до Торонто зокрема. І у Об’єднання українців “Закерзоння” є вагомий внесок Перемишля. Ми рахуємо, що в Перемишлі і околицях зараз живе біля 2 тис. українців. Це нібито небагато, але це чи не найактивніший осередок українців у Польщі. На базі Народного дому у Перемишлі ми плануємо створення повномасштабного Інституту культури українців у Польщі, який зокрема буде допомагати у творчому розвитку українським діячам культури”.

На запитання ТБ Контакт про непорозуміння між Україною і Польщею по відношенню до волинських подій, Андрій Комар сказав: “З боку польської влади тут є трошки такий дуалізм, якщо говорити м’яко. Якщо говорити жорсткіше – це шизофренія. На рівні уряду офіційно заявляється про дуже міцну підтримку України. Проте, коли сходимо на місцевий рівень, це не виглядає зовсім так, тому що ми в Перемишлі – і це треба сказати міцно – ми є жертвою протистояння на націоналістичному рівні. Українці традиційно віддають шану воякам Української Народної Республіки, які перебували у пересильному таборі і померли у 1918-19 роках з хворіб і голоду. Щороку, за винятком війни та комуністичного періоду, після Зелених Свят у першу неділю йде величавий похід від української Катедри на цвинтар, де правиться панахида. Цього року, 26 червня, вперше в історії, похід було атаковано фізично польськими молодиками (скажемо польськими “тітушками”) і дійшло до шарпанини і насилля. Була повалена церковна хоругва і були погрози на нашу адресу. Ми вважаємо, що реакція центральної влади на це не була достатня. Це продовжується далі – буквально декілька днів тому у с. Верхрата було знищено пам’ятний хрест для місцевих жителів і для воїнів, які полягли у боротьбі за рідну Україну. Так що ми зараз є в дуже важкому періоді”.

На запитання Нового Шляху, чи нинішня правляча партія “Право і Справедливість” більш критично ставиться до українців в плані Волинських подій, ніж попередня влада, Андрій Комар сказав: “Так, можна сказати, що теперішня влада по-іншому ставить ці питання. Вони більш для нас несправедливі, більше наголошують на ці питання і нас це насторожує. Парадоксально те, що вони досить позитивно налаштовані до України, як держави, яка веде війну проти Росії. А питання про Волинь ставляться “для внутрішнього ринку”.

Втім, сказав Андрій Комар, ця ситуація “ще більше мотивує українців до того, щоб піднести цей Народний дім. Ми щороку проводимо визначений етап робіт. Коли в 2012 році нам повернули його у власність, він був у дуже жахливому технічному стані. Ми прийняли рішення проводити не ремонт, а повномасштабне відновлення – замінюємо повністю всі перекриття, зробили ізоляцію фундаменту, перебудували дах і горище. Для цього потрібні великі кошти, але Народний дім буде стояти наступні 100 років, а вже пройшло 100 років від його будови.”

Андрій Комар подякував Об’єднанню українців “Закерзоння” за запрошення до Канади: “Я вдячний за те, що вони присвятили своє 20-ліття проблемам Народного дому і розповсюдженню його ідеї. Хотів би попросити, щоби ми всі разом підтримали цей Народний дім, тому що ми вважаємо, що він має нести українську ідею серед поляків і також серед всього Європейського Союзу, тому що ми можемо вільно просувати українське життя на території ЄС, впливати на польську і європейську суспільну думку. Ми будемо впливати культурними методами. Як говорив проф. Мирослав Маринович з Українського Католицького Університету у Львові, “культурні люди поганими не бувають”. Я вважаю, що Народний дім це також зброя під час гібридної війни проти України, часткою якої є ті атаки на нас у Польщі. Запрошую українців в усьому світі приєднались до відбудови Народного дому, тому що перемишляни живуть скрізь – в Австралії, в США, в Канаді”.