Цього місяця мають спростити вимоги до іммігрантів.

Image: expressimmigrationcanada.com

Новий Шлях.

Практично усі українці, які приїхали до Канади за останні десятки років, знають про Канадсько-Українську Імміграційну Службу (КУІС). КУІС почала свою роботу ще в 1973 році, а офіційно зареєструвалась у 1977-му. Засновник Служби, Богдан Микитюк, був небайдужим до іммігрантської долі і об’єднав навколо себе групу однодумців. Імміграційна Служба почала свою роботу з допомоги українським біженцям, які шукали захисту в Канаді. Служба організовувала поїздки до Оттави для лобіювання канадського Уряду проти висилки тих біженців, на яких у Радянському Союзі чекало би ув’язнення або смерть. В кінці 80-х і на початку 90-х років КУІС спонсорувала більше 4 тисяч біженців (спочатку українців з Польщі, потім з СРСР) в межах програми self-exile – добровільних біженців, яких приймали в Канаді за наявності спонсорів. Пізніше допомагали українським біженцям з колишньої Югославії.

Після того, як змінилися канадські імміграційні програми і з розвалом СРСР, КУІС почала займатися послугами іммігрантам, які приїхали за іншими програмами. Зараз у Служби – 3 напрямки роботи: 1) Послуги з поселення та адаптації для людей, які прибули до Канади зі статусом постійного резидента; 2) Курси англійської мови для іммігрантів; 3) Імміграційні консультації – надання інформації щодо шансів залишитися в Канаді, продовження візитерських і робочих віз, тощо.

Про нинішню діяльність КІУС Новий Шлях поговорив із Виконавчим Директором Служби Людмилою Колесніченко, яка почала працювати в Службі ще на початку 1990-х років, будучи студенткою Йоркського Університету. На нинішній посаді пані Людмила – з 2003 року. Вона розповіла нам, що послуги з поселення іммігрантів безкоштовні і включають в себе інформацію та консультації з питань посвякденного життя, допомогу з пошуком житла, оформлення дітей до школи, заповнення необхідних заяв та форм (для медичних карточок, бенефітів для дітей, державної допомоги, пенсії, тощо), відновлення загублених або вкрадених документів, допомога у справах з різними урядовими закладами (переклади, написання листів).

Відомо, що, приїхавши до Канади, іммігранти часто зустрічаються з проблемами під час найму житла. Ми спитали пані Людмилу, чи в КУІС є певний банк житла, до якого вони можуть спрямовувати людей. Людмила Колесніченко: «Так, до нас часом звертаються люди, які мають житло і шукають людей на рент. Крім того, новоприбулим ми можемо порадити, в якому районі краще жити відповідно до їхніх бажань і планів. Ми також допомагаємо подаватися на субсидоване житло і дитячі садочки. Новоприбулі часом не можуть зняти потрібне житло, оскільки в них немає кредитної історії і історії найму житла в Канаді. КУІС не може бути гарантором у таких випадках, оскільки ми були би відповідальними за сплату оренди за 6 чи 12 місяців. Тим більше, що ленд-лорди не приймають організації в якості гаранторів, а хочуть окремих осіб, з яких вони можуть вимагати гроші при несплаті. Але своїм клієнтам ми можемо надати листа з характеристикою, що це – наш студент, чесна і відповідальна людина, з якою ми працюємо протягом місяців. У нас є також список здавачів житла, які не вимагають гарантій».

Ось що Людмила Колесніченко розповіла нам про імміграційні консультації КУІС: «Ми їх надаємо безкоштовно. Причому, їх не фінансує ані федеральний, ані провінційний уряд, ми тут залежимо від добровільних датків з громади. До Канади тепер прийхало багато студентів і візитерів з України, вони часто звертаються до нас за імміграційними консультаціями. Ми заповнюємо анкети на продовження віз, але займатися самим процесом імміграції на даний час ми не маємо можливості. Роботу з продовження студентських та робочих віз почав частково фінансувати провінційний уряд лише з минулого року, але більш детальної імміграційної роботи ми не маємо можливості робити безкоштовно. Ми надаємо людям достовірну інформацію про імміграцію – є багато людей, які отримують недостовірну інформацію і розгублюються. Тому ми намагаємось дати їм інформацію на основі діючих законів, щоби вони могли прийняти потрібне рішення. Ми також робимо переклади і завіряємо їх у нотаріуса – переклад надається безкоштовно, плата береться лише за нотаріальне завірення. Але наша допомога не обмежується лише тими, хто хоче іммігрувати до Канади. До нас приходить багато людей, які вже мають статус в Канаді. Ми допомагаємо новоприбулим, в яких є критичні проблеми, наприклад можемо піти до лікаря і перекладати для них, або можемо допомогти подати на employment insurance».

Пані Людмила говорить, що у останній період через події в Україні зацікавлення у імміграції до Канади серед українців зросло: «Ми отримуємо багато електронних запитів власне з України. Ми їм надаємо консультації, маємо підготовлену інформацію. Але кількість іммігрантів зменшилася – раніше на рік іммігрувало біля 3 тис. людей, а зараз – біля 2 тис., тому що імміграційні вимоги підвищились. Майже всі імміграційні програми (окрім біженців і спонсорства) вимагають знання мови на середньому рівні. Навіть провінції, такі як Саскачеван, вимагають мову на 4-5 рівні (всього 9 рівнів). Мова на даний час є одним із вирішальних факторів, крім того, вік. Перевага віддається людям до 30 років, які досконало знають мову, мають вищу освіту і вже мають трудовий стаж. На федеральному рівні, щоби хоча б попасти в систему відбору, треба знати мову на п’ятому рівні. Система, яка тепер працює, – не гарантія імміграції. Уряд заходить у базу даних 2 рази на місяць і вибирає людей, які набрали більше балів».

Втім, зараз федеральний уряд запланував подальші зміни в імміграційній системі, які планується оголосити вже цього місяця. КУІС брав участь в урядових консультаціях щодо імміграційної політики. Говорить пані Людмила: «У наших рекомендаціях уряду ми якраз наголошували на тому, що критерій знання мови – необов’язковий. Наші люди довели, що вони вивчать мову і що вони дадуть собі раду. Я не думаю, що цього разу відбудуться радикальні зміни у імміграційних програмах. Можливо, спростять вимоги до іммігрантів. Наприклад, нещодавно змінилось визначення залежної дитини. Колись у сім’ях іммігрантів діти до 21 року рахувались залежними від батьків (крім тих, що були одружені), зараз цей вік знижений до 19 років. Навіть якщо дитина вчиться в коледжі чи університеті, вона вважається незалежною і не може іммігрувати з батьками до Канади. Через це багато людей не може прийняти рішення про імміграцію. Особливо гостро це питання стоїть для хлопців, які йдуть до армії. Ми просили уряд підняти цей вік до 21 року. Сподіваємося також, що будуть зміни щодо студентів, що вчаться у Канаді, що для них буде простіше іммігрувати. Студентам, які тут закінчують коледж чи університет, і навіть мають канадський стаж роботи, все одно важко пройти через систему, бо є багато людей з інших країн світу, які мають вищу кваліфікацію».
Загалом, говорить Людмила Колесніченко, українці, які прибули до Канади за останні десятки років, досить добре влаштувалися. Ті, хто приїхав у 1990-х роках, в середньому гірше знали англійську мову і обирали будівельні та інші робітничі спеціальності. У останні роки серед іммігрантів більше студентів і людей, які на момент приїзду краще знають англійську мову. Але і раніша, і нинішня хвиля імміграції знайшли себе в Канаді.

Через Канадсько-Українську Імміграційну Службу проходить багато людей, приблизно 2.5 тис. за рік, без урахування повторних запитів і тих, хто просто заходить до Служби із короткими запитаннями. Людмила Колесніченко говорить, що у колишніх клієнтів КУІС – багато історій успіху: «Завжди приємно, коли люди повертаються і кажуть «ви справді допомогли нам». Наші студенти відкрили свої бізнеси на Блурі, тепер ми туди приходимо до них на каву. Маємо багато студентів, що закінчили університети і знайшли успішну роботу, і тепер наймають новоприбулих іммігрантів до своїх компаній чи бізнесів. Приємно, коли бачиш людей, які проходять від 1-го рівня мови до 7-го. Бачимо і щастя, і людські проблеми. Більше, напевно, зустрічаємся з проблемами, бо люди приходять за допомогою. І здається, що ми даємо просту інформацію, але та інформація є важлива для людей. Наші колишні клієнти можуть до нас приходити з питаннями, скільки їм потрібно, ми їм завжди допоможемо».

КУІС отримує фінансування від федерального та провінційного урядів, але його не вистачає на діяльність Служби. Людмила Колесніченко говорить, що добровільні пожертви від громади для КУІС останнім часом трохи збільшилися – їх складають люди, які колись отримали від Служби інформацію чи послуги, і хочуть віддячити за них. КУІС має постійних жертводавців, які вважають, що допомога іммігрантам важлива. Але в цілому Службі потрібна більша фінансова підтримка від громади.