«Мистецтво як зброя»

    Члени Осередку НТШ у Монреалі разом з доповідачкою. Зліва направо: Роман Гаврилюк, Орест Сушко, Ніна Гаврилюк, Юрій Мончак, Галина Кришталь, Леся Чехут, Христина Береговська, Мирослава Цап, Люба Жук, Іриней Жук, Леся Качор-Гаврилюк, Радослав Жук.

    Галина Кришталь для Нового Шляху – Українських Вістей.

    Творчість Василя Курилика на загал є знаною серед українців у Канаді. Про цього видатного митця, одного з найкращих малярів Канади, написано чимало книг. Однак Україна щойно відкриває для себе непересічного українця з діаспори. Пізнання творчості Курилика стало тепер ще більш можливим завдяки науковим дослідженням та публікаціям п. Христини Береговської. На увагу заслуговує видана нею в 2018 році книга «Страсті Христові», посвячена одному з аспектів творчості Василя Курилика, а саме художньому зображенню опису страстей Христових за Євангелією від Св. Матвія. П. Береговська, здійснюючи своє турне по Канаді та презентуючи згадану книгу, завітала також до Монреалю. 20 жовтня 2019 року відбулася її надзвичайно цікава доповідь в рамках зібрання Монреальского осередку Наукового Товариства ім. Шевченка.

    Христина Береговська в минулому – директор Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської Обласної Державної Адміністрації, а на даний момент – викладач і докторант Львівської національної академії мистецтв. Вона працює в ділянці мистецтва української діаспори. Надзвичайно активна у своїх пошуках, вона здійснила багато подорожей по світу, щоб – як результат – поділитися з іншими здобутими знаннями на сторінках виданих книг. Треба згадати, що книзі про Курилика передувала монографія про українського маляра, графіка, іконописця, поета та перекладача Святослава Гординського (книга вийшла у Львові 2017 року).

    Коли людина якоюсь справою справді живе та їй присвячує весь свій час та енергію, це обов’язково віддззеркалюється в її очах, а ще більше у слові, яке має особливу силу і пробуджує зацікавлення у слухачів. Саме це можна було спостергіати під час доповіді п. Христини Береговської в Монреалі. Перш за все вона поділилася мотивами, які спонукали її зацікавитися творчістю Курилика. Основним з них була зустріч з вояками, для яких вона читала лекцію про мистецтво, щоб трішки відірвати їхні думки від війни. Зустріч відбувалася під час Великого посту, тому тема «Страстей Христових» була дуже на часі. Від неї й розпочала свою лекцію п. Береговська, вплітаючи в неї важливі факти з життя В. Курилика. Розповідь так зацікавила військових, що на завершення з їхнього боку прозвучало прохання до доповідачки написати про Курилика книжку, щоб якомога більше людей могло пізнати цю надзвичайну постать. За словами П. Береговської, військові, які сьогодні захищають Україну, побачили в Куриликові «героя», потужною зброєю якого було мистецтво. Ось ця зустріч з військовими стала поштовхом до досліджень життя та творчості Курилика, а в кінці увінчалася виданням першої в Україні книги про Василя Курилика.

    Під час своєї доповіді в Монреалі п. Христина представила своє власне бачення деяких віхових фактів з життя митця: згадала про його постійну жагу до малювання, а водночас заборону це робити з боку батька; про навчання, яке давалося йому важко; про напружені відносини з мамою; про причини втрати віри і повернення до неї; про важкі миті, пережиті в Мексиці, які однак принесли йому розуміння, що в картинах найважливішим має бути зміст і послання.

    Пані Береговська розповідала також й про те, що на початку 50-х років Курилик поїхав до Англії. Маючи дуже слабкий зір, він вірив в те, що лише там зможе вилікуватися. Крім того, він хотів навчатися в Королівській академії мистецтв. Три рази він проводив там виставки своїх творів. Цікавим був той факт, що «арт-терапію», як метод лікування мистецтвом серйозних психічних розладів, вперше застосував саме В. Курилик, коли сам перебував на лікуванні в англійському шпиталі. До сьогодні ця терапія працює і рятує багатьох так, як врятувала Курилика.

    Можна сміливо сказати, що після повернення з Англії до Канади в 1959 році і до кінця його життя (1977) – це були найкращі і найплідніші роки митця. Він провів 44 персональні і 34 групові виставки. Поїздка до Індії в 1969 році зродила в ньому ідею намалювати всі національні групи, які творять багатокультурне канадське суспільство, що він і здійснив. На думку п. Христини Береговської, Курилик – єдиний, хто у своїх творах дуже чітко підкреслював національну, етнічну, соціальну та релігійну ідентичність. Тож не дивує факт, що його визнано народним митцем Канади. Він також єдиний, хто малював дітей різних національностей, адже кожна дитина – як вважав – має своє походження. Деякі свої картини Курилик адресував власне дітям.

    Як підкреслював сам митець, свій талант він завдячував Богові і ним намагався Йому служити. Зображення Христа було часто присутнє в його картинах. Свою місію він бачив в тому, щоб «зрушити духовну апатію людей, заколихану матеріалізмом». Оскільки мистецтво – понадчасове, місія Курилика продовжується й у сьогоденні.

    SHARE