Орест Теодор Павлів (1927-2016)

Вже другий раз прийшлося нашій родині переживати невимовно болючу втрату – недавно смерть дорогого сина Маркіяна, а сьогодні смерть незабутнього мужа, батька, дідуся, який відійшов у вічність 7-го вересня 2016 року на 89-му році життя, у Монреалі, Квебек.

Орест Теодор Павлів закрив востаннє очі, з’єднавшись із своїм старшим сином Маркіяном, який після важкої недуги упокоївся всього два місяці раніше, 18 липня цього року, на 58-му році життя.

Покійний Орест народився 23-го квітня 1927-го року в Нараєві, Україна, в патріотичній родині, син Олени та Василя, найстарший із шести братів (три брати померли у ранньому віці). Орест залишив у глибокому смутку дружину Ірину Чайковську-Павлів, з якою прожив щасливо 64 роки, доню Людмилу з чоловіком Антоном Чероне, доню Меланію з чоловіком Максом Ратевосян, онучки Софію та Інесу, сина Христофора – тепер о. диякона Андрея, дружину покійного сина Маркіяна – Ніну Мисан, її дітей Ларису та Адріяна, родину у США та Україні.

У 1944-му році в час Другої Світової Війни, мати вислала 17 літнього Ореста з найстаршим братом проф. Василем Різником на Захід, щоб перебути воєнну хуртовину, одначе покійний Орест ніколи не повернувся в Україну і сам пробивався у житті в Німеччині, відтак у США та Канаді.

Орест залишився у глибокій пам’яті своїх рідних, друзів та українській громаді Монреаля та Торонто, як великий патріот, вихователь молоді СУМ і Пласту, вчитель – званий “ходяча енциклопедія”. Як професор славістики, був знавцем української мови, літератури та культури. Покійний з любов’ю передавав свої знання спершу українським учням на вищих освітніх Курсах Українознавства, потім студентам університетів Оттави та Едмонтону, а також був вчителем вищих освітніх Семінарів для учителів, організованих Шкільною Радою Америки літом на Союзівці. Вислови учителів Семінару на Союзівці 2003 року: “Пане Оресте, справжній воїне! Ви Трипілля син і Дніпра, нагороджений світлим розумом, Ви даруєте мудрість нам. Ми складаємо шану і подяку. За терпіння найвищий Вам вал. Українство для Вас це не слова, це життя, це душа, ідеал!” Покійний радо згадував, що один з його кращих студентів Університету Оттави був Владика з Торонто Кир Стефан Хміляр, і також учень Українознавства Президент СКУ Евген Чолій.

Освіту Орест здобув у ділянці слов’янських порівняльних літератур, спершу у Вільному Університеті в Мюнхені, потім в Університеті Оттави, де завершив свої студії кандидатом наук та кандидатурою на докторанта у 1963 році. Тема його дисертації: “Поетична творчість Павла Тичини в світлі Радянської критики й літературознавства”.

З 1967 до 1993 року св. п. Орест Павлів працював мовним редактором та диктором в українському відділі CBC-Radio Canada, міжнародна служба Канадського Радіомовлення у Монреалі, під псевдонімом Іван Понеділок. У той час, за Рядянської влади, усі передачі були трансльовані безпосередньо в Україну. Крім професійної та педагогічної праці він брав активну участь в культурно-освітньому та науковому житті. Багато років був культурно-освітнім референтом Монреальського відділу Конґресу Українців Канади. Також багато років був директором Музею ім. Патріарха Йосифа Сліпого у Монреалі. Покійний був членом Наукового Товариства Шевченка (НТШ) та Пласту. У 2007 році він був нагороджений Шевченківською Медаллю. Будучи мовознавцем, Орест Павлів проводив коректи багатьох видань, часто писав до преси, читав доповіді на літературні теми та теми візантійсько-української іконографії, також писав та ставив дуже вдалі сценарії, у яких проявляв глибокі почуття до українського народу. Ось їх перелік:

– Ораторія до 50-ліття чину Сестер Служебниць, 1967 року у Торонто.
– Сценарій до 75-ліття перших українських поселенців в Канаді, 1966-го року в Ontario Place в Торонто. Присутній на цій постановці Прем’єр-міністр Канади Джон Діфенбейкр привітав Ореста і сказав: “Хоч я не розумію мови, але відчуваю дух цього твору, дякую вам”.
– Наступний траурний сценарій про Голодомор був поставлений театром “Заграва” у Торонто та у Вінніпезі.
– Зворушлива композиція-монтаж до 1000-ліття Хрещення України, поставлений у Торонто у 1988 році в Maple Leaf Gardens.
– Останньо відтворив поетичне слово до 100-річчя українського Пласту 2012 року.

Св. п. Орест Павлів залишив чудовий приклад невтомної праці для збагачення та збереження культурної спадщини в українській громаді Монреалю та Торонто.

Похоронні відправи відбулися 11 та 12 вересня 2016 року у Монреалі Панахидою, де співали члени церковного хору та хору “Відлуння”. Потім у церкві Успення Божої Матері за участю о. Пароха Ігоря Ощіпка і молодшого сина Покійного, о. диякона Христофора-Андрея, та Православного о. Протоієрея Ігоря Куташа. Для поховання, тіло Покійного Ореста перевезено на цвинтар Prospect у Торонто. Чин поховання уділив Торонтонський Владика Стефан Хміляр з асистенцією о. Петра Двірника та сина Покійного, о. диякона Христофора-Андрея, в середу, 14 вересня 2016 року об 11-ій год. ранку з численною участю друзів та знайомих. Родина складає сердечну подяку Владиці Кир Стефану, Отцям та друзям за участь у похоронах в Монреалі та Торонто. Щире спасибі Бандуристові Володимиру Моті за відспівання “Видиш Брате Мій”.

Спи спокійно мій дорогий Оресте – твоя дружина Ірина. Вічная пам’ять!

Родина щиро дякує за складені пожертви на фонд Українського Католицького Університету, які можна надсилати на адресу:

UCEF – Ukraine Catholic Education Foundation http://ucef.org/

You can make a donation on-line in memory of Orest Theodor Pawliw
https://www.canadahelps.org/dn/15001

By mail to

UCEF Canada
263 Bering Ave.
Toronto, ON M8Z 3A5