Передріздвяне

Юрій Левикін для Нового Шлях, Київ

Зазвичай перед Різдвяними святами люди налаштовуються на мирний лад, згадують рік, що минув, готують приємні сюрпризи своїм рідним і близьким. Україна не може дозволити собі такої розкоші.

Формально 31 грудня спливає термін дії Мінських домовленостей. На Сході України досі є відкрита виразка, наповнена російськими озброєннями, “російськими людьми, що вирішують певні військові питання”, як висловився недавно Путін, та просто “корисними ідіотами” зі зброєю. Попри зусилля української влади і світової громадськості ситуація залишається невизначеною, щодня лунають постріли, гинуть люди.

Треба визнати, що українська влада, передусім, через власне недопрацювання не визначила ставлення до вирішення цієї проблеми. Крім загальної вимоги повернути контроль над кордоном та закликів про реінтеграцію окремих районів Донецької та Луганської областей, тимчасово окупованих проросійськими бандитами, влада не спромоглася окреслити виразну стратегію повернення частини Донбасу і Криму. Досі ми лише декларуємо надію, що разом зі зростанням економіки та розквітом добробуту Донбас і Крим самі попросять про повернення на Батьківщину.

Друга проблема. Влада повторює практику “злочинного уряду” Азарова і вносить проект бюджету у Раду “під ялинку”, коли вже не залишається часу на серйозне опрацювання. Разом з проектом бюджету мав бути внесений проект нового Податкового кодексу, на базі якого бюджет мав би будуватися і виконуватися. Будемо відвертими: підготовку і проекту бюджету, і проекту Податкового кодексу Міністерством фінансів під проводом міністра Наталі Яресько провалено. Більше того, Мінфін примудрився увійти в конфлікт з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету, який підготував власний проект Податкового кодексу, що концептуально відрізняється від міністерського. Цей проект був широко обговорений з бізнесом і налаштований на стимулювання зростання економіки, на відміну від консервативного міністерського. Але міністерство аргументує перевагу свого проекту тим, що той узгоджений з МВФ. Зараз у Верховній Раді починається шантаж незгодних депутатів: якщо бюджет не прийняти до Нового року, МВФ припинить фінансування України. З одного боку, співпраця з Фондом зараз є критично важливою для України. З іншого – при темпах зростання в 1-2% на рік, як планує Мінфін, Україна після падіння на 11% у 2015 році, за оцінками МВФ, буде відновлюватися занадто довго.

Третя проблема. 23 грудня велике коло Громадських організацій, депутати, які входять в групу “Антикорупційна платформа” у фракції Блоку Петра Порошенка збирають у Києві Антикорупційний форум. Його просувають як об’єднання усіх громадських сил для подолання корупції, яка повисла на ногах України. Активну участь у підготовці цього форму приймає глава Одеської обласної державної адміністрації, екс-президент Грузії Михеїл Саакашвілі, який відзначився недавно публічною перепалкою на засіданні Національної ради реформ при Президентові України з прем’єр-міністром Яценюком і міністром внутрішніх справ Аваковим. Оцінки обсягів корупційних грошей на порядки перевищують обсяги кредитування МВФ і міжнародної допомоги Україні. Звинувачення в корупції, які лунають на адресу чиновників і близьких до перших осіб держави, не підкріплюються доведеними до суду справами і присудами іменем України. Незаконно отримані гроші не повертаються. Симптоматичним є те, що більше активності у боротьбі з цим злом проявляє громадськість, ніж влада.

Минулих вихідних у Києві збиралися представники великого бізнесу, які так само відчувають загрозу від процесів, що відбуваються. Багато з них брали участь у “розпилюванні бюджету” й використанні монопольного становища. Але, дай Боже, і до них починає доходити, що не буде України – не буде й їхніх статків. Капіталізація бізнесу можу зникнути разом із руйнацією існуючої системи.

Майдан-2014 сколихнув глибинні основи українського суспільства. Проте люди, яких він привів до влади не зрозуміли, що суспільство змінилося дуже сильно. Повторення практик політичних еліт починаючи від Кравчука і закінчуючи Януковичем викликає вже не просто невдоволення, а відкрите озлоблення й протест. А цей протест є загрозливим для еліт через те, що з зони військових дій по країні розтіклися потоки неконтрольованої зброї.

Днями було опубліковано звіт про дослідження “Молодь України-2016”. Дослідження проведене на замовлення Міністерства молоді і спорту при підтримці Представництва Об’єднаних Націй в Україні. 91% опитаних вважають себе українцями за національністю, 6% – росіянами, 1% – представниками інших національностей. 81% молоді заявили, що вони пишаються, що вони є громадянами України, та лише 44% опитаних хочуть жити й працювати в Україні і не планують емігрувати. 62% молоді висловлюється за те, що передусім уряд має займатися створенням умов для поліпшення умов життя населення, 55% молоді вимагає дій, спрямованих на підвищення престижу країни.

Це Різдво і Новий рік Україна буде зустрічати в дуже непростих міркуваннях. Фактично у ці дні з’ясовується, чи пройде держава точку неповернення і почне розвиватися в бік сталої демократії, чи еліти через недолугість еліт знову почне блукати манівцями. Тоді нас чекають випробування, нові жертви і лихоліття.

Але дивімось у майбутнє з надією. Те, що після кількасотрічного бездержавного існування Україна зараз існує – це диво. Ми здатні на більші дива. Разом. З святом і добра усім нам.

SHARE