Поклін минулому та обіцянка на майбутне

Ведучі Лариса Подільська та Ігор Крись

45-ліття Дому Української Молоді в Едмонтоні

Ліда М. Василин, Член Управи Ліґи Українок Канади, Відділ Едмонтон.

Історія Дому Української Молоді є віддзеркаленням історії великої частини новоприбулих повоєнних українських імміґрантів до Едмонтону. Переживши страхіття війни та втрати своїх домів, тяжкої експлуатації окупантами і тоді ще тяжкі обставини життя в новій державі, це покоління мріяло про здобуття власного дому далеко від ворожих впливів.

Дім Української Молоді зродився з бажання мати свій власний дім, де могла б панувати українська патріотична атмосфера і де могла б рости й розвиватися наша громада на майбутнє. Пристрасне бажання зберегти в себе і в своіх дітей українську ідентичність було дуже сильним.

Уважаючи, що молодь є майбутним не тільки наших поодиноких родин, але також майбутним нашої громадської родини, здобуття власної домівки стало гаслом завзятої та надзвичайно працьовитої групи людей. Особливо важним для засновників ДУМ було завдання патріотичного виховання молоді. Для них тоді, 45 років тому, так як нам сьогодні, було дуже важно, щоб молоде покоління було гідним спадкоємцем української державницької ідеї. Тому було рішено нaзвати будинок Дім Української Молоді.

Учасники святкування 45 ювілею Дому Української Молоді. Світлини Ілії Семчишина

Усе починається від мрії

Ще в 1959 році з ініціятиви Едмонтонського Осередку Спілки Української Молоді почав працювати комітет для зібрання потрібних коштів на будову своєї домівки. Незадовго Едмонтонський відділ Ліґи Визволення України (сьогодні Ліґі Українців Канади-ЛУК) перебрав дальше проектування та планування придбання своєї домівки.

До цього часу СУМ, ЛВУ та Організація Жінок ЛВУ мали притулок в Українському Народному Домі недалеко від центру містаде в той час мешкало багато українців. Пізніше було приміщення при парафіях Св. Юрія та Св. Йосафата. Але бажання мати свою власну домівку залишалося.

Збірка фондів продовжувалася і в 1964 році закуплено землю за $45,000.00. В 1967 р. створено Корпорацію Дому Української Молоді (ДУМ) і в 1971 р. скликано комітет, який занимався дальшим збиранням коштів та плянуванням будови будинку. Плянувальний комітет очолив покійний Др. Василь Гирак, голова будівельного комітету був покійний Петро Бойків, збірковий комітет очолив покійний Володимир Луців. Архітектором був покійний інж. Юрій Черненко та будівничий був покійний Іван Сіліцький.

Навесні, тільки два роки пізніше, будова домівки розпочалася і перша фаза будинку була успішно закінчена восени того самого року. 10 листопада 1973 р. відбулося величаве відкриття Домівки з участю єпископів, священників, представників провінційного та міського урядів.

Успіх будови посилив і скріпив на дусі громаду та надав запалу нашим членам. Дальші пожертви разом з наполегливою й відданою працею уможливили закінчення другої фази будинку, яка була офіційно відкрита рік пізніше в листопаді 1974 р. Ця друга фаза була призначена для Спілки Української Молоді. Крім пожертв від громади і членів було потрібно затягнути позичку, щоб завершити будову. Дальші зусилля були призначені для здобуття фондів, щоб якнайскоріше сплатити борг. Як добрі господарі з вмілою господаркою разом із дотацією від Провінційного Уряду Альберти, Корпорація ДУМ сплатила свій борг до 4-ї річниці ДУМ в 1977 році!

І так, 45 років пізніше, ДУМ в Едмонтоні є передовою установою українського Едмонтону. Ми є свідками того, що мрії, надії і плани основоположників здійснилися. Обовязково підкреслити, що в багатьох випадках діти і навіть внуки тих громадських провідників, які мали сильну візію про майбутнє, тепер успішно перебирають дуже відповідальне завдання опікуватися Домівкою та дальши її розвивати.

Гол. ДУМ Ірка Коломійчук принимає грамоту від Криса Нільсона, Члена Пров. Легіслятури

Для Громади

В першій мірі, ДУМ є для користування Організацій Українського Визвольного Фронту, які включають Ліґу Українців Канади, Ліґу Українок Канади, Спілку Української Молоді (разом із самодіяльними гуртками, хором Верховина, танцювальним ансамблем Дунай та школою танків), Товариство Колишних Вояків УПА, Товариство Сеньорів ім. Марка Боєслава та Братство Колишних Вояків 1-ої Української Дивізії, УНА. Але Домівка радо вітає інші громадські організації, такі як Конґрес Українців Канади, Браство Українців Католиків, Ліґа Українських Католицьких Жінок, молодеча організація Пласт, Клюб Професіоналістів та Підприємців, Українська Двомовна Програма Католицьких Шкіл Едмонтону, Парафії Св. Юрія та Катедра Св. Йосафата. ДУМ виробив собі добре ім’я та по змозі іде назустріч іншим організаціям, щедро підтримуючи розвиток нашої громади.

Фінансовий фундамент

Від самого початку існування ДУМ найважливішим джерелом приходу було і дальше є бенкетові обслуги. За своє існування декілька тисяч імпрез відбулося в ДУМ і це головно весілля, різного роду родинні імпрези, бенкети, матури, забави, тризни, засідання, конференції, висвітлення фільмів, ярмарки, мистецькі виставки, політичні “fund raisers” та бизнесові приняття. Відмінно від комерційних установ, в ДУМ переважаюча кількість праці в кухні та в обслуговувані є вся добровільна. За винятком кількох ключових позицій, усі працівники є волунтери.

Пропам’ятні гості завітали до ДУМ

Як головний пункт українського громадського життя в Едмонтоні, ДУМ часто був місцем пропам’ятних громадських зустрічей, концертів та різних культурних та політичних подій. За 45 років відбувалися різні щорічні імпрези, так як Щедрий Вечір, Маланка, Свято Героїнь, Шевченківські концерти, Свято Державности, Свято Покрови та інші. Відбулися безчисленні академічні та політичні доповіді. Безліч відомих гостей завітало до ДУМ. Між ними покійні Др. Ярослав й п. Слава Стецьки, покійний Патріярх Йосиф Сліпий, покійний Прайм Міністер Канади П’єр Трудо, Юрій Шухевич, Патріярх Святослав Шевчук, бувший Міністер Юстиції Канади Анн МкЛеланд, бувші Амбасадори України до Канади, бувший Міністер Юстиції України Сергій Головатий, бувші Премє’р Алберти Ед Стельмах, бувший Спікер Провінційної Легіслятури Алберти Євген Звоздецький, бувший член Провінційної Легіслятури Дженіс Саріч, журналіст Вахтанґ Кіпіані, науковець Лілія Гриневич, політичні та громадські діячі Сергій Кузан та Володимир В’ятрович, велосипедисти “Чумацький Шлях”, політвязень покійний В’ячеслав Чорновіл та десятки інших українських політиків, науковців, діячів та багато міських, провінціиних та федеральних політиків.

В сфері культури також часто бували відомі гості, такі як Австралійський СУМівський Танцювальний Ансамбль “Верховина”, музичні гурти «Не Журись!» й «Соколи», покійна поетеса Атена Пашко, музикант покійний Ігор Білозір, солісти Софія Федина й Володимир Вермінський, славетна “Піккардійська Терція,” гуморист Богдан Бенюк, джазист Мирослав Левицький, дует Сестри Тельнюк, відома канадійська співачка Тереса Сокирка, поет Андрій Любка, зірка Канадійського телебачення Люба Ґой та багато інших працівників української культури.

Бувші голови (зліва направо) Іван Федина, Дарка Луців, Ірка Коломійчук, Тарас Подільський і Соня Іщенко

Святкуємо 45-ліття

Щоб гідно відмітити 45-й ювілей існування Дому Української Молоді, Дирекція вирішила відбути величавий бенкет. Це була нагода яскраво освітлити візію основоположників ДУМ та віддати пошану тим, які зуміли збудувати не тільки будинок, але створити успішну установу для майбутніх поколінь на добро нашої громади.

10 листопада 2018 р. в колі нашої великої громадської родини відбувся довгоочікуваний вечір. Варта пригадати, що точно 45 років тому, 10 листопада 1973 р. ДУМ був офіційно відкритий. Ларися Подільська та Ігор Крись, обоє члени Дирекції ДУМ, дуже вміло переводили вечір двомовно. Вони цікаво та з великою пошаною оповіли про важні історичні факти про Домівку та її успіхи. Вони підкреслили, що Домівка справді є “домом” для багатьох. Ларися Подільська оповіла ось так: “”Понеділками вечером має пробу Хор Верховина. У вівторок проходять СУМівські сходини. В середу Школа Танків проводить лєкції. В четвер пообіді зустрічаються члени Клюбу Сеньорів і вечером танцювальний ансамбль Дунай відбуває свої проби. Вихідними відбуваються імпрези. І в неділю вечером Дунай знова має проби і ще другі грають спорт”. Домівка рідко пусткою стоїть. Опісля усі присутні стали разом до спільної фотографії біля ювілейного торта на пам’ятку вечора.

Приступаючи до вечері, Ігор Крись попросив о. Антона Тарасенка, Пароха парафії Св. Юрія Первозваного та довголітнього Капеляна Осередку СУМ, провести молитву.

По вечері Лариса Подільська нагадала присутнім за щедру фінансову підтримку, яку ДУМ отримав від усіх трьох галузей уряду. Від уряду Канади ДУМ отримав дотацію з нагоди 150 Ліття Канади в сумі $300,000. Від Провінції Альберти ДУМ отримав дотацію $125,000 та від міста Едмонтону $150,000. Вона наголосила, що така підтримка не є тільки на користь організації, яка отримує фонди, але збагачує життя громади в загальному.

На цю радісну імпрезу прибули різні представники уряду. Кері Діотт, член парляменту з округи Edmonton Griesbach, привітав присутніх та дав велике признання усім доброволцям. Він підкреслив, що як парляментарист і член Канадсько-Української Парляментарної Групи Дружби, його обовязок є служити громаді, та заохочував присутніх звертатися до нього, коли потрібно помочі. Від Провінції Альберти був присутній Крис Нільсон, член легіслятури з округи Edmonton Decore. Він наголосив, що разом з Премє’ром Рейчел Натлі вони дуже свідомі вагомого вкладу українців у розвиток та розбудову провінції Альберти. На його думку, добровольці це є ті яскраві зірки-працівники, без яких наші громади були б на багато бідніші. Крис Нільсон охоче приходить на святкові імпрези в ДУМ, також вручив грамоту від Провінційного Уряду на руки Голови ДУМ Ірини Коломійчук. Від міста Едмонтону був Радник Джон Дзядик з Округи Три, який зложив привіт в імені посадника. Він сказав, що гордий за великий вклад нашої Домівки у розвиток громади. Він також висловив бажання співпрацювати з ДУМ і запрошував управу звертатися до нього, коли потрібно. Особливо приємно було привітати серед гостей нового Консула України в Едмонтоні, п. Надію Костенко.

Головне слово на бенкеті мала теперішна Голова Дирекції ДУМ, пані Ірина Коломійчук. Подякувавши усім за участь на цьому ювілейному святкувані, вона запитала: “Яка ефективна голова може бути без доброї управи? “ Вона подякувала всім членам, котрі займали позиції в Дирекції через 45 років і признала, що багато осіб “присвятили неймовірну кількість часу і років. Ваша відданість важлива для стабільності та будови потенціялу Дирекції й нашого членьства загально. Дякую.” Ірина Коломійчук зазначила, що усі члені Дирекції є добровольці й для неї винагорода є що співпрацює з досвідченими, здібними та відданими людьми, яким справді залежить на успіху ДУМ. Треба памятати, що ДУМ також є підприємство, яке творить фінансовий фундамент на користь усіх організацій, повязаних з Домівкою. Дирекція будує сильні відносини з іншими організаціями в нашій громаді та поза громадою і співпрацює з обраними представниками уряду.

Зворушливий момент вечора настав, коли теперішний член управи ДУМ Уляна Солецька виступила з особливим словом. Як донька одного із основоположників та довголітного працівника ДУМ, покійного Володимира Луціва, п. Уляна додала чутливої особистої перспективи у своїй подяці усім бувшим головам Дирекції ДУМ.

За перших 23 роки існування ДУМ провідні позиціії займали Голови Дирекції такі покійні особи: Іван Доросевич один рік, Петро Бойків девять років, Роман Чучман три роки і Володимир Луців десять років. Їхню пам’ять вшанованo однохвилинною мовчанкою.

Від 1996 року молодше покоління, вже роджене поза межами України, перебрало головство Дирекції ДУМ. Наймолодший віком до цих пір Голова Тарас Подільський – три роки, Ярослав Шевчук – сім років, перша жінка Голова Дарка Луців – два роки, Ярослав Єндрієвський – чотири роки, Іван Федина – три роки, Соня Іщенко – один рік і теперішня Голова Ірина Коломійчук – вже майже два роки. Усіх голів привітали оплесками.

Під час каденцій вищезгаданих осіб домівка перейшла величезний ріст та прогрес. Ці голови були невід’ємною частиною важливих досягнень, особливо у сфері отримання та ремонту Домівки та в обслуговуванні клієнтів. Як сказала п. Солецька, “За всю вашу важку роботу ми змогли добитися дуже багато, особливо за останні 25 років. Без вашої спільної гордості та відповідальності ми просто не могли б бути настільки успішними.”

Дуже багато осіб докладали свою працю, час і любов до розбудови Домівки. На превеликий жаль, не усі дожили, щоб побачити великий плід своєї праці. З ласки Господа між нами ще залишилося тільки двох осіб з першої Дирекції ДУМ в 1967 р. Це п. Марія Іванишин та п. Петро Дацків. Пані Іванишин була членом збіркового комітету від 1973-1974 рр. і п. Дацків був Заступником Голови. Завзяте “Многая Літа” привітало цих заслужених діячів!

І що дальше? Яка Будучність?

Давньокитайський філософ Конфуцій сказав, що “Сила нації походить від чесноти дому.” Ці слова дуже стосуються до основоположників Дому Української Молоді, бо вони збудували дім, де зберігаються найкращі чесноти і вартості.

Глибокий поклін належиться усім основоположникам Дому Української Молоді та усім нашим попередникам, які не жаліли часу, грошей, труду та праці впродовж багатьох років, щоб збудувати Домівку для своїх дітей і внуків, для української молоді та нашої громади. Вони збудували цей Дім, щоб зміцнити нашу ідентичність серед канадійського суспільства і зберегти наші майбутні поколіня. Щоб надихати молодь любов’ю до рідного та виховувати в них почуття громадського обовязку. Щоб будучі покоління були свідомі та горді свойого роду.

Св. Франциск Асізький сказав: “Пам’ятайте, що коли ви покинете цю землю, ви можете взяти з собою нічого, що ви отримали, тільки те, що ви дали, повне серце, збагачене чесним служінням, любов’ю, жертвою і мужністю”.

Ці слова немов написані про наших попередників. Вони будували не тільки будинок, вони будували громаду та громадську родину. Вони залишили нам великий скарб і це зробили з повним серцем, чесним, безкорисним служінням, великою любов’ю, жертвеністю та мужністю.

Сьогоднішні наші члени та молодь одідичили дивовижний дарунок від своїх попередників. З таким даром приходять великі обов’язки та виклики. Ми повинні докладати свої таланти, здібності й час, щоб наша Домівка надальше залишилася Українським домом тут в Канаді для нас усіх. Дай Боже нам і нашим будучим поколінням гідно опікуватись цим даром і продовжувати важну працю на добро нашої громади та українського народу.

SHARE