Портрети Івана Франка створені художниками (Сотій річниці від дня смерті присвячується)

Павло Лопата для Нового Шляху, Торонто.

Постать Івана Яковича Франка (27.8.1856 – 28.5.1916) – геніального письменника і поета, вченого, громадського діяча, популяризатора творів українських класиків, велетня праці, мислителя і великого Каменяра як за життя, так і після його смерті, притягала до себе багатьох українських художників. У 80х-90х роках ХІХ століття Франко став проводирем української інтелігенції. Його ім’я і прізвище стало широко відомим селянам Галичини та поза її кордонами. Вони виявляли до нього своє довір’я, безмежну любов, пошану і повагу.

З неабиякою шанобливістю ставились до Франка українські художники. У четвертому томі першої книги “Історії української літератури” (Київ, 1969 р.) поміщено кольорову репродукцію картини “Іван Якович Франко”, автором якої був Захар Павлюх. Портрет виконаний пастеллю у Відні у 1893 році. Як відомо, 1892 року Франко писав у Відні докторську дисертацію при Віденському університеті, яку захистив у липні 1893 року. Павлюх – колишній “січовик”, був у Відні тоді молодим військовим лікарем, і, познайомившись там із 36-річним Франком, намалював його стоячого біля стола із книжками, права рука якого спочиває на твердій обкладинці книжки. Цей портрет вважається першим з-поміж ранніх портретів, створених за життя письменника.

Портрети І. Франка з-під пензля Івана Труша за мистецькою вартістю вважаються найкращими. Труш намалював їх біля десяти, один з котрих зберігається у Літературно-меморіальному музеї І. Франка у Львові, датований 1897 роком. Наступні два портрети художник створив у 1898 році. Для одного з них Франко позував на тлі сільської дерев’яної церкви. Другий портрет – репліка з першого. Інші портрети були намальовані при житті у 1903-му, 1908-му, 1913-му, а також посмертно у тридцятих роках і останній 1940-го року, як варіант портрета з 1903 року. Один з них зберігається у Львівському, другий – у Київському державному музею українського мистецтва. Існують здогади, що коли Труш був незадоволеним своїми результатами, то із розпачу міг спалити невдалі портрети Франка.

До кращих натурних портретів письменника належать портрети славного художника Фотія Красицького, намальовані у 1907-му році в Карпатах та у 1914-му році, коли художник, проїздом до Німеччини, спеціально зупинився у Львові з метою намалювати з натури портрет Каменяра. Крім Івана Труша, міцні дружні відносини з Франком мав і Юліян Панкевич – видатний художник і письменник. Живописець створив портрет письменника у 1904 році. Про історію створення іншого портрета Панкевичем 1910 року, син поета – Тарас Франко написав: “Батько не хотів позувати, бо жалував час. Художник примістив свій мольберт біля письмового стола батька і так малював його під час напруженої умової праці, коли очі дивилися вниз. Вийшло напрочуд гарно…”

Великою потіхою в творчому житті художника з Буковини Миколи Івасюка було знайомство з Франком. Розуміючи титанічну роботу письменника, він звеличив його постать, намалювавши портрет у 1924 році. Тут Франко сидить на великому плоскому камені, позаду якого видко карпатську далечінь, де-не-де покритою туманом. Переклавши праву ногу на ліву, Франко тримає на коліні розгорнуту книгу.

Внаслідок Першої світової війни і поразки українських державно-творчих змагань на теренах Чехословаччини знайшло свій притулок близько 20 тисяч українців. Одні з них, що були інтерновані в таборі в місті Юзефов, досить активно бралися за організаційне культурно-наукове життя. Вони організували різні гуртки, серед яких існував рисувально-малярський під керівництвом відомого графіка Івана Іванця. На його уроках навчався Володимир Яценків, який у 1924 році намалював аквареллю “Портрет Івана Франка”.

Вагомий внесок в українське мистецтво зробив Михайло Жук, створивши велику серію картин українських діячів культури і письменства. До неї належить “Портрет Івана Франка” (літографія, 1925 р.) Його зображено на тлі стилізованої скелі, на якій викарбувано слово “Каменярі”. Її підніжжя розбивають кайлами робітники. Вираз обличчя Франка суворий і грізний. Ще один портрет І. Франка він зробив пером і тушшю у 1927 році. Для цього твору Жук використав свою зарисовку олівцем письменника, коли він був студентом Краківської академії (1900-1904 рр.), і з Києва переїздив через Львів, де зустрічався з Франком.

До портретів Каменяра належать: ліногравюра роботи художниці Олени Кульчицької, виконана 1920 р., а також гравюра на дереві, зроблена визначним графіком Василем Касіяном 1925 року, який для масового поширення був надрукований великим тиражем 1936 року. До групи тих художників, яким пощастило створити прекрасні портрети Франка, належить львівський художник Юрій Володимирович Щербатенко, який зобразив письменника за столом у робочому кабінеті (1951), показавши його у звичайних щоденних умовах. Поколінний портрет Івана Франка бачимо на картині, яку намалював Віктор Савін 1956 року. Франкову фігуру зображено у накинутому на плечі пальто, яке вітерець злегка ворушить. Силует поета ніби рухається вперед по знайомих йому околицях Прикарпаття, чітко викарбовується на фоні похмурого неба. Того ж самого року Платон Білецький – живописець і мистецтвознавець, автор кількох портретів, присвятив свій великий пленерний портрет Франку, намалювавши його на тлі гірського карпатського пейзажу. Ще один портрет того ж 1956 року, створила художниця Ніна Григорівна Божко і присвятила його століттю від дня народження Івана Франка, який використано для популярного плакату. Це була дипломна робота студентки Київського художнього інституту, на якій внизу викарбувано: “Лиш боротись – значить жить!”. Плакат, надрукований в майстерні художника В. Касіяна, було переслано дарунком канадським українцям для їхнього ювілейного вжитку з дня його народження. Портрети Івана Франка виконали: Павло Якович Куценко (1956, меццо-тинто), Олександр Тимофійович Кнюх (1956, кольорова літографія), Микола Анастазієвський та Тамара Цимбал.

У Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка знаходиться “Портрет І. Я. Франка”, автором якого є Любомир Медвідь. Портрет намальований темперою на папері (75 х 75) 1986 року. Для увічнення образу Франка зверталися ще й такі художники: Оксана Лятуринська, Василь Васильович Кричевський, Сергій Макаренко, Ярослав Мацелюх, Леонід Химченко, І. Н. Святенко, А. Ливянська, П. Вишняк та інші невідомі, портрети яких великого письменника і поета, класика української літератури, широко розповсюджувалися на поштових листівках та поміщувалися друком в різних журналах та книжкових виданнях. На лицьовій стороні банкноти номінальною вартістю 20 гривень яскраво виділяється “Портрет Івана Франка”, роботи чудового майстра багатьох графічних творів Василя Лопати, виконаний тушшю і пером, який прийняла українська комісія у 1996 році.