Післявиборне

Юрій Левикін для Нового Шляху, Київ.

Післявиборний тиждень в Україні неочікувано завершився голосними маски-шоу з затриманням голови політради партії УКРОП Геннадія Корбана. Це викликало шквал коментарів і заяв, а найнеприємніше, що ці події знову різко поляризували суспільство: від заяв “Правого сектора” про те, що вони “чистять зброю”, до неприкритих сподівань опонентів на те, що почався процес повернення Януковича.
Політолог Андрій Золотарьов з цього приводу сумно пожартував: “Те, що відбувається, є якоюсь фантасмагорією – Корбан (що означає на івриті – “жертвоприношення”) у шабат, напередодні Гелоуіна (свята мертвих) відбувається арешт на тлі того, що у центрі Синаю падає російський літак авіакомпанії “Когалим” (по-хантийські – “гибла місцина”)”.

Якщо говорити серйозно, то ситуація, в якій знаходиться Україна зовсім не райдужна.
За перше півріччя реальна зарплата українців впала на 23.9%. Тепер вже не тільки бабусі-пенсіонерки дуже прискіпливо вибирають капустину чи бурячок у супермаркеті, а кожен другий покупець неодноразово перераховує вміст свого кошику на шляху до каси й частину товару відкладає назад на полицю.

Складається враження, що Міністерство фінансів під керівництвом Наталії Енн Яресько стало виключно перекладачем вимог Міжнародного Валютного Фонду з англійської на українську, але власної думки не має. Між урядом і експертами точаться дискусії про можливість 2%-го росту економіки, хоча мову вести потрібно, як мінімум, про 5%-6%. Але для цього потрібно приймати рішення.

Податкова реформа “замерзла”. Варіант Мінфіну, відомий під назвою “все по 20%”, існує лише в яскравих презентаціях, з якими кілька разів виступала пані Яресько перед загалом. Законопроект в Верховну Раду не поданий. Натомість законопроект, що пов’язується з іменем пані Южаніної – голови Комітету Верховної Ради питань податків та митної політики, який передбачає більш радикальне скорочення ставок податків, вже готовий. Правда, він не дає відповіді на питання, як компенсувати дефіцит бюджету в близько 200 млрд. грн., що виникне внаслідок його прийняття. Відтак у Мінфіну залишається єдиний аргумент – “МВФ проти” прийняття такого проекту закону.

Очевидно, що падіння доходів населення підігріває невдоволення ходом державних справ. У вересні цього року державний борг України зріс до позначки $70.7 мільярдів. Проте обіцяного перезапуску економіки не спостерігається.

Очевидно, що системну кризу – а сумнівів у тому, що вона системна, немає – треба розв’язувати комплексом заходів, а не висмикуючи одну проблему з великої купи. На тлі публікації про те, що усі найбагатші українці втратили статки, лише один – на прізвище Порошенко – став багатшим, в Україні зростає недовіра до влади і держави в цілому. Якби правоохоронні органи і судова система працювала нормально, то, скоріше за все, затримання пана Корбана було би сприйняте як буденна подія. Але в умовах, коли плани коаліційної угоди на цей рік виконані фракціями більшості менше ніж наполовину, коли існують моральні питання до деяких членів комісії по виборах кандидатів на посаду Антикорупційного прокурора, коли судова система системно саботує зміни, терпець у народу вривається.

Приклад одеських виборів є яскравою ілюстрацією. Голова Одеської обласної адміністрації пан Саакашвілі продемонстрував на прес-конференції журналістам близько вісімдесяти протоколів з виборчих комісій, в яких нахабно переправлені результати голосування на користь одного кандидата, а суд, розглядаючи ті самі протоколи не побачив “достатніх доказів порушень і підстав для перерахунку голосів”. Спірний кандидат вже оголошений міським головою і прийняв присягу. Але цю ситуацію можна розглянути і під іншим кутом. Що, панове Саакашвілі і Боровик – люди з великим досвідом і гарною юридичною практикою – не могли спланувати свої дії за сценарія, коли голоси, віддані за кандидата Боровика будуть нахабно красти? Чому були не готові, сідаючи за стіл грати з шулерами?

У понеділок станом на другу годину дня за Києвом, з’явилися інформації, що в Верховну Раду внесені пропозиції щодо позбавлення депутатської недоторканності низки депутатів, що “відзначилися” за часів попереднього режиму. Проте, без змін законодавства, які би уможливили вирішення подібного питання невідкладно, такі подання дорівнюють попередженню, що треба тікати. І знову є ризик, що все піде по колу. Народ вимагає результатів боротьби з корупцією і злочинністю, влада починає імітувати спроби цієї боротьби в умовах недосконалого законодавства і погано працюючих правоохоронних механізмів, підозрювані розбігаються, хор співає: “#Зрада!”

Відомий український економіст Анатолій Гальчинський у останньому своєму інтерв’ю слушно зауважив, що в Україні відбулася революція гідності. Але досі ніхто не веде мову про те, що зі стану революції треба виходити у стан нормального розвитку країни, що передбачає передусім серйозну роботу по відродженню економіки. Запрацює економіка, почне підвищуватися добробут, почне переозброюватися армія. Можна слухати пана Ослунда, який радить “виїжджати” на сільському господарстві, високих технологіях і експансії на ринок ЄС. Можна слухати інших порадників. Можна вважати, що Саакашвілі поставили ззовні, аби він створив “вітрину змін” в Україні. Але рішення приймати і працювати треба самим українцям. Цього за них ніхто робити не буде. У світі швидких змін процеси протікають дуже скоро, і хочеться, щоби Україні, на відміну від минулих разів, вдалося використати свій нинішній шанс.

SHARE