Релігійна тематика в українській літературі, зокрема в творчості Івана Франка (закінчення)

Ярослав Стех для Нового Шляху, Торонто.

Підбиваючи підсумки до порушених питань, треба ствердити, що від смерті Шевченка ніхто з українців не здобув собі більшого признання, ніж Франко. Коли, за висловом Володимира Винниченка, “час був незвичайний і звичайні закони не діяли”, Франко був для Західної України і університетом, і енциклопедією, і академією наук, і народним ніким не затвердженим міністерством культури й освіти. У нього була бібліотека у Львові, в якій знаходилося більше, ніж 10 000 томів. За свої політичні погляди і відтвертісь Франко платив власною свободою. Під час ув’язнення свої твори він підписував псевдонімами. Як добрий знавець Святого Письма, в релігійному вихованню Франко надавав великого значення і дуже часто користувався біблійними цитатами для пітвердження релігійної правоти. Підкреслюючи, що без Бога не може повноцінно існувати людина і що Господь – остання надія в житті кожної людини, він писав: “Бажати будеш правди дуже, Та з помилки у помилку блукать. Ніхто тебе не витягне з калюжі, Хіба лиш Божа благодать.” І як тут можна не порівняти почуття великого мислителя українця з тим, що сказав Господь: «Немає більшої любові, аніж душу свою віддати за друзів». Цю душу за свій народ Іван Франко віддавав у кожну мить. Він твердив, що людина має певноі обов’язки перед Богом, перед своєю нацією, перед самим собою.

Історія України переповнена іменами героїв, що з любови до своєї батьківщини і народу віддали своє життя. Франко представляє собою інший рід безмежного геройства. Він намагався вірно служити ідеї, виступав проти будь-якого ярма, його весь надлюдський подвиг і людська гідність спроваджувалася до тези Арістотеля, який твердив, – що щастя належить тому, хто сам собі здатний його збудувати. Його ідеї надихнили на роман-есе Р. Грака “ Задля празника ” та повість “ Тричі мені являлася любов ”, а також відомі повісті; Д. Лукіяновича “ Франко і Беркут ” та П. Колесніка “ Терен на шляху ”, збірка оповідань Івана Кирія “ Ключі до щастя ”, п’єса Л. Смілянського “Мужицький посол ” та десятки інших творів. Спробу створити образ Каменяра в кіно зробив відомий кінорежисер Сергій Бондарчук у фільмі “ Іван Франко ” та за свої заслуги отримав ряд інших почесних нагород. Найглибше западають слова самого Франка: «Хоч і пізнав би я всі мови, І віру міг могутню мати, А в серці б я любов не мав – Нічим би був, нічого б не здолав». Франко ці слова переповів за змістом Першого послання до коринтян апостола Павла – і вони найбільш правдиво відзеркалюють постать нашого ювілянта.