Роки на службі мистецтву. До дня народження мисткині Парасі Іванець

Йосиф Сірка, Торонто.

Її твори можна знайти у приватних колекціях Канади, США, України, Німеччини, Бельгії та де інде. Понад 20 виставок Парасі Іванець відбулись у таких містах, як Едмонтон, Ріджайна, Калґарі, Оттава, Філадельфія, Торонто, Мюнхен та ін.

Парася Іванець (дівоче прізвище Криса) народилася у Піддубцях, коло Рави Руської, 15 березня 1920 р. Їй судилося пройти повну дорогу українського еміґранта, зазнавши і голоду, і холоду. Разом з чоловіком Василем, лікарем за професією, їй було важко в Австрії, пізніше в Німеччині, звідки 1948 р. емігрували до Канади. Спочатку до Галіфаксу, а потім до Едмонтону.

Василь Іванець, щоб поліпшити фінансове становище, погодився на працю лікаря на далекій півночі Канади у Great Bear Lake. Тут, біля восьмого по величині озера у світі, вода якого скута кригою від листопада до липня, паньство Іванців провели повних три роки. Чоловік лікував хворих, а Парася, крім домогосподарства, займалася вишиванням, малюванням і кресленням. 1956 р. родина повертаються до Едмонтону, де починається новий етап її життя.

В Едмонтоні Парася Іванець вступає до Мистецької Акдемії відомого мистця Ю. Буцманюка та одночасно до Альбертського Університету. Саме на той період припадає її ознайомлення з аквареллю, темперою, акриликом, конте й рисунком олівцем.

Про зростаючу майстерність мисткині свідчить і те, що що 1967 р. вона допомагає Ю. Буцманюкові при малюванні іконостасу в катедрі Св. Йосафата в Едмонтоні. Пані Парася була не тільки помічницею, але й співавтором Буцманюка, бо після його смерти 1968 р., вона успішно закінчила працю над іконостасом, дотримуючись розпочатого стилю.

З 1962 р. П. Іванець бере активну участь у різних мистецьких виставках. Вона творила у різних жанрах, переважно у олійній техніці, і створила такі надзвичайно вдалі портрети як “Катруся”, “Гіндус”, “Мурин”, “Автопортрет”, з їх бездоганною композицією та схопленням зовнішніх рис характеру.

Колоритом та динамікою позначені її праці “Маляр при праці”, “Сінокоси”, “Жнива”, “Жінки йдуть до праці”, “Гіпівське життя”, та ін. До успішних творів також належать численні пейзажі: “Скелі”, “Коріння”, “Гірське озеро”, “Серед літа”, “Ріка Гінтон”, “Захід сонця” та інші, в яких відчуваємо теплий сонячний колорит і помічаємо нюанси природи.

Реалістичні картини П. Іванець “Хата”, “Три родини”, “Забута людьми”, “Хата з вітряком”, “Залишена ферма”, “Початки Едмонтону” та ін. вартісні не тільки з мистецького погляду, але й з історичного, пізнавального. Окремим розділом творчости П. Іванець можна назвати цикл рослин та квітів, які притягують своєю ориґінальністю та чудовим кольоровим зображенням у бездоганному виконанні.

Мисткиня також має багато сакральні творів, які вона виконала з особливою майстерністю. Крім іконостасу Св. Йосафата, вона написала численні ікони, які зберігаються у приватних колекціях, а дві знаходяться у церкві о.Василіян, одна у церкві Св. Івана Богослова у Сент Кетрінс. З особливою любов’ю пані Парася виготовила дві Плащаниці, одна з яких зберігається в Музеї м.Мондер (Альберта), а друга, яка була докінчена щойно пару років тому, ще чекає на своє місце.

Парася Іванець провела також величезну працю дослідника. Протягом 10 років вона у супроводі чоловіка їздила по преріях Альберти і олією на полотні та картоні зберегла пам’ять про 160 українських церков. З-поміж них на сьогодні вже багато зруйнувалися через часу та браку догляду. З цих, можна сміливо сказати історичних картин, 153 увійшли до книги “Українські церкви Альберти” (Пряшів 1991). Книга вийшла двомовно – англійською й українською, і вміщує надзвичайно вартісну інформацію про окремі церкви. Майже повний наклад (2,000 примірників) був завезений в Україну і знайшов своє місце в різних бібліотеках. Ориґінали вміщених у книзі картин пані Іванець подарувала Українському музеєві в Едмонтоні.

1977 року Іванці переїхали жити до Сент Кетрінс, Онтаріо. Доля й тут поставила пані Парасю перед випробуванням – після двох років на новому місці вона повдовіла. Після смерти чоловіка вона цілковито зайнялася творчістю – створила численні ікони та картини, брала участь у культурному житті громади. Під церквою Св. Кирила і Методія у організувала і спонзорувала музей, до якого подарувала експонати.

Численні картини Парасі Іванець зараз прикрашають стіни Українського дому сеньйорів у Сент Кетринс, де вона проживала до кінця лютого н.р. Зараз вона відзначетиме свої 95 років на новому місці – у Пансіоні Івана Франка, Міссіссаґа. Хоча здоров’я вже не дозволяє Парасі Іванець творити, вона утримує зв’язок з рідними в Канаді, США та Україні і вболіває за Україну, бо саме незмінна любов до нашої Неньки була і є джерелом її натхнення.

Незвичайний ювілей цієї незвичайної мисткині спонукає нас до думки про свою діяльність, а юбілянці-мисткині Парасі Іванець бажаємо дальших благих літ і доброго здоров’я, яке вона найбільше потребує.

Новий Шлях приєднується до привітань. Многая і благая літа Вам, пані Парася Іванець!