СКУ як каталізатор української справи у глобальному просторі

На тлі руйнівних поразок української державності в двох світових війнах, загострених міжусобними спорами між патріотами та невимовним стражданням і переміщенням мільйонів людей, можна було лише уявити собі труднощі пошуку шляхів продовження української справи.

Проте, незважаючи на всі недоліки, український народ в розпалі екзистенційної боротьби знову продемонстрував свою прометейську здібність випускати з лона свого далекоглядних провідників-новаторів. Серед них був вірний християнин, шляхетний воєначальник і розсудливий український державний діяч, полковник Андрій Мельник, перший послідовник полковника Євгена Коновальця на посаді голови Організації Українських Націоналістів.

Як зазначено у цьому спеціальному числі “Нового Шляху”, за десять років до заснування Світового Конґресу в листопаді 1967 року, під час святкування 25-ої річниці Українського Національного Об’єднання Канади в Торонто, полк. Мельник першим вийшов за рамки існуючої концепції регіональних українських організацій світу і запропонував формування українського світового конґресу. Впродовж наступного десятиліття тодішний Президент Крайової Управи УНО Канади і майбутній наступник полковника Мельника на посаді голови ОУН, Микола Плав’юк, невтомно працював, управляючи підйомами та падіннями українського емігрантського політичного життя для реалізації наступної мети: створення об`єднаної, колегіальної міжнародної організації, яка б працювала на засадах консенсусу, щоб з`єднати українців у країнах іх поселення для звільнення своєї батьківщини з рук совєтського російського імперіалізму.

Але, щоб не було сумніву, хоч Світовий Конґрес Українців, або Світовий Конґрес Вільних Українців, як його називали до 1993 р., заіснував завдяки натхненному мисленню невеликої групи ентузіастів, його створення було за наміренням і необхідністю проектом значного колективного зусилля, що вимагало доброї волі та енергії багатьох людей та різноманітних організацій.

Можливо, найбільша сила Світового Конґресу Українців і те, що потребує усвідомленого плекання через активнішу участь членів, їх глибше почуття відповідальності та більш рівноправну фінансову підтримку з боку нинішніх 44 складових організацій з п’яти континентів, полягає в тому, що СКУ не є ексклюзивним інструментом жодного конкретного руху. Ідеально, СКУ є представником усіх вільних українців за межами материка, які, незалежно від їхніх релігійних або політичних поглядів, поділяють урочисте зобов’язання забезпечувати для України місце незалежної держави серед родини націй.

В рамках самого СКУ це зобов’язання проявилося через різноманітні та успішні міжнародні заходи в галузях прав людини, освіти, політичного представництва і молоді та спорту. Крім цього, СКУ був речником України на світовій арені до здобуття незалежності, і дуже активним, хоча не некритичним прихильником країни з тих пір. У цих завданнях СКУ був ущасливлений багатьма чудовими та невтомними провідниками (як чоловіками, так і жінками), деякі з яких поділилися своїми міркуваннями в цьому ювілейному числі газети.

Нашим викликом зараз є постійне оновлення СКУ як місця для обміну ідеями, творчої міжнародної співпраці і взаємної підтримки. Все це буде служити збереженню українського “Я”, де б не знаходився наш народ, і захищатиме право українців вільно та справедливо жити у суверенній демократичній державі. Все це буде залежати від упровадження наступного покоління здібних провідників.