Скільки можна повторювати “Геть від Москви”?

У перший день Нового Року в Україні учинився скандал навколо новорічного російського шоу, яке було показане на телеканалі Інтер і містило імперську пропаґанду. Річ не стільки у факті антиукраїнської пропаґанди на українському телеканалі (хоч як парадоксально це звучить), як у тому, що те шоу зібрало найбільше глядачів. Згідно даних Інтера та компанії ІТК, частка аудиторії телеканалу у новорічну ніч склала 25.2%, а другим був 1+1 (21.6%), який показував живий концерт шалено популярного українського патріота Святослава Вакарчука. Згідно деяких даних, методика встановлення рейтингів телеканалів в Україні дещо викривлена в бік східних реґіонів, однак навіть з урахуванням цього цифри свідчать, що те шоу дивилося багато людей і в інших реґіонах.

Отже, гасло Миколи Хвильового “Геть від Москви” приходиться повторювати навіть зараз, під час війни з Росією. Багато хто (хоч і не всі) з нинішніх палких (без іронії) українських патріотів ще кілька років тому вважали Росію дружньою країною, вболівали за збірні Росії, починали святкування Нового Року за московським часом, та захоплювалися російською культурою на противагу “шароварній” українській. Численні українські патріоти і досі дивляться антиукраїнські шоу та фільми, зроблені в Росії. Саме така поведінка колись переконала Путіна, що його танки зустрічатимуть в Україні хлібом і сіллю. Так, Путін помилився з приводу більшої частини України, він думав, що українці його люблять, а це була лише погана звичка (у ті часи також багато говорили про роздвоєння української свідомости). Але якби не було тої звички, не було би і приводу для помилки Путіна, яка вже коштувала Україні тисячі життів.

Тому Україні як повітря зараз потрібне повне і термінове подолання культурної залежности від Росії – хоча б як данина пам’яти жертв цієї війни, яка насправді є спробою Путіна зберегти російський культурний і, лише потім, економічний вплив на Україну. Це не означає, що російська культура – погана. Просто вона має стати чужою, оскільки сприйняття її за свою прикликало війну (супроти бажання більшості тих, хто вважав російську культуру своєю). Вона має стати такою самою чужоземною, як польська чи угорська. Незважаючи на те, що етнічних росіян в Україні набагато більше, ніж поляків чи угорців. Для етнічних росіян в Україні російська культура все одно залишиться своєю, і це абсолютно нормально.

Для решти в Україні вона має стати не ворожою, чи забороненою, просто – іншою, не своєю. Російськомовний український патріотизм є безумовно позитивним явищем, тож варто дослухатися до тих численних його носіїв, які вважають, що треба переходити на українську мову. Консервація культурного домінування Росії в Україні є не лише загрозою для української культури, а й сигналом Росії, що Україна таки є частиною Русского Міра. Саме встановлення верховенства української мови та культури в Україні остаточно переконає росіян, що російська імперія є небезпечним міфом, а не досяжною мрією. Нема гарантій, що який-небудь Навальний після якого-небудь путчу в Москві знов не посуне в Україну під тим самим приводом – вони ж мовляв такі самі, як і ми, тільки раніше вони боялися поганого Путіна, а тепер ми гарні і нумо встановлювати ліберальну імперію. Позбавлення ліцензії телеканала Інтер могло би стати початком кінця залежности від російської культури, початком її переведення у розряд чужих культур. Наступним кроком мала би стати потужна підтримка української культури та мови, що є нагальною необхідністю незважаючи на економічну кризу та війну.

SHARE