Соліст Національної опери Парижа – Месьє Сергій Стільмашенко

Уляна Глинчак, Торонто.

Україна має багато талантів. Один із них – володар чудового голосу баритонально-тенорового діапазону, Сергій Стільмашенко.

Сергій виростав у світі театру, адже його мати – Заслужена артистка України, в свій час солістка Харківській обласної філармонії – Лариса Стільмашенко, відома у колах шанувальників музики в Торонто.

Щоб маленький Сергій тихенько і терпеливо сидів на маминих репетиціях, мама обіцяла йому смачні тістечка. Чи тістечка прищепили Сергію любов до музики? Напевне більшою мірою це була атмосфера опери, краса музики та матусин спів, тому він і сьогодні признається, що мецо-сопрано – його улюблений голос, голос матусі.

Навчався Сергій спочатку в дитячій студії при Харківському державному інституті мистецтв імені І.П. Котляревського. Продовжував там навчання вже і студентом. Закінчивши інститут, став солістом Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М.В. Лисенка.

Згодом Сергій продовжив своє навчання у Торонто, Нью Йорку та Монреалі. Звідти його було запрошено до Страсбургу, і так почалася його кар’єра оперного соліста в Європі.

Сергій Стільмашенко сьогодні – оперний співак із багатолітнім стажем. Наша розмова з ним під час його перебування у Торонто велася про оперне мистецтво в Україні сьогодні та його порівняння із європейською оперою та оперним мистецтвом Північної Америки. А також специфіку роботи на сцені оперного театру. Адже треба тут бути і актором, і виконавцем, і відчувати динаміку дії на сцені та реакцію публіки.

“Звичайно, для успіху на сцені треба мати не лише талант,” – каже Сергій, “але також і вкласти багато часу в репетиції, і пізніше, при виконанні все запрацює, як складний, добре налагоджений механізм. Магічний момент наступає тоді, коли глядач у залі, слухаючи спів, переноситься в інший світ, у світ, створений для нього на сцені, і цей момент для мене означає, що моя робота досягла вершини, до якої я постійно прагну.”

Сергій співає багатьма мовами – українською, італійською, німецькою, французькою, чеською.

Яка мова, на його думку, найорганічніше лягає на музику?

“Дуже багато виконавців вважають, що для співу найбільше підходить італійська мова. Друга після неї – це українська, дуже схожа і співуча мова. В свій час у Харкові виконували опери українською та російською мовами, і всі співаки говорили, що Верді краще співається українською.”

Як можна порівняти оперне мистецтво Північної Америки, Європи, України?

“На північно-американському континенті опер небагато, а крім того існують проблеми з акустикою, і, тому є запит на артистів, які мають сильні голоси. В Європі мистецтво опери народилося, там у кожному маленькому містечку існує оперний театр, і кожного вечора цей театр наповнений публікою. В Європі прекрасна акустика в залах, вишукана публіка, прекрасні театри. Мистецтво опери в Європі дуже популярне і розвинуте. Якщо ж говорити про Україну, то треба зауважити, що ми славимося прекрасними талановитими виконавцями, але оперне мистецтво України відстає на років тридцять, а може й п’ятдесять.

Опера в Україні сьогодні ще повязана із минулим радянським часом – є багато театрів в усіх містах України, великі трупи з добрими голосами і з великим репертуаром. Репертуар театрів України теж специфічний, повязаний з минулим, там майже ніколи не ставилися опери Вагнера, Штрауса, “Казки Гофмана” Офенбаха.

В Україні в операх є прекрасні таланти, але старше покоління відходить, на їх місце потрібно набирати молодих. Економічна ситуація в країні не дуже сприяє розвитку культури, тому молодь шукає можливостей деінде.

Естетика театральної постановки залишилась також в часі неокласицизму чи соцреалізму, тобто естетичні погляди не дуже прогресували вперед, а брак фінансів за часи незалежності не давав можливості виконувати складні постановки, як того вимагає оперне мистецтво сучасності.
Щоб українське оперне мистецтво вийшло на рівень європейського, Україні потрібно, по-перше, боротися з корупцією, в галузі мистецтва також. Треба надати артистам змогу вільно працювати, творити, вільно подорожувати. Створення нової опери, нової постановки – складний процес, і він залежить також від того, яке навчання отримали молоді спеціалісти. Дуже важливо навчати молоде покоління культурних цінностей, дати їм фундаментальну культурну базу, бо зараз тенденції в мистецтві зводяться, на жаль, лише до заробітку грошей. Треба вміти також емоційно задіяти публіку, щоб вона звертала увагу на духовний аспект життя і відвідувала театри та концерти. Духовному вихованню молодих надається мало значення, як в Україні, так і в цілому світі.”

А що треба зробити, щоб публіка в Україні прийшла на постановку Вагнера?

“Проблема опер Вагнера не в музиці, а в коштах. Вони вимагають великого оркестру, специфічних виконавців, яких важко знайти, відповідно і високих гонорарів. Якщо буде гарна постановка, витратяться кошти на декорації, і буде гарна реклама, то публіка прийде.

Чи відчуває Сергій різницю між закордонною та українською публікою?

“Я поважаю зарубіжну публіку, але у мене особливо трепетне відношення до українських шанувальників оперного мистецтва. Якщо на заході музика – швидше розвага, то у нас до музики сакральне ставлення, що рідко зустрінеш.”