Співпраця Комітету Рідного шкільництва Дирекції УНО з українськими школами в Європі

Наталя Войтюк для Нового Шляху, Стокгольм.

Метушня в коридорі, в кімнаті для навчання, розгублені оченята діток, що вперше прийшли на українські заняття, порив емоцій і шалене бажання чимшвидше розповісти про минуле літо давно знайомим діткам, радість батьків, вітання вчителів. Цьогорічне перше вересня в Україні відкрилося уроком миру. Не були винятком і ми, українці Стокгольму. Та перед нами, вчителями, виникло питання: з якого часу дітям можна розповідати про війну? І яку форму подання варто обирати, щоб пояснити таке складне поняття?

А допомогла нам в цьому книжка “Війна, що змінила Рондо” видавництва Старого Лева, яка дає розуміння, як розмовляти з дітьми про війну. Від імені вчителів та учнів нашої школи щиро дякую Оксані Левицькій, голові комітету Рідного шкільництва Дирекції УНО Канади, за надіслану книгу та розроблені навчальні матеріали до неї.

Про неї кажуть – це книга про те, що війна не має серця і не розуміє жодної мови, зате торкається кожного і на всіх залишає шрами. Дитяча книга львівського подружжя (Романишин Р., Лесів А.) перемогла у конкурсі в Болоньї. Вона здобула відзнаку Bologna Ragazzi Award 2015, найвідомішого світового конкурсу дитячої книги. Своє рішення віддати особливу відзнаку українцям жюрі аргументувало так: “Війна приходить зненацька і все змінює. Та місто Рондо і його друзі знаходять геніальне рішення проблем, і настає мир. Дитяча книга відкриває перед читачами світову проблему, але й дає надію на просвітлення”.

Ми, вчителі, намагались правильно підібрати слова та розповісти про те, чому на сході нашої країни вбивають мирних людей та українських содатів, чому там зруйновано тисячі будинків, хто той ворог, з яким українська армія кожного дня вступає в бій, захищаючи власну землю. А головні герої книги Данко, Фабіян і Зірка нам в цьому вміло допомагали. Подібно до ілюстрації в книзі про прихід незваної війни ми власноручно зробили своє бачення – це карта України у вишивках і чорні літери з краплинками крові…

З меншими дітками ми працювали лише з ілюстраціями в книзі «Війна, що змінила Рондо». Вони краще все ж таки сприймають картинки, аніж текст тому, що під час перегляду малюнків у них чудово працює уява.Діти живуть у нашому дорослому сьогоденні. Однак мине час і ми житимемо в їхньому завтра. Як на нього вплине війна? Чи зійдуть “зуби дракона”, посіяні в дитячих серцях? Що це будуть за сходи? Ворожнечі й ненависті, що дозволять легко відтворити в майбутньому війну, яку нинішні дорослі рано чи пізно закінчать? Чи це будуть страх, біль і обачність, які послужать щепленням та бар’єром перед поверненням до пережитого…

…ми прочитали книгу про війну.
Ну що тут скажеш про таку сумну
подію, сповнену і смутком, і печаллю?
Вона ж всім стільки горя принесла.

Методами спроб і помилок герої книги боряться з війною, проте перемагають не насиллям, а світлом, яке вдається власноруч генерувати. “Це світло – прототип наших громадських активістів і волонтерів, які генерують навколо себе добрі ідеї, які й мають перемогти війну”, — говорить авторка Р. Романишин. Попри все герої здобувають перемогу і беруться за відбудову зруйнованої домівки. Незважаючи на свої каліцтва та поранення, вони посміхаються і живуть далі. За словами художників, це має помогти дітям по-іншому сприйняти людей, які повертаються з фронту.

А на закінчення, для роздумів хочу додати один діалог між дівчатками років по 7-9: “Коли стріляли, я ховалася в підвалі. А ти де?” — “Ніде. У моєму місті не стріляли”. — “Чому?!!”

Наталя Войтюк є вчителькою Української школи в м. Стокгольм