Створення УНО (кінець першої частини статті про 85-ту річницю УНО Канади)

Похорони десятилітнього сина Ярослава Шарика

Микола Воротиленко, Голова відділу УНО, для Нового Шляху, Едмонтон.

Продовження з попереднього числа

Протистояння між УСГ та комуністами

Прокомуністичні сили, розуміючи, що з’явилась нова духовно та ідеологічно сильна організація, об’явили війну Українській Стрілецькій Громаді на всіх можливих і неможливих напрямках. Програючи цю війну, з “порaди” з Москви прокомуністичні сили вирішили організувати альтернативний відділ так званої “Червоної стрілецької громади” в Канаді, щоб роз’єднати і переманити до себе колишніх вояків. Для цього в січні 1931 року в домі ТУРФД на розі 96 Вул. і 107 Авеню в Едмонтоні вони організували Віче. Сюди були запрошені також угорці, словаки, поляки і чехи – всього біля 200 осіб. Прийшло також 12 членів УСГ з Едмонтону подивитись, що відбувається. Після всіх промов та суперечок комуністами був кинутий клич “бий жовтоблакитників”. Тріщали чуби, стільці, двері і вікна. Бійка перейшла на вулицю. На крики прибігли ще члени УСГ. Таким чином ми можемо уявити картину, як серед ночі більше 200 українців через протилежність політичних поглядів били один одного, а поліція стояла та дивилась, не втручаючись. Представники інших народів, які були запрошенні комуністами на збори не розуміли української мови, тому, коли почалась бійка, вони, не розуміючи, що відбувається і хто є хто, почали бити комуністів. Так, піддавшись московській пропаганді, українці за 10 тисяч кілометрів від своєї землі чубасили один одного. Як результат, ніякого голосування не відбулось і Червона Стрілецька Громада не була створена, але протистояння продовжувалось.

В 1937 році в Едмонтоні в родині одного з найактивніших членів УСГ та УНО Михайла Шарика сталась трагедія. Ідейними ворогами Михайла було замучено його десятилітнього сина Ярослава.

Не дивлячись на війну з комуністами та протистояння з ТУС, Союзом Гетьманців державників та іншими українськими організаціями, УСГ росла і розширювала свою роботу. УСГ була створена виключно як військова організація. Тому, для задоволення культурних та освітницьких потреб членів УСГ, було прийняте рішення створити Українське Національне Об’єднання (УНО).

Але ще раніш у Вінніпезі, в листопаді 1930 року, під час протестних акцій проти польського терору на західноукраїнських землях, в якому активну участь приймало жіноцтво членів УСГ, було прийнято рішення заснувати Організацію Українок Канади (ОУК) імені Ольги Басараб. ОУК існує до сьогоднішнього дня та має свої відділи в багатьох містах Канади і проводить дуже велику роботу з виховання молоді, збереження традицій та української культури.

Українське Національне Об’єднання Канади (УНО)

Після того, як по закінченні Першої Світової Війни українці потерпіли поразку в боротьбі за побудову своєї держави, вже на початку 20-тих років почав організовуватись новий український державницький рух. Основними ідеологами та організаторами цього руху були колишні старшини різних українських військ на чолі з Євгеном Коновальцем. Був зорганізований Провід Українських Націоналістів (ПУН). Разом з тим по світі самоорганізувався величезний рух українського національного життя: культурного, церковного, економічного, політичного, просвітницького та громадського. Цей рух політично оформився в Організацію Українських Націоналістів (ОУН) на своєму першому Конгресі у Відні в 1929 році.

Але ОУН, як військова організація, не могла прийняти в свої лави весь український народ. Як логічний висновок з цього становища, виникла думка створити організаційну надбудову для всього українського руху. В 1931 році представники багатьох європейських організацій в Бельгії провели нараду, на якій прийняли Декларацію про об’єднання українських організацій на чужині. Ця Декларація була дуже вчасною та була підтримана і на американському континенті, де вже існувало організаційне життя. Українці міста Торонто під кінець лютого 1932 року проголосили в пресі про створення “Об’єднання всіх українських національних товариств міста Торонто”. Для цього був створений організайний комітет, головою якого був М. Кунікевич, а секретарем – І. Н. Корчинський. Найбільш вдало та швидко українці згуртувались в Західній Канаді в місті Едмонтоні, де був сильний гурток УСГ. Велику пропагандистську та пояснювальну роботу провів часопис “Новий Шлях”. На першій сторінці свого номера “Новий Шлях” повідомляв: “Українці-націоналісти Альберти! Прибудьте масово! В неділю дня 17 липня ц. р. о 2 год. по полудні відбудеться в залі при інституті ім. Михайла Грушевського в місті Едмонтоні МАСОВЕ ВІЧЕ у справі створення організації Українського Національного Об’єднання. Прийдіть численно! Прийдіть на час!” Прийняло участь у віче декілька сотень людей. Воно було добре підготовлено організаційно та пропагандивно. Було проведено сім доповідей:

– Адвокат Микита Романюк про національно визвольні рухи,
– Василь Гультяй розробив тему “національно-визвольний рух на українських землях”,
– Учитель Олекса Григорович: “канадські українці й національна визвольна акція”,
– Редактор “Нового Шляху” Михайло Погорецький розповів про політичну програму УНО,
– Петро Хаба розповів про економічну програму УНО та велике значення української кооперації,
– Учитель Василь Дорош розповів про важливість преси та друкованого слова,
– Учитель та народний письменник Володимир Купченко закликав об’єднатись в боротьбі за волю України.

Відразу після віче 54 особи записалось до УНО. Вістка про це віче миттєво поширилась по цілій Альберті і Канаді. Тому, перша управа УНО в Едмонтоні стала інформаційним дорадником, координатором та керівним центром для широкої маси прихильників УНО і мусила підтримувати контакти з багатьма відділами, які відкривались по Канаді і які отримували назву “філії УНО”. Для кращої роботи, через декілька місяців було створено окремі управи УНО для міста Едмонтон та провінції Альберта. Через декілька місяців також була створена управа УНО на цілу Канаду, яка мала назву Крайова Екзекутива УНО і яка в 1934 році переїхала до Саскатуну разом з архівами. Пізніше КЕ УНО переїхала до Вінніпегу. На жаль, велика повінь 1949 року у Вінніпезі знищила багато архівів.

Таким чином, 17 липня 1932 року вважається Днем заснування УНО в Канаді.

Перша Управа УНО:
Голова – Олекса Григороич
Заст. голови – Степан Васкан
Писар – Василь Гультяй
Скарбник – Петро Хаба
Радник – Володимир Купченко
Перевірна комісія – Микола Шпачинський, Семен Головач, Василь Слюсаренко

В різних місцевостях Канади існували як співпраця, так і протистояння між УНО та іншими представниками громади. Це залежало від конкретного священника чи проводу місцевої громади.

В 1934 році при УНО було створено молодіжну організацію – Молодь Українського Національного Об’єднання (МУНО), яке існує до сьогоднішнього дня. МУНО проводить велику організуючу та виховну роботу серед молоді та приймає участь у всіх подіях, які організовує УНО та Братні Організації (БО).

Так починалась велика історія УНО в Канаді. В подальшому організаційному розширенні УНО кожна філія вже будувала свою історію. Але всі вони являються дуже схожими. Були часи великого підйому та занепаду філій. Якісь філії зникли з історичної арени, а якісь існують до сьогоднішнього дня. В подальшому ми будемо говорити в основному про діяльність УНО в місті Едмонтоні.

Значення появи

УСГ та УНО в Канаді
– УСГ і УНО – це організації, які призупинили розкол української громади за релігійними та політичними поглядами, оскільки були понадпартійними та понадрелігійними;
– УСГ і УНО були першими силами в Канаді, які в 20-40 роках минулого століття зуміли дати політичну, ідеологічну, історичну та фізичну відсіч прокомуністичним силам. Однією з головних причин успіху в цьому було те, що це були віддані Україні, загартовані в боях та дисципліновані колишні вояки. Лише одним своїм існуванням та розповсюдженням правди про злочини Москви, УСГ та УНО разом з іншими українськими організаціями зменшували та унеможливлювали масове поширення комуністичної та промосковської ідеології в Канаді;
– УСГ та УНО стали організаторами створення власного видавництва і газети “Новий шлях”, кредитових спілок, а пізніше Конгресу Українців Канади та Світового Конгресу Українців.
– Протягом 85 років УСГ та УНО були одними із головних українських просвітницько-культурних організацій в Канаді, з широкою мережею своїх відділів. При відділах УНО працювали та працюють дитячі рідні школи, різні дитячі, юнацькі та дорослі театральні гуртки, які займаються патріотичним вихованням молоді. Сьогодні багато відомих українських хорових та танцювальних колективів в Канаді були започатковані при домівках УНО. В Едмонтоні – це хор “Дніпро”, танцювальні колективи “Шумка” та “Черемош”.
– УСГ та УНО в 20-50 роках були одними з головних українських організацій, які проводили політичну, фінансову, ідеологічну та гуманітарну підтримку Україні, яка воювіала за свою незалежність.

Кінець першої частини