Сценарії для України

Минулий тиждень поставив Україну перед найважчим вибором, який тільки може стояти перед будь-якою країною. Йде мова про долю Донбасу, а можливо, окремих його територій, – залишатися їм у складі країни, чи…
Частина населення Донбасу довгі роки відчувала відчудженість і навіть ворожість до України: до Майдану частка таких людей на Донбасі щонайменше досягала половини. У 2010 році письменник Юрій Андрухович висловив думку багатьох, коли сказав, що Донбас краще відпустити. Після першого місяця війни, ще до визволення Слов’янська, Андрухович сказав, що за Донбас на той час віддали життя стільки українців, що не було іншого виходу, як продовжувати за нього воювати. Станом на сьогодні Україна в цій війні втратила чи не тисячу найкращих вояків – патріотичний цвіт війська та громадянського активу, і необчислену кількість цивільних жителів. Незважаючи на це, третина території Донбасу залишається окупованою російським військом та “бойовиками”, розбити яких українське військо поки що не може.
Ситуація зайшла у глухий кут. Протокол, який був підписаний 5 вересня у Мінську Леонідом Кучмою з посланцем ОБСЕ, послом Росії в Україні та двома “сепаратистами” з невизначеним статусом, залишив більше запитань ніж відповідей. Найбільш нагальною проблемою є припинення вогню, про яке було домовлено у Мінську, і під час якого станом на 8 вересня українська сторона нарахувала 8 обстрілів з російського боку з використанням важкої артилерії.
Минулого тижня політолог Олександр Мотиль окреслив три варіанти для України – 1) піти на умови Путіна і залишити окуповані території в Україні зі спеціальним статусом, 2) продовжувати воювати та 3) відокремити ті території. Зараз в Україні і за її межами стають все більш чисельними голоси за третій варіант. Але поки що незрозуміло, який з варіантів мало на увазі українське керівництво, схваливши підписання Протоколу. З одного боку, у Протоколі сказано про тимчасовий порядок самоврядування у окремих районах Донбасу, що практично є визнанням “ДНР” та “ЛНР” і, відповідно, – капітуляцією України. З іншого боку, Протокол говорить про виведення “бойовиків та найманців” з України і про контроль ОБСЕ над україно-російським кордоном. Сумнівно, щоб на це пішла Росія, але деякі оглядачі називають це капітуляцією Росії.
Радник Президента Юрій Луценко нещодавно сказав, що окуповані території отримають спеціальний статус в Україні, але не матимуть впливу на загальноукраїнську політику євроінтеграції. Поки що невідомо, чи це є особистою думкою Луценка, а чи планами Президента. Крім того, ситуація є дуже нестійкою – Росія не виводить військо з Донбасу, а припинення вогню залишається настільки крихким, що навіть обережна Европа ставить його як умову для відміни останнього етапу санкцій. У інтерв’ю Новому Шляху політолог Тарас Кузьо висловив побоювання, що інтереси сторін є настільки різними, що імовірним розвитком є продовження війни. У цьому випадку нинішнє відносне припинення вогню є вигідним для України, яка вже отримала назад більше 600 полонених і змогла перегрупувати сили. Отже, багато хто воліє взагалі полишити окуповані території, хоча б тимчасово. Втім, треба визнати, що і цей варіант не завадить Путіну продовжити наступ вглиб України.