Тривожний погляд на українську економіку з Канади

Остання економічна статистика з України є особливо невтішною напередодні зими і на тлі війни на Донбасі. На минулому тижні стало відомо, що темпи падіння промислового виробництва в Україні збільшилися з 5.0% у першому півріччі цього року до 8.6% за перші дев’ять місяців. Споживча інфляція за перші дев’ять місяців склала 16.2% порівняно з тим же періодом минулого року, а у вересні 2014 р. у порівнянні з серпнем інфляція склала 2.9% (більше ніж за рік у Канаді). ВВП України скоротився на 4.6% у другому кварталі в порівнянні з другим кварталом 2013 року, а за 2014 рік в цілому він може за різними оцінками знизитися на 6.5%-8%.
Багато експертів вважає, що нинішньої програми stand-by від Міжнародного Валютного Фонду ($17 млрд.) Україні надовго не вистачить. Відомий фінансист та філантроп Джордж Сорос нещодавно зявив, що Україні необхідно $20 млрд. додаткових коштів, дехто говорить про $30 млрд. Певні сподівання на поліпшення економіки покладаються на парламентські вибори, очікується, що нова Верховна Рада буде більш сміливою у проведенні реформ. Водночас, навряд чи можна очікувати припливу закордонних інвестицій в економіку України на тлі війни.
Новий Шлях поговорив зі знавцями української економіки, професором Ivey Business School Василем Калимоном, який є головою Економічної Дорадчої Ради при уряді України, та Зеноном Потічним (інтерв’ю Уляни Глинчак) президентом компанії Shelton Canada Corp, що має нафтогазові проекти в Україні, який також є Президентом Канадсько-Української Торгівельної Палати.
Професор Калимон вважає економічну ситуацію в Україні ризикованою. Він наводить цифри, що у своєму песимістичному сценарії МВФ прогнозує дефіцит державного бюджету України цього року на рівні 7.5% ВВП. Цей рівень сам по собі є дуже великим, а у реальності дефіцит може перевищити 10% ВВП, або більше ніж $15 млрд. Головною причиною дефіциту професор називає навіть не війну на Донбасі, оскільки військовий бюджет займає менше 2% ВВП України (що пояснює незадовільний стан війська), а вкрай помилкову бюджетну політику української держави.
Це, зокрема, субсидії для оплати енергоносіїв населенню (які складають 7.5% ВВП) та корупція у державних закупівлях. Він вважає, що поступове підвищення цін на енергоносії для населення протягом кількох років, закладене у держбюджет, є занадто повільним. Професор говорить, що ліквідація цих субсидій могла би дати великий позитивний ефект для державного бюджету та економіки в цілому. Це допомогло би Україні вижити навіть з урахуванням того, що приватні закордонні інвестиції в найближчому майбутньому навряд чи прийдуть в країну з огляду на війну. В той же час, міжнародні інвестори типу Світового та Европейського банків будуть інвестувати в Україну, зокрема у енергетичній сфері.
Професор Калимон оцінює ефект війни на економіку як дуже серйозний – вугільна індустрія та частина металургійної індустрії України зруйновані, що сильно підірвало експортний потенціал країни. Надходження природного газу з Росії припинилися, а реверс газу з Европи не дозволяє повністю задовольнити потреби України.
Незважаючи на відставку Міністра економічного розвитку і торгівлі Павла Шеремети, який відповідав за економічні реформи в уряді, Василь Калимон залишається оптимістом з приводу долі реформ в Україні. Заступник Глави Адміністрації Президента України Дмитро Шимків зараз є головою Національної ради реформ, і саме з ним зараз співпрацює Економічна Дорадча Рада, яку очолює Василь Калимон.
В той же час, професор відзначає, що уряд за вісім місяців майже нічого не зробив для реформування економіки, і говорить, що якщо після виборів не відбудуться радикальні реформи, на Україну чекають дуже важкі часи. Навіть збільшене фінансування від міжнародних кредиторів не допоможе надовго розв’язати економічні проблеми України, а лише підвищить рівень державного боргу до ВВП до більш ніж 100%, що створить додаткові довготермінові проблеми.
Зенон Потічний також назвав економічну ситуацію в Україні досить важкою: “Країна на грані банкрутства чи, може вже є в режимі банкрутства, але також є в стані війни. Ми зустрічалися з президентом України Порошенком під час його візиту до Канади, також зустрілися із премєром Арсенієм Яценюком в Нью Йорку. Очевидно, що вони мають оптимістичні погляди на бізнес в Україні, але, на мою думку, до виборів, які відбудуться 26 жовтня, про бізнес взагалі щось важко сказати”.
Пан Потічний відзначив, що “Торгівельна Палата завжди була оптимістично настроєна щодо бізнесу в Україні, навіть в найважчі часи. Бізнес між Україною і Канадою повинен збільшуватися. Та, на превеликий жаль, на цей час оборот між країнами досить мізерний – за рік це було десь приблизно 320 мільйонів доларів. Інвестиції між Україною і Канадою також невеликі.”
Серед реформ, які мають бути проведені в Україні, щоб заохотити західних інвесторів, пан Потічний назвав насамперед боротьбу з корупцією: “Навіть при новій владі, це загальновідомо, що корупція далі існує, і стан речей насправді не помінявся.” Він додає: “Друга проблема – судова система. Ви бачите, яких людей реєструють у виборчі списки. Ці люди купують право балотуватися. Суди в Україні продажні. Третя проблема – податкова система. Немає стабільності. Сьогодні одні податки, а завтра треба трохи більше грошей в бюджеті, то податки подвоїли. Це, наприклад, сталося з нафтогазовим бізнесом в Україні. Рентна плата на газ була подвоєна. Всі західні компанії, які видобувають газ в Україні,, вже починають панікувати. Це нібито є тимчасовим заходом, терміном до кінця року. Але якщо рентна плата піднялася, чи піде вона потім вниз? Імовірність цього мала. Якщо так надалі буде продовжуватися, західні компанії почнуть закривати свої бізнеси в Україні, бо при подвійній рентній платі на видобування газу бізнес стає неприбутковим. Ми, як українці канадського походження ще можемо деякий час почекати, надіючись на кращі часи. А для західних компаній це – чисті цифри, якщо бізнес неприбутковий, то вони його перенесуть в Африку чи в Азію. Це про тому, що для України зараз це – найважливіший сектор економіки, нафта і газ. Росія Україну просто добиває, а Україна замість того, щоб зменшувати рентну плату на газ, щоб більше іноземних компаній залучати для видобування газу, то зробили навпаки – підняли ренту.
Крім того, НацБанк України порівняно недавно проголосив, що не дозволяє виплачувати дивіденти міжнародним компаніям за кордон. Це взагалі абсурд – компанії вкладають валюту, і тоді, заробивши, не можуть перевести дивіденти за кордон, Це нібито тимчасова акція, до 22 грудня, прийнята для стабілізації гривні під час виборів. Але повинна бути також стабільність для іноземних інвесторів, не можна все закривати під вибори, а потім після виборів, так би мовити, розберемось. Стабільність повинна бути, без неї іноземні фірми не будуть зацікавлені щось виробляти в Україні.”
Стає все більш зрозуміло – навіть якщо Путін не вдарить по Україні найближчим часом, він буде чекати, що країна впаде цієї зими під тягарем економічних проблем і браку природного газу. Для уникнення катастрофи необхідно терміново провести жорсткі реформи у стилі шокової терапії. Для таких реформ потрібні: 1) розуміння і воля уряду та 2) довіра народу до уряду, що особливо важливо з огляду на те, що різке підвищення цін на енергоносії різко знизить рівень життя.
Чи є розуміння необхідності реформ у нинішнього уряду – нериторичне запитання, оскільки майже за вісім місяців реформи не були проведені, а, згідно попередніх результатів виборів, склад уряду може кардинально не змінитися. Чи довірятиме народ новому урядові, якщо той вирішить провести болючі реформи? Очевидно, що так – вибори щойно відбулися і ті партії, які зможуть сформувати більшість у Верховній Раді, мають певний кредит довіри від народу. Тому зараз – слово за політиками, які не повинні згаяти час і довіру виборців, як це сталося у 2005-2009 роках.