Про бідність в Україні

Юрій Левикін, Київ.

Міністр фінансів України Наталія Яресько оцінює щоденні витрати на війну на Донбасі в 5-7 млн. дол. Кабінет міністрів прогнозує середню зарплату цього року на рівні 3990 грн. на місяць, отже щоденно у це вогнище викидається 27-38 тисяч місячних зарплат українців. Від початку війни витрачені мільйони зарплат. Плюс допомога армії, зібрана волонтерами, яка також обчислюється мільярдами.

Зрозуміло, що ми мусимо перемогти і для цього треба затягнути паски і тяжко працювати. Проте це процес обопільний – українці мають робити свій внесок в оборону, а уряд має полегшувати людям можливості заробляти гроші і платити податки.

Кілька прикладів. Наталя з Чернігова: вища освіта, бухгалтер місцевого банку. Живе з хворою матір’ю, яка потребує реабілітації після інсульту, і 15-річною дочкою-школяркою. Місячна зарплата – $80 (за курсом $1 = 20 грн.), після податків – $68, пенсія матері – $73. Чернігів – невеликий обласний центр, високе безробіття, багато людей працюють у Києві, або ж у Росії.

Наталя намагається знайти роботу з більшої зарплатою, але не може. Квартирна плата і комунальні послуги потребують близько $30 на місяць. Державна субсидія відшкодовує з цієї суми близько $7.5, виходячи з умови, що плата за комунальні послуги не повинна перевищувати 15% сукупного доходу сім’ї. Після сплати податків в розпорядженні Наталі залишається $118 гривень на трьох – менше $39 на людину на місяць.

Олексій з Вінниці: вища освіта, передпенсійного віку, державний службовець, працює на невисокій посаді. Зарплата складає $95. Плата за квартиру – близько $25. На субсидію по квартплаті розраховувати не може. Має прожити місяць і пристойно виглядати на службі за $70. Жартує, що хабарі брати не навчився, тому мусить на вихідних їхати до родичів у приміське село допомагати порати город, щоби взимку мати можливість брати звідти овочі.

Тетяна з Вінниці: вже на пенсії, пенсія складає $53. Доглядає за недієздатною дочкою-інвалідом з дитинства. Пенсія дочки складає $154. У субсидії чиновники відмовили, бо загальна отримана сума перевищила якісь нормативи. Безплатних ліків, потрібних для підтримання стабільного стану інваліда, не можуть отримати вже другий рік. Потребує три флакони на місяць, ціна яких вже перевищує 1000 гривень за кожний. За травень установа, що обслуговує будинок, прислала рахунок на $137. Очевидно, пізніше рахунок визнають помилковим, але зіпсовані нерви ніхто не поверне, у кращому разі вибачаться.

Очевидно, що ці цифри дають неповне уявлення і ці доходи треба порівнювати з вартістю життя. Ціни у супермаркетах: хліб $0.4-0.5 за 0,5 кг, баранина – $4.5 за кілограм, свинина – $3-4, яловичина $4-8. Молоко – $0.6 за літр, ціни на твердий сир починаються від $5 за кілограм. Яйця коштують $0,7-1 за десяток. Соняшникова олія – $1-1.5 за літрову пляшку. Картопля цьогорічного врожаю $0.4-0.5 за кілограм, капуста так само $0.4-0.5.

Крім харчування, кожний, хто працює і вчиться, має щоденно витратити на транспорт $0.5-1 в залежності від кількості видів транспорту, що він використовує.

Отже картина вимальовується не дуже сита. Маючи бюджет $40-70 на місяць, треба витратити десь $10-20 на транспорт і після цього можна собі ні в чому не відмовляти.

За моїми спостереженнями, так живе 70% українців. 30% українців живуть краще, ніж описано, і мають можливість власними грішми допомагати армії. Але їх запаси вичерпуються, у більшості – вже вичерпалися.

Очевидно, що під час війни і в період реформ українці мають пережити певне зниження життєвого рівня. Проте, коли люди доведені до зубожіння, вони мають право знати перспективу – скільки прийдеться терпіти, і що уряд робить, щоби ситуація покращилась.

Уряд має дві проблеми: розуміння, що робити, і донесення цього до суспільства. Якщо читати звіти владних органів і дивитися на перелік законів, прийнятих Верховною Радою, то виглядає солідно – і по кількості, і по обсягах документів. От лише прийняті закони ніяк не спрощують життя людям.
Останній пекучий приклад. Верховна Рада з подачі уряду прийняла зміни до Податкового кодексу. Передбачено, що для покращення обліку податкових зобов’язань підприємці мають встановити за власний кошт нові реєстратори розрахункових операцій (РРО).

Здавалось би, добра справа – більше податків буде. Проте вартість цих РРО, за розрахунками Голови Державної регуляторної служби Ксенії Ляпіної, складе 41 мільярд гривень. Підприємці закладуть відшкодування цих витрат у вартість товару… Тільки про те, чи буде кому цей товар купувати, уряд і Верховна Рада не думали.

Це стара українська проблема: намагатись вносити зміни так, щоби нічого не змінювалось, і робити це тишком-нишком, щоби на ранок сказати суспільству “Сюрприз!”. Але терпець може й урватися…