Україна долає прірву у кілька стрибків

З моменту перемоги Революції Гідности ситуація в Україні розвивається циклічно, або, як кажуть, за синусоїдою. Після позитивних кроків влади або перемог на фронті настають періоди незрозумілих або відверто негативних дій та поразок: втрата Криму і великої частини Донбасу; блискучий наступ на «сепаратистів» по всій лінії фронту; Іловайська трагедія; наступ в районі Донецького летовища; загибель і полон “кіборгів”; відсутність реформ і початок розмов про “третій Майдан”; надії на швидкі реформи після призначення Михайла Саакашвілі одеським губернатором; звинувачення з боку Саакашвілі на адресу уряду у гальмуванні реформ; звільнення Генпрокурора Яреми і сподівання на нового Генпрокурора Шокіна; звинувачення Шокіна у бездіяльності і потуранні корупції; звинувачення на адресу влади у знищенні добровольчих батальйонів; передача добровольчим батальйонам, які тепер входять до складу силових структур, важкого озброєння.

Цей ланцюжок подій можна продовжувати довго і відповідно можна дивитися на сукупність подій в Україні як на шклянку, яка є або напівпустою або напівповною. За цим критерієм і поділяється зараз український інтернет-простір – перші є послідовниками теорії «зради», а другі вважають, що з допомогою Заходу Президент та уряд роблять з України “вітрину” реформ. Ключовим словом тут є “напів”. Очевидно, що якби проводилися глибокі та швидкі реформи, не було би так багато людей, які вважають, що бажання проводити реформи у керівництва країни взагалі немає.

Насправді, реформи проводяться, і з цим погоджується більшість. Але це відбувається занадто повільно і нерівномірно. Проблема в тому, що Україну від демократії, верховенства права та конкурентної економіки ще донедавна відокремлювала глибока прірва. А прірви зазвичай долаються одним рішучим стрибком, а не у декілька повільних кроків. Або, як сказав на минулому тижні Михайло Саакашвілі, якщо реформувати окремі державні органи по черзі, а не усі разом, то навіть ті, де вдалося провести реформи, швидко зіпсуються – “коли кидаєш свіжі огірки до діжки з солоними, солоні огірки не стають свіжими, а навпаки – свіжі стають солоними”.

Чи вдається урядові все-таки просуватися у подоланні цієї прірви, хоч і дрібними кроками? Очевидно, що так, але завдяки тому, що суспільство і Захід вчасно підставляють опори. Хоча громадські зусилля у сферах, де держава не виконує свою функцію, часом розглядаються як загроза. Так було з атакою активістів на маєток “тефлонового” Сергія Ківалова в Одесі, яких після взяття під варту звільнили на поруки лише після громадського обурення. Так відбувається і зараз, під час блокування Криму татарськими і українськими активістами.

Причому критикував активістів в обох випадках, як не дивно, Михайло Саакашвілі. Як представник держави, він обстоює монополію держави на насильство. Треба віддати йому належне, він виступає за те, аби держава все-таки використовувала насильство проти корупціонерів. От лише українська реальність призводить до таких парадоксів, коли одні борці з корупцією починають боротися з іншими борцями з корупцією.

Ще одного разу парадокси українського життя впали у око минулого тижня, коли на захист телеведучого Савіка Шустера і каналу “112 Україна” стала демократична громадськість, яка раніше їх нищівно критикувала. Захищали Шустера і “112 Україна” за те, що ті дали можливість відверто говорити про абсурд української боротьби з корупцією, коли депутат Мосійчук, якого звинувачують у хабарі у 100 тис. гривень, арештовується у залі парламенту, а за арештом у тій же залі спостерігають депутати – колишні регіонали, які вкрали мільярди доларів.

Погано, коли реформи проводяться повільно, корупціонери почуваються спокійно, а захисниками демократії стають дискредитовані ЗМІ. Втім, на наступних тижнях цикл українського життя може знов піти угору. Президент та уряд напевне будуть змушені реагувати на негатив, який накопичився через номінальну боротьбу з корупцією і “взаємовигідну співпрацю” з окупантами в Криму. Побачимо, чи новий позитив від керівництва держави буде мати довготерміновий ефект, чи, як це часто бувало, скоро зміниться черговим негативом.