Українська освіта в Канаді: традиції і новаторство

Наталя Горяча для Нового Шляху, Торонто.

13-15 травня 2016 року в Торонті відбулася Всеканадська вчительська конференція “Українська освіта в Канаді: традиції і новаторство“. Конференція зібрала 135 делегатів з Торонта та його околиць, з провінцій Альберти, Манітоби, Саскачевану, Квебеку, а також зі Швеції та України. Серед гостей заходу була Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, Заступник президента Світового Конґресу Українців і Президент Конґресу Українців Канади Павло Ґрод, Президент Конґресу Українців Канади – відділ Торонто Тарас Багрій, Т.В.О Генерального консула Генерального консульства України в Торонто Людмила Давидович.

Ця вчительська конференція була проведена Організаційним комітетом Національної Української Освітньої Ради Конґресу Українців Канади (голова Влодко Бойчук), Шкільної ради Конґресу Українців Канади у м. Торонто (голова Тетяна Сунак), та Комітетом Рідного шкільництва Дирекції УНО Канади (голова Оксана Левицька). Конференція стала вже третьою нагодою за останні чотири роки для українських освітян Канади зібратися, щоб обмінятися думками про сучасний стан шкільництва в українській канадській діаспорі, поділитися досвідом і методичними здобутками в навчанні української мови та українознавчих предметів, вичленити пріоритетні напрями роботи для майбутньої розбудови і зміцнення українських освітніх закладів Канади, а заразом просто поспілкуватися, познайомитися, налагодити зв’язки з колегами. За одностайною оцінкою учасників і гостей зібрання, цьогорічна конференція була успішною і плідною, вдало поєднала дотичні сучасності загальнополітичні і теоретичні ідеї та практичні майстерні, діловий обмін думками, презентації нових навчальних матеріалів, неформальне спілкування і цікаву культурно-розважальну програму.

Назва конференції свідчить про те, що учасникам було запропоновано обговорити стан, проблеми і завдання сучасної української освіти на теренах Канади, яка продовжує давню і славну традицію, але наразі потребує розумних змін і модернізації. Попри це і програма конференції, і виступи основних доповідачів щоразу виходили за межі суто канадських реалій і звертали слухачів до України насамперед, але не в меншій мірі, також і до досвіду світової української діаспори. Сучасне життя, технології та процеси глобалізму, надаючи учителеві та учням нових можливостей, диктують і нові вимоги, ставлять перед новими викликами. Усі присутні зійшлися на думці, що українські вчителі, діти та їхні батьки, де б вони не жили, роблять одну справу – розвивають, зміцнюють, оновлюють традиції вивчення та навчання українській мові, культурі, історії. Тим самим вони, як і покоління українських імміґрантів в минулому, плекають українську ідентичність, зміцнюють підвалини майбутнього процвітання нації.

Основні доповідачі конференції, Др. Оксана Винницька-Юсипович, Голова Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради при СКУ, почесний консул Канади в Україні, Др. Оленка Білаш, професор університету Альберти, Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич у своїх виступах наголошували на тому, що історія України як і багатомільйонної української діаспори у світі твориться сьогодні і від наших щоденних зусиль залежить її успіх у майбутньому. Ця робота бачиться доповідачам як комплексна, яка включає і щоденну “битву “ вчителів за інтерес учнів до україномовного та українознавчого змісту, і тісніше професійне спілкування вчителів й адміністраторів навчальних програм різних рівнів, і спільні зусилля різноманітних українських організацій з метою кооперації і фінансування перспективних освітніх ініціатив, їхня інформаційна підтримка, і зміцнення зв’язків українських просвітницьких проектів зі схожими організаціями інших національних мов з метою лобіювання розвитку мовного плюралізму та мультикультуралізму на найвищому світовому рівні.

Якщо оцінювати роботу цьогорічної конференції з вищеназваних засад, то якраз неважко пересвідчитися, яких досягнень можна дістатися спільними зусиллями: щедрі датки багатьох українських організацій Канади зробили можливим проведення цього заходу, україністи і вчені – співробітники вищих навчальних закладів надали йому необхідного наукового і теоретичного рівня, присутні політики і громадські діячі ввели його в ряд помітних подій сьогодення, співробітництво українських вчених і вчителів створило презентовані на конференції новітні учбові матеріали (посібники, вебсайт, програми), якими зможуть користуватися не лише вчителі у Канаді, але й в інших діаспорних школах світу. Делегати за ці три дні зуміли знайти однодумців і сформувати робочі групи, які відтепер будуть працювати над вирішенням професійних завдань на федеральному рівні.

Залишається сподіватися, що натхнення, нові ідеї, нові набуті на конференції зв’язки втіляться незабаром в роботі наших вчителів у нову якість викладання української мови та культури, захоплять учнів і батьків, піднесуть престиж української мови, забезпечивши їй достойне місце у розмаїтому сучасному світі.