Чи воскресне Україна

Іноді у Великодній час ми на християнський привіт “Христос Воскрес!” говоримо слова “Воскресне Україна!”. Якщо нас спитати у будь-якому іншому контексті, мало хто визнає, що Україна мертва. Але вислів “Воскресне Україна!”, який ми повторюємо підсвідомо, визнає цей жорстокий факт і це визнання містить у собі значну частку правди. Причому, оскільки ці слова повторюються вже багато років, то значить, що і Україна мертва вже багато років?

На жаль є багато фактів, які свідчать про тяжкий духовний і фізичний стан України, який триває дуже довго. Зі свого максимального значення у 1993 році (52.2 млн), населення України скорочується щороку щонайменше на 100 тис., а то й на півмільйона людей, і на початок 2014 року скоротилося на 6.8 мільйонів (офіційні дані на початок цього року показують падіння з 1993 року на 9.3 мільйонів, але це число враховує втрату Криму, яка, сподіваємось, є тимчасовою).

Скорочення населення великою мірою є наслідком бідності, яка панує в Україні усі ці роки – ВВП на душу населення у 2011 році за даними МВФ становив трохи більше 3.5 тис. доларів на рік, і був на 106-тій позиції серед 183 країн світу. Цей показник залишається на жалюгідному рівні вже майже 25 років. Ті, хто має особисті зв’язки з Україною, знають про крайнє зубожіння великої кількості людей у цей воєнний час.

Навіть якщо наведені цифри ВВП не є реальними через великий обсяг тіньової економіки, яка усі ці роки стабільно оцінюється на рівні щонайменше половини усієї економіки, сам факт панування тіні вказує на іншу головну проблему України – корупцію, яка не зменшується, а лише росте протягом декількох десятиліть.

Українці зараз роблять уже другу за останні 10 років спробу побороти корупцію. Спроба, яка була вчинена після Помаранчевої Революції, була неуспішною як через відсутність бажання щось змінювати у тогочасного керівництва країни, яке, як наслідок, пішло у небуття, так і через недостатнє усвідомлення цієї проблеми та пасивність народу. Та все ж таки інстинкт самозбереження у народі взяв гору, коли стало зрозуміло, що корупція, зведена у абсолют бандитським режимом, загрожує існуванню як держави, так нації (як державотворчої одиниці), і великої частини населення.

У ці дні і тижні збіглося декілька тенденцій і явищ, які визначають, чи зможе Україна переламати хребет корупції і чи зможе у близькому майбутньому почати економічний і соціальний ріст. Жертовність сотень тисяч людей, які вже більше року віддають своє життя і здоров’я на олтар суспільного блага, є тут вирішальним фактором. Але досі до кінця незрозуміло, чи керівництво країни по справжньому хоче докорінно змінити вічні, але згубні, правила гри. Одного олігарха відсторонили від влади, але чи заставлять поділитися з народом інших олігархів? Успішно подолали газову залежність від Росії, але чи відчують ефект від цього зубожілі українці? Почали реформи у багатьох сферах, але чи будуть ці реформи комплексними і чи наведуть вони порядок у найбільш недоторканих і найвищих ешелонах влади?

Подолання корупції і реформи потрібні і для перемоги над зовнішнім ворогом. Корумпована країна не може виграти війну. Якщо Путін відновить наступ, це може принести нові величезні втрати і відкласти сподівання України на відновлення на довгий час. Якщо ж Україна прискорить процес очищення і покаже у цьому єдність нації і уряду, зовнішній ворог відступить. Останнім часом події ідуть саме у цьому напрямі. У Великодні дні треба сподіватися, що зміни на краще продовжаться. І тому ми кажемо: Христос Вокрес! Воістину Вокрес! Воскресне й Україна!