Чи Перейде”Тиха” Війна на Донбасі у Велику Війну?

Нажаль, текст заголовку статті “Outright Russian Invasion of Ukraine Has Begun?”, яка була вміщена у попередньому числі Нового Шляху, втратив знак запитання. Маски скинуто остаточно і весь світ зараз говорить те, про що Україна говорила вже багато тижнів – російські військові ведуть бойові дії в Україні. Не якісь найманці, бойовики чи сепаратисти, а кадрові російські військові.
Не те щоб Росія сама скинула маску – вона, як і раніше, не визнає ані свою військову присутність, ані навіть свою допомогу бойовикам на Донбасі. Згідно численних повідомлень українських ЗМІ та російських твітерів, зараз у Росії вже відбуваються похорони кадрових вояків, які загинули “за невідомих обставин”. Ще у день введення Росією “гуманітарного” конвою в Україну (яке саме по собі треба вважати вторгненням), 22 серпня, НАТО розповсюдило повідомлення, яке обійшло більшість світових медіа, що Росія завела на територію України свої артилерійські підрозділи. Того ж дня, Міністр іноземних справ Швеції Карл Більдт у своєму твіті сказав, що “Найбільша новина сьогодні не незаконний конвой “допомоги” з Росії, а підтверджена присутність частин російської регулярної армії в Україні.”
Чи можна це було назвати новиною – окреме питання, але добре, що це визнання прийшло пізніше, аніж ніколи. Втім, станом на понеділок, 25 серпня, далі цього визнання та чергових висловлювань “глибокого занепокоєння” від деяких представників Заходу, справа не йде. Можливо, Захід тримає паузу у процесі підготовки саміту у Мінську, який має відбутися 26 серпня і на якому Путін, очевидно, буде брати участь у якості пересічного гостя, а не агресора. А можливо, Захід просто не знає, що робити.
Очевидно, що усі західні санкції, які вони не є жорсткі, на даний момент не мають швидкого нищівного ефекту для Росії, щоб заставити її зупинитися. Економіка Росії ще досить міцно стоїть на ногах і Путін використовує це часове вікно можливостей, аби вичавити для себе максимум вигод з ситуації, яка складається. А от економіка України, навіть за нинішньої підтримки від Міжнародного Валютного Фонду, вже відчуває важкий тягар війни. Минулого тижня у світових медіа пройшла хвиля публікацій про неминучий швидкий дефолт України, в яких, поряд з пропаґандою, було досить багато правди. Україна не має Криму, а на Донбасі значна частина території потерпає від серйозних руйнувань, на ній горять поля і не працюють заводи. Тих грошей, про які зараз говорять західні лідери, зокрема 500 млн евро від Німеччини, навряд чи вистачить навіть на відбудову Донбасу, не те що на нагальні потреби української економіки. Саме тому, задля швидкого вирівнення позицій сторін, багато хто зараз, включно з Конґресом Українців Канади, закликає до негайного застосування більш широких секторальних санкцій проти Росії.
Отже, натхненний відсутністю реакції Заходу на свої останні дії, Путін продовжує агресію. Він поки що не наважується на широкомасштабний напад (особливо напередодні саміту у Мінську) і діє невеликими ударами. Наприклад, минулого тижня, українські вояки в Лутугінському районі Луганської області розбили військову колону і захопили російську бронемашину БМД-2, бортовий номер 275, з 1-ї парашутно-десантної роти в/ч 74268, Псковської повітряно-десантної дивізії. В понеділок 25 серпня колона російської військової техніки спробувала здійснити прорив з території Росії в Україну в районі Новоазовська, поблизу Маріуполя. За повідомленнями українських ЗМІ, українські війська відбили атаку і навіть затримали десять військовослужбовців 331 полку 98-ї Свірської дивізії Повітряно-десантних військ Росії. Надійшли повідомлення про удари по українських прикордонниках на півночі Луганської області, далеко від нинішнього театру військових дій.
Такі невеликі удари, які відбуваються чи не щодня, поки що не несуть у собі великої загрози. Але вони розтягують сили українського війська і таким чином надають допомогу бойовикам, через що процес звільнення Донбасу зараз уповільнився. Можливо, основним завданням цих ударів є затягування війни, яке мало би знекровити Україну і заставити світ тиснути на неї задля об’явлення перемир’я. Немає сумнівів, що Росія поставить таке питання у Мінську 26-го серпня.
Якою буде відповідь України? Багато хто виступає за те, аби Президент Порошенко взагалі не їхав у Мінськ і не розмовляв з агресором так, начебто нічого не сталося. Можливо, нинішні військові удари Росії спрямовані на провокацію саме такої реакції України, яка відверне від неї Захід і дасть Путіну привід для більш широкої агресії.
Обнадіює те, що бойовий дух українського війська залишається високим, український народ гуртується навколо свого війська, а Президент та уряд не показують ознак нерішучости. Незважаючи на складну ситацію, Президент Порошенко йде дорогою реформування держави, яке неможливе без зміни Верховної Ради – він припинив повноваження нинішнього скликання Ради у понеділок 25-го серпня. Цей крок є тим більш важливим на тлі звинувачень нинішньої влади у гальмуванні реформ, яких побільшало останнім часом. Україні потрібно буде багато сил та терпіння, аби виграти цю війну, адже, за словами канцлера Німеччини Анґели Меркель, навіть на саміті 26-го серпня може не бути знайдено дипломатичного розв’язку проблеми.

SHARE