Ще один вирішальний момент у війні на Донбасі?

Наприкінці жовтня минулого року ми мали редакційну статтю під назвою “Злам у війні відбувся?” На той час ціна нафти почала стрімке падіння, члени Европейського Союзу в черговий раз продовжили санкції проти Росії, а головне – змінилася риторика. Путін почав нервувати, а Ходорковський та Лукашенко стали більш сміливими у своїх судженнях з приводу Росії.

До того моменту, від часу посилення російської навали у серпні, Україна терпіла важкі втрати людей і території. А наприкінці жовтня з’явилося відчуття, що Росію почали атакувати з різних боків, і, відповідно, склалося враження, що у війні відбувся злам.

Від того моменту Україна втратила багато своїх військових і цивільних. Були втрачені челика частина Донецького летовища і Дебальцевський плацдарм. Але до українців вже більше не поверталося важке почуття невідомості. Отже, справді можна вважати, що злам у війні відбувся саме тоді.

Очевидно, що українці виграли війну на самому її початку, коли народ став на захист своєї країни проти іноземного загарбника. Але такі моменти, як у кінці жовтня минулого року, підтримують дух і підсилюють впевненість у перемозі.

Щось подібне відбувається і зараз. З часу запровадження найбільш відчутних західних санкцій у вересні минулого року, Росія вже не наважувалася на масштабний наступ в Україні. Вона не атакувала ані у жовтні, поки українські дороги ще були не перетворилися на суцільне болото, ані у травні, коли тими дорогами вже можна було проїхати. Отже, санкції справді спрацювали. Або спрацювали низькі ціни на нафту, які за цей час впали більше ніж на 40%?

Крім українців, та й росіян, мало хто у світі говорить про зв’язок російської аґресії і падіння цін на нафту. Отже, може й справді Україні у цьому випадку просто пощастило. Як і у випадку з арештами російських активів у Франції, Бельгії та Австрії, що відбулися минулого тижня. Ці арешти пов’язані зі справою російської нафтової компанії ЮКОС, чиї активи були експропрійовані Урядом Російської Федерації, отже прямого зв’язку тут з Україною теж немає. Можливо, ці арешти надихнуть Україну кінець кінцем подати позови до Росії як з приводу анексії Криму, так і з приводу людських жертв та розгрому на Донбасі. Але зараз головне, що з часу падіння ціни на нафту ці арешти стали першим відчутним ударом по Росії з боку Европи.

На цьому тлі, а також особливо на тлі падіння російського ВВП на більш ніж на 4% у квітні та падіння виробництва у промисловості на 5.5% у травні, сміховинно виглядав Петербурзький міжнародний економічний форум. А якщо Путін, за своєю традицією, відповість на европейські арешти “симетрично” і накладе арешт на активи европейських компаній у Росії, це може стати одним з останніх цвяхів у домовину російської економіки. На межі жарту виглядає той факт, що така загроза пролунала саме на Петербурзькому економічному форумі, у присутності інвесторів, які ще залишилися у тій країні. Отже, у Росії бізнес справді йде “як звичайно”.

Ми з великою обережністю ставимося до прогнозів падіння російського режиму та розпаду Росії, та ще й “через півроку”. Але комбінація таких новин з Европи та відвічного російського безладу створює враження, що у війні наступає ще один вирішальний момент. Головне, щоби російське керівництво не почало у цій ситуації робити нові трагічні помилки, які будуть дорого коштувати обом народам.