Як іде реформа освіти в Україні, або що треба вчити у школі – “тверді” чи “м’які” знання?

Після доповіді д-ра Михайла Винницького у Науковому Товаристві Шевченка про реформу освіти в Україні, що відбулася 20 жовтня в Торонто у приміщенні КУМФу, Новий Шлях поговорив з доповідачем про деякі моменти доповіді. Насамперед ми поговорили про реформу освіти на селі. Існує багато ознак, що в Україні обрали шлях на укрупнення господарств, шкіл та місцевого самоврядування на селі. Ми спитали д-ра Винницького, чи не сприятиме укрупнення сільських шкіл цій тенденції, яка у свою чергу, можливо, загрожує подальшим зменшенням сільського населення (у доповіді було сказано, що за планом Міністерства освіти наступного року має закритися близько 500 шкіл). Маленькі села в Україні вже давно під загрозою, вони почали вимирати ще за радянських часів, а тепер така політика може призвести до нового циклу вимирання, тепер вже середніх сіл. А це – загроза продовженню традиції української мови і культури, для яких українське село завжди було і залишається колискою.

Д-р Винницький зауважив, що у Києво-Могилянській Бізнес Школі, де він викладає, є програма Агро МBA, яка проводить дослідження агробізнесу. Вважається, сказав Михайло Винницький, що оптимальна величина агро-господарства в Україні – 6-8 тис. гектарів. Ми зауважили, що це – величезна площа, яка дорівнює середньому району в нинішньому адміністративному поділі. Питання у тому, що мається на увазі під крупною величиною, сказав д-р Винницький. В Україні є кілька справді великих виробників, таких як UkrLandFarming, які обробляють до мільйона гектарів. Д-р Винницький вважає, що такі компанії є занадто великими, оскільки їм для ефективної роботи потрібен дуже професійний менеджмент, якого, на жаль, в Україні поки що немає. Він також вважає, що 6-8 тис. гектарів – достатньо, щоби мати ефективне рослинницьке і тваринницьке господарство і щоби бути достатньо великим гравцем для номальної співпраці з трейдерами.

Михайло Винницький вважає, що дії Міністерства освіти не повинні призвести до вимирання сіл. За планом, усі сільські школи збережуть 1–4 класи, “малі діти мають вчитися біля дому, навіть якщо це будуть малокомплектні школи (які мають 3-5 учнів в класі) вони будуть і надалі існувати”. Проблема є з подальшими класами, бо там падає якість освіти, якщо школа – маленька. Тут немає можливості забезпечити лабораторної бази, чи багато вчителів, які б спеціалізувались на певних предметах, чи робити вибір предметів. Ті переваги, які є у канадській системі high school, в українських сільських школах неможливі.

Крім того, вважає д-р Винницький питання, що відбувається з населенням в Україні, – більш глобальне. По-перше, вже давно відбувається досить сильна урбанізація і село так чи інакше вмирає. Михайло Винницький вважає, що з цим можна боротися, але не через сільське господарство, тому що сьогодні в Україні воно не є ефективним. “Ми маємо забагато людей, які обробляють гектар землі. Кількість людей, які обробляють одиницю землю в Канаді, Німечині чи Польщі – набагато менша, ніж в Україні. В Україні в сільській місцевості зареєстровано понад 25% населення. Подібний показник в Польщі – 15%-16%, в Німеччині і Франції – 12%, а в Британії взагалі на рівні 6%. Так що в Україні на селі живе забагато населення, тому так чи інакше ці процеси будуть продовжуватися. Сільське господарство стане ефективнішим, землю буде обробляти менша кількість людей”.

В плані збереження української мови і культури, д-р Винницький очікує, що міста стануть частиною української культури, яка надалі буде процвітати: “Село дійсно було колискою української мови і культури, але ця сама мова і культура давно вже стали також міськими. І цю тенденцію потрібно й надалі розвивати. В будь-якому суспільстві місто є тим місцем, де відбується творчість, інновації”. На наше запитання, чи може уряд якимсь чином підтримати українське село, аби воно не знелюднювалося і зберігало мову і культуру, д-р Винницький відповів, що можна розвивати галузі, які не відносяться до сільського господарства, наприклад чисту енергетику, але вона також не потребує великої кількості людей. Загалом, вважає Михайло Винницький, зменшення сільського населення є глобальною тенденцією, “яку зупинити так само непросто, як зупинити Ніагарський Водоспад”. Він вважає, що насамперед треба забезпечити високий рівень життя на селі, а лише потім переживати за те, який там культурний стан.

Ми також поговорили з Михайлом Винницьким на тему різних підходів до змісту шкільної освіти. Д-р Винницький знає цю тему не лише як експерт-освітянин, але і як батько чотирьох дітей, які навчаються в українській школі. Як відомо, в канадських школах (elementary schools) певний час тому дещо спростили викладення точних дисциплін і почали звертати багато уваги на soft skills. В Україні ж великою мірою залишився старий радянський формат школи, де з 4-го класу точні науки викладали у повному обсязі.

Михайло Винницький сказав, що зараз вважається, що навчальна шкільна програма в Україні є перевантаженою і перенасиченою формулами і тп, і що, відповідно, замало уваги приділяється soft skills. В українських школах зараз витрачається набагато менше часу, ніж в канадських, на проведення позакласної діяльності, а такого концепту як high school взагалі не існує.

У той же час, як батько дітей, які ходять до державної української школи у Києві, д-р Винницький “дуже задоволений” якістю викладання. “Так, програма є насичена, так, вона є важка, і так, вона в основному базується на тому, що назвається hard skills (різні фомули, багато математики, навчання двох іноземних мов – англійської і французької). І це можна критикувати, що є забагато знань, які намагаються влити в голови дітям. З іншої сторони, мені здається, що канадська система трошки перегнула палку, тому що hard skills мало займаються, а великою мірою навчають soft skills. Моя особиста думка – якщо людина має тверді знання, то навчитися “м’яких” знань, міждисциплінарних, комунікаційних і тп., можна і пізніше. Тоді як в старшому віці навчитися формул значно важче. Мені здається, що у процесі реформування української освіті ми маємо не втратити того, що у ній є добре, і все-таки є багато доброго”.

В плані реформування цієї системи, Михайло Винницький повідомив, що на сьогоднішній день гарною вважається фінська шкільна освіта, яка показує хороші результати в так званому рейтингу Піза. На цю систему зараз орієнтуються в Міністерстві освіти України, для того, щоби “знайти баланс між знаннями і вміннями”. У фінській системі, насамперед, діти знаходяться в школі довше. Сьогодні в Україні шкільний день розпочинається о 8.30 ранку і вже о 2-й дня заняття закінчуються і розпочинаються добровільні гуртки. У Фінляндії шкільний день закінчується о 4-й годині і за рахунок цього балансується викладення “твердих” і “м’яких” знань. Отже, зараз в Україні іде рух в бік чогось середнього між північно-американською і старою радінською моделями шкільної освіти.

Ми зауважили, що, можливо, треба брати приклад з китайської моделі, оскільки, як відомо, студенти з Китаю і азійських країн взагалі зараз чисельно представлені у західних університетах, особливо на точних спеціальностях. Михайло Винницький не погодився з цією думкою повністю. Наприклад, сказав він, якщо взяти престижний Інженерний факультет University of Waterloo в Канаді, там студенти з Азії складають лише приблизно 20%, і щонайменше 50% складають випускники канадських шкіл. Треба також взяти до уваги, що канадські університети багато заробляють на міжнародних студентах, і тому вони зацікавлені в тому, щоб міжнародних студентів, у тому числі з Азії, було більше.

Крім того, зауважив Михайло Винницький, точні науки ще не є абсолютним квитком до багатства у будь-якій країні. “На сьогоднішній день у світі відбувається перехід до економіки знань, де потрібні менеджери. Часто кажуть, що якщо ти хочеш щось знати про маркетинг, читай епістемологію Арістотеля і зможеш дістати високооплачувану посаду в цій проесії. Отже, потрібні і soft skills, і hard skills. Ідея реформи, яку ми хочемо провести, в тому, щоби вже починаючи з 9-10 класу в наших школах давати вибір точних або гуманітарних наук. Це неможливо зробити, якщо ми маємо одну школу, яка триває з 1 по 11 клас. Наступного року буде введена нова програма для 5-го класу, яка вже буде продовжуватися до 12 класу. Нам потрібно взагалі змінювати всю інфраструктуру і це дуже коштовно, дуже боляче і достатньо контраверсійно. Але це мусить бути зроблено.”