Її життя, наповнене мистецтвом, закінчилося трагедією

Павло Лопата для Нового Шляху, Торонто.

Аркадія Оленська-Петришин зробила вагомий внесок у культурно-мистецьке життя українців у США. Народилася 19 червня 1934 року в Україні на Збаражчині, і чотирнадцятирічною прибула з батьками і сестрою Христиною до Америки. Здобувши середню та вищу освіту в мистецтві у Нью-Йорку, Аркадія вже у 1955 році дебютувала перед українською громадою на Першій виставці праць членів Товариства українських студентів мистецтва у Нью-Йорку. Аркадія брала активну участь у цьому Товаристві, яке згодом перейменувалось на Товариство молодих українських образотворчих митців. Як його співзасновниця, вона допомагала організувати другу, третю, а також і четверту – останню – виставку Товариства, що відбулась у травні 1958 р. в американській галереї Барбізон Плаза. Арку (так звикли називати Аркадію) репрезентувала картина “Сестри”, виконана олійною технікою та у дивовижній колористиці. На жаль, небажані непорозуміння між членами привели Товариство молодих митців до припинення діяльності.

Енергійна і спрагнена розголосу Арка, разом із сестрою, свідомо стала розвивати, а то й наздоганяти панівну течію в американському мистецтві – абстракціонізм. Арка почала творити безпредметні картини, якими показалася на своїй першій персональній виставці в елегантній галереї Бодлі в Нью-Йорку у 1963 році. Та, незважаючи на гарне обличчя і спокусливе червоне вбрання, нічого надзвичайного виставка майстрині не принесла і абстрактний період творчості закінчився. Арка повернулась до предметного малярства і з-під пензля амбітної художниці постали нові картини: “Птахи і дівчата”, “У дзеркалі”, “Ніч у лісі” та ряд інших. Повернення дало їй можливість влаштувати дві наступні персональні виставки, в тій же галереї Бодлі в березні 1968 року і в квітні 1971. Як і на першій виставці, образи людей, птиць і флори домінували абстрагованістю та натуралізмом. Картини на другій виставці були переважно наповнені жіночими постатями, частково приховані в траві. Цю фазу художниці можна назвати поворотом до природи. Експериментуючи з фігуративними сюжетами, Арка прийшла до висновку, що рослинність у її малюнках відповідає її філософським поглядам і раціональному ставленню до мистецтва. Намір художниці малювати субтропічну флору щораз поповнювався новими експресивнішими і стилізованішими нюансами. Майстриня сконцентрувалася на зображенні фрагментів природи: дерев, рослин, квітів, і, найчастіше, кактусів.

Четвертий період творчості Аркадії став більш відомим як “період кактусів”. Працюючи наполегливо, Аркадія малювала великі полотна олією, надаючи величі природі, а тим більше, розмаїттю квітів, які оточують людину. Картини наповнені гущавиною переплетених між собою різних форм кактусів із товстими стеблами та колючками. Одні зображають скульптурні форми, виконані делікатними лініями і насичені чітко зеленими кольорами, інші виросли високо і домінують над суцвіттям, а ще інші, порослі низько, сховані серед буйної рослинності і хаотично порослими дикими травами. У її картинах загадкові кактуси, що стоять “немов людські постаті-істоти”, готові обороняти самих себе. “Після декількох років праці і пошуків, я відчула, що найбільш фасцинуючою для мене є природа… ” – згадувала майстриня.

Перед відомою маляркою і мистецтвознавцем відкривались двері до різних галерей і музеїв у США, Канаді та Європі. Однією з чи не найбільших в житті художниці виставок була індивідуальна виставка у Стейтовому музеї в Трентоні, відкриття якої відбулось 15 липня для запрошених гостей, а 16 липня – для всієї публіки. Про саму Арку і про її мистецтво гучно відгукнулася українська, американська і канадська преса. Під час численних групових та індивідуальних виставок, які відбувалися у багатьох університетських і мистецьких установах, її картини завжди полонили мистецьких критиків. Вони підкреслювали її унікальне відношення до природи і її діяння як психологічного та фізичного оточення людини. Її картини набули неабиякого досвіду в олійній, графічній та літографічній техніці і гідно репрезентували художницю на виставках у Саскатуні (1981), Лос Анджелесі (1983), Едмонтоні (1986), Нью-Йорку (1987), Детройті (1987), Кларк (1988), Чикаґо (1990) та в інших містах Америки і Канади.

Майстриня здобула визначний успіх виставляючи свої “кактуси” в Голландії та Бельгії на виставках у 1984 році. Її твори потрапляли до музейних і приватних збірок в Німеччині, Франції, Шотландії, Англії та навіть у Китаї. Дев’ятнадцять картин “Світ кактусів” виставлялись перший раз в Україні, а саме: у Львові (в Національному Музеї Українського Мистецтва у червні 1990 року), у Києві, Донецьку, Полтаві, Сімферополі, Дніпропетровську, Одесі і Харкові. Художниця читала лекції та з радістю ділилася своїм екзотичним художнім багатством, серед якого домінував цикл творів “Кактуси”.

Шанувальники живопису Аркадії мали нагоду зустрітись в місті Торонто у 1987 році, де відбулася виставка славної малярки у галереї Канадсько-Української Мистецької Фундації (КУМФ) за адресою 2118 А Блур, і тривала від 11 до 25 жовтня. Попередня виставка Аркадії в галереї відбулась у 1977 році.

У вівторок, 7 травня 1996 року, в галереї Фундації пролунав телефонний дзвінок із адміністрації Українського музею в Нью-Йорку із сумною звісткою про те, що вночі з 5 на 6 травня, Аркадія Оленська-Петришин була трагічно вбита своїм чоловіком Володимиром, широко відомим математиком і професором університету Ратґерс (Нью-Бранзвік, Нью-Джерзі). Також за нез’ясованих обставин померла сестра Аркадії Христина, молодша на сім років. Вона, як і сестра, була відомою художницею, маючи лиш 38 років. Незважаючи на ранню смерть майстринь, їх імена посіли достойні місця серед митців Америки.