Select Page

Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers 2
Freedom Heart Ukraine
Job Seekers - Achev - Connecting Skilled Newcomers with Employers

Биківня – трагічне місце пам’яті

Dec 1, 2015 | Newpathway, Community, Featured

Даґмара Турчин-Дувірак, Торонто.

27 жовтня у Пластовій Домівці ім.Гуцуляків в Торонто відбулася чергова доповідь НТШ ім.Шевченка в Канаді. На цей раз Наукове Товариство гостило відомого історика з України Юрія Шаповала. Як розповів у своєму представленні магістр Роман Сенькус, д-р Шаповал є професором історії при Інституті політичних та етно-національних студій Національної Академії Наук України, авторитетним дослідником історії України ХХ-го століття, автором понад 800 наукових розвідок, серед них – і кількох десятків книг. Найновіша його книжка – про Биківню, трагічне місце розстрілу енкаведистами тисяч українців у 1937-38-мому роках. Саме Биківні і присвятив свою доповідь проф.Шаповал.

Розпочав свою доповідь д-р Шаповал з опису місця. Биківня – селище неподалік Києва на трасі Київ -Чернігів. У лісі поблизу селища знаходиться найбільший відкритий на сьогодні могильник українців, що стали жертвами єжовського терору в 1937- 1938 роках. За даними істориків, в 1937-8 роках було розстріляно 145 867 мешканців України. Терор став відповіддю Єжова на телеграму Сталіна від 3 липня 1937 року про розкуркулення українських селян. Телеграма дала початок так званій куркульській операції, внаслідок якої були репресовані та ув’язнені сотні тисяч українців.Оскільки в’язниці були переповнені “ворогами народу”, виникла необхідність їх розвантажити, і почалися масові розстріли. Спочатку трупи хоронили на Лук’янівському кладовищі у Києві. Але скоро там місця забракло і так з’явилася Биківня.

Тіла в ліс привозили між третьою і п’ятою годинами ранку. Привозили вантажівками, клали в одну яму по 13 тіл валетом, пересипали тіла вапном, а зверху садили дерева. Місце обнесли парканом вище двох метрів. За парканом збудували будиночок, де перебували 4 охоронці. Місце також охоронялося сигналізацією і собаками. Очевидно, це трималося в секреті, але місцеві мешканці знали про Биківню. Коли 19 вересня 1941 року німці увійшли в Київ, один з місцевих показав їм місце поховання, і вже 21 вересня там почали розкопки. Про знайдені трупи надрукували в газетах. Але з відступом німців місце знову було засекречено.

В роки короткої хрущовської відлиги Биківнею зацікавилися молоді митці-шестидесятники, до Биківні їздили Алла Горська, Лесь Танюк, Василь Симоненко. Тримати Биківню в секреті стало неможливо, і в 1971 році там почала працювати перша урядова комісія. Знайдені останки 49 чоловіків та 105 жінок перепоховали в братській могилі, а злочин списали на німців. Наступні державні комісії, зокрема третя, що під керівництвом Івана Гладуша працювала в 1987 році, також прийшла до висновків, що поховання ніяк не пов’язані з сталінськими репресіями. На підтвердження наводили факт, що в одній з могил була знайдена печатка НКВД.

15 липня 1988 року в Биківні відбулося перше неформальне зібрання, а в грудні того ж року там було споруджено пам’ятник “жертвам фашистських окупантів”. Врешті, була організована Четверта комісія, до якої вперше залучили представників громадських організацій. В 1989 році за архівами КДБ вдалося встановити ідентичність 6783 похованих жертв. Про німців як виконавців розстрілів більше не йшлося.

10 травня 1990 року на місці поховань було поставлено хреста. 22 травня 2001 року тут створено заповідник. За президента Віктора Ющенка Биківня набула статусу національного заповідника і була підпорядкована Інституту національної пам’яті.

На сьогодні, за документами НКВД встановлено 14 191 осіб, що були розстріляні і поховані в Биківні. Експерти довели, що розстріли відбувалися в 1937-8 роках під час єжовського терору. Коли під репресію потрапив сам Єжов, то розстріляли і поховали в Биківні і тих, хто виконував його накази – звідси знайдені в могилах речі, що належали чекістам. Ховали тут і людей, розстріляних в наступні роки, наприклад, радянських солдат в 1941 за те, що потрапили в німецьке оточення.Як вважає проф.Шаповал, проведені до сьогодні розкопки не можна вважати повністю завершеними: Биківня може ховати ще багато більше страшних таємниць.

Ще наприкінці 1980-х серед похованих були знайдені рештки польських офіцерів. З того часу поляки виявляють величезне зацікавлення Биківнею, та проводять там свої власні пошуки. Поки що їм вдалося ідентифікувати 1800 польських громадян. 24 червня 2001 року там побував Папа Іван Павло ІІ. 4 вересня 2012 року в Биківні була відкрита польська частина меморіалу, яку тепер постійно відвідують польські делегації.

На відміну від польської, українська частина меморіалу і досі незавершена, а проєкт, автором якого є Лариса Скорик, виглядає недоладним: традиційний Вічний вогонь і стіна з іменами жертв терору. Найголовніше – немає тут музею, що в наочних матеріалах мав би представити новим поколінням страшну історію Биківні.

Розповідь проф.Шаповала викликала дуже багато запитань. Одне з них- чому про Бабиний Яр знають в усьому світі, а про Биківню не знають по справжньому навіть в самій Україні? Д-р Шаповал вважає, що це, безперечно, вина української влади, яка не піклується належним чином про збереження національної пам’яті. Саме, створення музею і розповсюдження правди про страшні злочини комуністичного режиму, одним з яких і є масові поховання в Биківні, сприятимуть вихованню нових поколінь українців-патріотів, позбавлених фальшивих ілюзій про “щасливі радянські часи”.

Share on Social Media

Announcement
Pace Law Firm
2/10 Years of War
Borsch

Events will be approved within 2 business days after submission. Please contact us if you have any questions.

Manage Subsctiption

Check your subscription status, expiry dates, billing and shipping address, and more in your subscription account.