Ольга Погинайко для Нового Шляху, Київ.
Продовження з попереднього числа
Наприкінці зустрічі Сергій зачитав декілька віршів зі своєї нової збірки, що має вийти друком уже восени. А пізно увечері, коли після концерту в Києві, Жадан і “Собаки” повернулися на базу, з'явився ще один мем, який надовго запам'ятається цьогорічним семінаристам, – “приїхали голодні собаки”. Бо тільки вони знають, що фраза ця означає, “що у тебе в холі Жадан із “Собаками в космосі”, які приїхали вночі після київського концерту в Ірпінь, стомлені і голодні, чекаючи, поки їм знайдуть щось поїсти, грають нічну акустику при світлі новорічної гірлянди” (цитата із ФБ Марії Ковальчук).
Нарешті, короткометражки. Цього року дирекція Семінару пішла в розвитку мініфільмів ще далі, вивівши написання сценаріїв за межі власне СТМ, оголосивши конкурс за кілька тижнів до його початку. Так знімальні групи отримали готові сценарії (всього 7, з них обрано для роботи 3) і додатковий день на власне зйомки й монтаж. Як результат – стрічки стали довшими і загалом якіснішими, деякі з них, як на мене, цілком можна подавати, наприклад, на кінофестиваль “Молодість”. Перемогу у конкурсі короткометражок здобуло мистецьке об'єднання “Монохромний голуб” (Марія Ковальчук, Олександра Кир’янова, Назарій Залуцький) зі стрічкою “Роза Вітрів”, відзнаку за найвищий ступінь метафоричності стрічка Богдана Стрільчика “Холодний фронт”, за технічну досконалість і за найкращу режисуру – фільм Олега Лимарчука “Job”. Відзначено також найкращих акторів – Марію Ковальчук за роль Рози Вітрів, Олега Лимарчука за роль безхатька, а також директора видавництва Ростислава Семківа за найкращу епізодичну роль Йозефа.
А тепер повернемося до політики. Цього року багато учасників приїхало на Семінар уперше, тож першого дня політична гра проходила відверто мляво. Аби її пожвавити організатори увели в гру постаті олігархів (якими стали члени оргкомітету Ольга Погинайко і Микола Леонович), також запросили до активної участі Президента Семінару Настю Євдокимову. За задумами організаторів олігархи мали прослухати кандидатів у прем'єри та їхні програми й підтримати когось із них фінансово (справжніми гривнями), надавши їм ресурси для проведення кампанії. Проте виявилося, що вони мають свій погляд на розвиток подій. Розцінивши програми фракцій як популістські й безпредметні, вирішили натомість запропонувати власного кандидата в прем'єри. Вранці наступного дня в ефірі Семінару з'явилося відеозвернення президента, в якому Настя Євдокимова пропонувала підтримати альтернативного кандидата. Цілий день тривали інтриги й домовленості, умовляння й підговороювання. Виконуючи роль олігарха, я направду була заскочена, і то неприємно, тим, як легко учасники погоджувалися віддати свій голос, як мало для того було потрібно і часу, і ресурсів. Не буду переповідати всіх деталей, скажу тільки, що рівно за день роботи ми з нуля отримали 24 голоси проти 12, утім до перемоги нам усе-таки не вистачило 8 голосів, тож визначили двох кандидатів-“фіналістів” – Дмитра Єршова і Всеволода Жейка – і перенесли вибори на наступний вечів. За цей час противники олігархів – фракція кольорових оговталася, тож коли учасники зібралися на фінал політичної гри, то побачили повний арсенал більш чи менш брудних прийомів (звісно, з кожної сторони). У сухому залишку Семінар отримав спікера (Яніна Дияк), новий регламент, що дозволяв голосувати “проти всіх”, і не отримав ні прем'єра, ні кабінета, а члену оргкомітету Руслану Голубіцькому було присвоєне звання “батька нації” і вручена булава… Як підсумувала врешті ведуча Ірина Чулівська, такої “брудної” політичної гри, як цього року, на Семінарі не було давно. Утім, саме так, вочевидь, і виглядає реальна українська політика. Відходячи від ролі олігарха, мушу сказати, що я рада “нічийному” висліду, бо “договорняки” не спрацювали, окрім іншого, ще й тому, що поміж депутатами знайшлися ті, хто готовий був відстоювати свої ідеали і починати все спочатку. Так що якщо наступна парламентська криза закінчиться достроковими виборами – ви знаєте, звідки ноги ростуть.
Share on Social Media
