Уляна Глинчак, Торонто
2 листопада шанувальники класичної української музики отримали подарунок – концерт музики галицьких композиторів – Дениса Січинського, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського та Стефанії Туркевич. Вечір відбувся у престижному Koerner Hall при Королівській консерваторії.
Ведучим був відомий у музичних колах Торонто Стюарт Гамільтон, який вже понад 65 коків викладає клас вокалу. Він є засновником та художнім директором популярних серій “Opera in Concert”, які виходять в Торонто останні 40 років. Виконавцями були Павло Гунька, бас-баритон, який започаткував проект “Українська Мистецька Пісня”; Моніка Вічер, сопрано, відома світовим любителям оперних концертів; Крістіна Жабо, мецо-сопрано; Рассел Браун, баритон світової слави; а також Марі Берард, скрипаль канадського оперного оркестру. Акомпанував на піаніно один з найвідоміших оперних музикантів Альберт Кривольт. Продюсером концерту був Роман Гурко, відомий в українській громаді композитор та диригент, який працює над проектом “Ukrainian Art Song” з 2006 року. Ко-продюсером була Меланія Тургеон, асистент професора музики та директор хоралу у Королівському Університеті Едмонтону.
“Мистецька пісня, як поетично-мистецька форма, була започаткована Францом Шубертом”, пояснив у вступі до програми музикознавець та композитор Василь Сидоренко. Після Шуберта цей жанр розповсюдився по Німеччині та Франції, як також і у країнах східної Європи. У кoжної нації в мистецькій пісні відчувалися своя національна ідентичність через мову та музичні нюанси твору.
В Україні з 1876 року Емським Указом Олександра II українська мова була заборонена. Незважаючи на це, українські поети та композитори продовжували творити рідною мовою. Так виник жанр мистецької пісні. В Радянському Союзі також не сприяли розвиткові цього жанру, тому багато шедеврів української музичної пісні відкриваються для широкої публіки чи не вперше завдяки проектові Павла Гуньки.
Представлені композитори творили у трьох жанрах – Січинський та Людкевич у жанрі пізнього романтизму, Барвінський – у імпресіоністичному жанрі, Туркевич – у жанрі модерну.
Твори Дениса Січинського дуже мелодійні, в них відчувається тонке відчуття української народної пісні. Особливо мені сподобалася своєю мелодійністю та чуттєвістю його пісня “Я тебе люблю” у виконанні Крістіни Жабо. Василь Сидоренко пише, що мистецькі пісні Січинського “не мають строфічної форми, багаті на модуляції та оперні стилі”.
Станіслав Людкевич теж творив у жанрі пізнього романтизму. У другій половині свого життя, яку він прожив за радянської влади, що надавала перевагу нео-фольклору, Людкевич залишився вірний цьому жанру, хоча творчість його дещо занепала. Його пісня “Як любо” у виконанні Моніки Вічер на слова Олександра Олеся прекрасно передає сонячний настрій та захоплення людини красою природи, красою життя:
Як любо, як безмежно любо жити,
Дивитися на білий Божий світ,
Впиватися лазуром чистим,
І слухати, як б’ється серце гоже.
Василь Барвінський творив у жанрах пізнього романтизму та імпресіонізму, у його музиці відчувається вплив Дебюссі. Легко і невимушено звучала його “Пісня пісень” у виконанні Крістіни Жабо. Це була небесна мелодія про очікування зустрічі з коханим, де слова перегукувалися із делікатним акомпаніментом скрипки та фортепіано. Як творець Василь Барвінський пережив у житті велику драму. Радянська влада призначила його директором нової Львівської Державної Консерваторії. “Привілея, однак була недовготривала,” – пише Василь Сидоренко. “У 1948 році інтриги призвели до доносу і Барвінський був засланий до виправно-трудового табору в Мордовській АРСР. Всі його ноти були публично спалені! Барвінський повернувся до Львова в 1958 році зламаною людиною і провів решту своїх днів безуспішно намагаючись відтворити свої втрачені твори”.
Після антракту, представляючи публіці композитора Стефанію Туркевич, Павло Гунька застеріг, що буде звучати модерна музика, і що, можливо треба буде вслухатися більш напружено, щоб оцінити її. Мені ж музика Стефаніі Туркевич видалася найбільш цікавою серед усіх пісень, що прозвучали того вечора.
Стефанія Туркевич перші музичні лекції почала із своєю матір’ю. Пізніше вона отримала музичну освіту у Львівському та Віденському університетах, та музичній академії в Берліні, де вона вчилася у Франца Шрекера та Арнольда Шенберга, і у Празі в Карловому Університеті, де вона отримала докторат із музикології у 1934 р. Вона повернулася до Львова і активно включилася у професійне життя. Я мала змогу поспілкуватися із доньками Стефанії Туркевич, Зоєю Лісовською та Марією Лук’янович, які приїхали спеціально на концерт із Швейцарії та Англії.
За розповіддю доньок, вони народилися у музичній родині. Зою Лісовську зразу після народження поклали на фортепіанно, можливо з надією, що вона теж обере музику, як професію. Зоя творить усе життя, але не в гармонії нот, а в гармонії світла і тіні, в гармонії кольору. Зоя стала художницею.
Стефанія Туркевич викладала гармонію та фортепіано в музичному інституті у Львові, вела музичні радіопрограми, писала музику. Як професіонала, першу жінку-композитора, її добре сприймали колеги, але ширша публіка тоді ще не була готова слухати мистецькі музичні композиціі у стилі модерн.
У 1946 році Туркевич з родиною емігрує до Англії. Життя на еміґрації не було легким, згадує друга донька, Марія Лук’янович, але Стефанія Туркевич не переставала творити. Коли Ніл Армстронг висадився на Місяці, Стефанія, під враженням події, написала симфонію в трьох частинах. Музичний спадок Стефанії Туркевич є досить великий, і хоча її творчість добре знають та цінують в Україні, для світової аудиторії її ще треба відкрити. Перший крок зроблено, завдяки проекту Павла Гуньки.
Отже, концерт “Galicians I” The Art Songs пройшов надзвичайно успішно. Престижний Koerner Hall при Королівській консерваторії був повністю заповнений, не враховуючи кількох вільних місць на балконі, інсценізовані та професійні виступи солістів перевершили всі сподівання вишуканої аудиторії, програмка концерту була виготовлена на високому рівні і включала всю потрібну інформацію – від інформації про спонсорів та виконавців, до короткого екскурсу у відповідні періоди в історії музики та життя кожного композитора. Тексти творів, які виконувалися на концерті, було подано в програмці паралельно з їх англійським перекладом.
Залишається лише подякувати усім, хто був причетний до цього проекту, і нагадати, що любителі української класики будуть з нетерпінням чекати на концерт наступної серії проекту “Українська Мистецька Пісня”.
Share on Social Media
