Катерина Литвинюк, Торонто
Уже багато місяців військові шпиталі України переповнені. У шпиталях – безліч калік, вони вціліли, але багато з них вже не зможе жити колишнім життям. Боляче дивитись на красивих молодих хлопців, прикутих до ліжок та інвалідних візків. Kулі агресора перебили їм хребти, покалічили тіла, відірвали руки, ноги… Важко дивитись на передчасно посивілих і постарілих матерів і дружин, які днями і ночами доглядають своїх рідних у лікарнях. Лікарі роблять все можливе і неможливе, щоб повернути поранених до життя, але відірвані путінськими снарядами руки чи ноги, на жаль, повернути неможливо. Нашим героям потрібна допомога. Імпортні протези та інвалідні візки або закордонні операції є дуже дорогими, ціни просто несамовиті.
Ось наприклад Василь Пелиш з Львівщини, який втратив руку у полоні. Вороги сокирою відрубали йому руку, коли побачили на ній тату у вигляді тризуба та слів “Слава Україні”. Зараз Василь дуже активно збирає кошти на протез. Ціна – $100,000.
Сергію Товстику 35 років, він – батько двох дітей. До війни Сергій працював інженером – ремонтував радіо- та телеапаратуру. Служив зв’язківцем у 93-й окремій механізованій бригаді. Як сам він розповів, “13 вересня виїхали на дальній блок-пост в районі Горлівка-Ясинувата змотати кабель на БМП… Потрапили під мінометний обстріл. Перечекали його. Потім почули об’яву по радіо, що на один з блок-постів виїхало 3 танки. Ми знали, що цей блок-пост слабкий, але там залишалося 5 товаришів. Спонтанно прийняли рішення рятувати їх, з нас п’яти чоловік двоє не схотіли їхати, а я зголосився. На своєму шляху зустріли 2 танки. Я прицілився з ручного гранатомета в один танк, а в мене вистрілили з другого. Ліву руку зразу відірвало. З поля бою евакуювали волонтери, довезли до Дебальцева, звідтіля – в Артемівськ, де вже мене знайшла дружина”.
Сергій втратив обидві руки – спершу йому відірвало ліву руку, потім, вже у лікарні, довелося ампутувати і праву. Медики із багаторічним досвідом зізнаються – таких важких поранень вони ще не бачили. Потрібно аж два протези, сума – $200,000.
Треба віддати належне дружині Сергія – Олесі, за її любов і самовідданість. Сергій подзвонив до неї і сказав: “Котику, я без рук, можу не вижити.” Після цього телефон відключився. Олеся почала телефонувати до командирів, товаришів чоловіка, але нічого дізнатися не змогла. Сіла у поїзд і поїхала в Костянтинівку (далі поїзди не їздили). Але там Сергія не було. Лікар-хірург в одній лікарні порадив поїхати до Артемівська. “Коли зайшла в ординаторську, лікарі були дуже здивовані, – каже Олеся. – Вони дивувалися, як я його так швидко знайшла. Вони навіть з командирами не встигли зв’язатися.”. Олеся готова допомагати чоловікові скільки буде потрібно і просить всіх небайдужих допомогти їм у збірці коштів на протези рук.
Андрій Усач пройшов Майдан і добровольцем пішов на фронт. Втратив ногу вище коліна, перелом руки у трьох місцях. Переніс безліч операцій, мав дуже пошкоджене лице, не мав частини м'яза, лівої частини нижньої щелепи і зубів. Канадські лікарі зробили чудо і врятували йому обличчя. Зараз збираються кошти на протез ноги.
З серпня місяця минулого року ми з друзями займалися збіркою коштів для українських поранених бійців. Передали їм декілька тисяч доларів. З першого погляду ці суми – невеликі, але для прикутих до ліжка бійців це – надзвичайний подарунок. По-перше, це – хоч і маленький, але крок вперед до здійснення їх мрії – встати на ноги або поставити протез. По-друге це – відчуття, що вони не залишаються наодинці зі своїм горем і що про них хтось думає. Недавно ми говорили через скайп з мамою одного важко пораненого бійця, вона аж заплакала, каже, що ніколи б не подумала, що десь там за океаном, у тій далекій Канаді люди знають про їх біду і пробують допомогти.
У Львові ми віднайшли дуже хороших i надійних волонтерів: Юрій Ліпар, бізнесмен, Олена Грисьо і пані Анна Шевченко. Люди порядні і перевірені, їх знає медперсонал шпиталя, зокрема завідуючий реабілітаційного відділу пан Ростислав та й самі бійці. На всі кошти, які ми передавали бійцям до рук, маємо листи подяк і фотозвіти.
Хочу передати низький уклін усім жертводавцям від поранених бійців, іх матерів i дружин за допомогу, i за те, що не залишили їх наодинці з бідою. Bід себе особисто хочу подякувати усім, хто відізвався на нашу пропозицію допомогти пораненим, особливо пані Любi Пагуті, Анні Процьо, Анні Романюк, Скибi Петрy, Івану Бойко, Наталі Гіль, Мирославі Мазяр, Михайлові Дівчуру, Ніні Очкусь, Лесі Яцків тa родинам: Фресків, Підзамецьким, Крет, Коструба, Яцила, Будревич, Янковським, Котляренкам, Дольницьким, Мамалигам, Крет, Угринюк, Федорчик та багатьом іншим. Хай вам Бог сторицею заплатить за всі ваші добрі діла i обдарує всіма Божими ласками за те, що приносите цей промінчик радості і надії у душі тих, хто страждає.
Нещодавно нашому проекту почала допомагати Українська Кредитова Спілка, яка відкрила рахунок для допомоги пораненим бійцям, які проходять лікування у Львівському військовому шпиталі.
Перший герой, для якого збираються кошти на цьому рахунку, – Руслан Філіпсонов з Яворівщини. Під кулями він витягував поранених побратимів з поля бою. Врятував шістьох хлопців. Коли тягнув останнього, їх накрило “Градом”, закрив собою пораненого товариша а потім сам потрапив під обстріл. Уламок увійшов в тіло зі спини і вийшов через живіт. Лікарі поставили діагноз: мінно-вибухова травма черевної порожнини. Сечовий міхур розірваний, калостома, видалено 4 метри кишок, численні осколки в хребті. Рука і обидві ноги прострілені. Переніс 36 операцій, стан – стабільно важкий. В Австрії погодились його прооперувати, але потрібні кошти.
Звертаємось до всіх наших українців-патріотів, кому не байдужа доля наших героїв, просимо всіх прийняти участь у проекті. Навіть маленька сума може кардинально змінити долю пораненого. Адже “Щоб допомогти іншій людині, не обовязково бути сильним і багатим, – достатньо бути добрим” (Семеон Офонський ).
Кожну передачу грошей бійцям ми будемо висвітлювати на блозі і на сторінці Української Кредитової Спілки у фейсбуці. Кошти можна вкладати на рахунок “UCU helps Ukraine” # 721225 в будь якому відділі Української Кредитної Спілки. Координатори проекту: Михайло Зінчук [email protected], Катерина Литвинюк [email protected] і Роман Млинко [email protected].
Share on Social Media
